27 червня 2013 року № 810/3155/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доУправління пенсійного фонду у м. Обухові та Обухівському районі Київської області
проскасування вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду у м. Обухові та Обухівському районі Київської області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про сплату боргу від 19.03.2013 № Ф 108, якою позивачеві визначено до сплати заборгованість по єдиному внеску у розмірі 4572,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно донараховано суми єдиного внеску за 2012 рік, оскільки позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, при цьому отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак, враховуючи приписи частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», він звільняється від сплати єдиного внеску. Тому, на думку позивача, вимога про сплату боргу пенсійного фонду є незаконною, оскільки при її прийнятті відповідачем невірно застосовано норми закону.
26 червня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника у письмовому провадженні. Водночас, відповідачем не заперечується проти позову. Так, відповідачем вказано на неправомірність визначення позивачеві суми заборгованості по єдиному внеску із підстав відсутності у пенсійного фонду відомостей щодо отримання позивачем пенсії за віком, на підтвердження чого надано лист від 26.06.2013, яким позивача повідомлено про скасування вимоги про сплату боргу від 19.03.2013 № Ф 108.
Представники сторін у судове засідання 27.06.2013 не з'явилися. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності у письмовому провадженні.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи наявність клопотань позивача та відповідача про розгляд справи за відсутності їх представників, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 02.11.2011.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач у 2012 є платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с.13).
Як то вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 2002 року як особа, що досягла пенсійного віку. Вказане підтверджується пенсійним посвідченням позивача серії НОМЕР_2 (а.с.15).
19 березня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Обухові та Обухівському районі Київської області сформовано та направлено позивачеві вимогу про сплату боргу № Ф 108, якою визначено до сплати заборгованість по єдиному внеску за 2012 рік у розмірі 4572,42 грн. (а.с.9-10).
Не погоджуючись із вищевказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон України від 08.07.2010 № 2464).
Відповідно до статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (пункт 4 частини 1 статті 4 Закон України від 08.07.2010 № 2464).
6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року № 3609-VI, яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою, відповідно до якої фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу вищевказаної норми законодавства вбачається, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та одночасно є пенсіонерами, що отримують пенсію за віком або по інвалідності, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (надалі - Закон України від 09.07.2003 № 1058).
Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058 визначено поняття "пенсія", зокрема, це - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Так, статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Суд зауважує, що нормами зазначеного Закону встановлено загальне правило набуття (призначення) пенсії .
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачеві призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 2002 року як особі, що досягла пенсійного віку.
Ураховуючи той факт, що позивач отримує довічну пенсію за віком та беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів того, що позивач у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, адміністративний суд дійшов висновку, що за 2012 рік позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку, що оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу прийнята відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, натомість відповідачем визнано неправомірність визначення позивачеві суми заборгованості по єдиному внеску за 2012 рік.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 128, 158-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління пенсійного фонду у м. Обухові та Обухівському районі Київської області про сплату боргу від 19.03.2013 № Ф 108, якою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено до сплати заборгованість по єдиному внеску у розмірі 4572,42 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Колеснікова І.С.