Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 червня 2013 р. Справа №805/5635/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13:20
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі судового засідання - Алюніній Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів
до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго"
про стягнення адміністративно-господарських санцій
за участю:
представника позивача: Толмачова А.М. (дов. № 03-19/107 від 16.01.13 р.)
представник відповідача: Лозовицький М.С. (дов. № 72 від 22.04.13 р.)
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році в сумі 7 104 562,92 грн. та пені в сумі 2 481,82 грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував недотриманням товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Позивач вважає, що через те, що у 2012 році на підприємстві відповідача працювало 108 осіб інвалідів, замість 199 осіб інвалідів, відповідачем порушені приписи статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 7 104 562,92 грн. Через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, позивач посилаючись на статтю 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», просив стягнути з відповідача суму нарахованої пені станом на 17 квітня 2013 року у розмірі 2 841,82 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У якості основних підстав незгоди із заявленими позовними вимогами, відповідачем були визначені наступні. Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення права інваліда на працевлаштування здійснюється шляхом безпосереднього звернення інваліда до підприємства або до державної служби зайнятості. Водночас, як зазначав відповідач, ним були виконані всі обов'язки покладені на нього частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: протягом 2012 року відповідачем щомісячно направлялися звіти про наявність вакансій до Харцизького, Луганського міських та Мар'їнського районного центрів зайнятості, товариство зверталось до Управлінь праці та соціального захисту населення, Зугреського товариства інвалідів, Луганської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану, воїнів - інтернаціоналістів. Втім, за 2012 рік до підприємства відповідача не звернулося жодного інваліда з метою працевлаштування. З огляду на наведене, відповідач зауважував на тому, що ним були здійснені всі залежні від нього заходи направлені на недопущення господарського правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (відповідач) є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 17 грудня 2001 року, номер запис про державну реєстрацію 1 266 120 0000 003409, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 31831942. (арк. справи 30, 31)
28 березня 2013 року відповідачем був наданий до Фонду соціального захисту інвалідів в Донецькій області звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік. (арк. справи 8). Відповідно до рядку 01 наданого відповідачем звіту середньооблікова кількість працівників облікового складу складає 4985 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 108 особи (рядок 02 звіту). Кількість інвалідів - штатних працівників , що повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» була визначена відповідачем на рівні 199 осіб (рядок 03 звіту).
Зазначені обставини не є спірними між сторонами.
Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для застосування позивачем до відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7 104 562,92 грн. та стягнення пені у розмірі 2 841,82 грн. через несвоєчасну сплату відповідачем суми застосованих адміністративно-господарських санкцій.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначені положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно з положеннями ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, у цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
У відповідності до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.
Згідно частини 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організаційну тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Як вбачається з наявних в матеріалів справи документів, а саме: копій звітів про наявність вакансій форми 3 - ПН наданих до Маріїнського районного центру зайнятості (арк. справи 32-43), Луганського міського центру зайнятості (арк. справи 44-55), Харцизького міського центру зайнятості (арк. справи 56-87) та листів центрів зайнятості (арк. справи 144-146) відповідач протягом 2012 року щомісячно інформував наведені центри зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Окрім цього, відповідно до наявних в матеріалах спарив документів у грудні 2012 відповідач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Марїнської районної державної адміністрації Донецької області (листи № 06/1-12204 від 13 грудня 2012 року, № 06/1-12203 від 13 грудня 2012 року), Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (листи № 3995/03 від 4 травня 2012 року, № 9442/03 від 12 жовтня 2012 року) та Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Луганська (листи № 3997/03 від 4 травня 2012 року, № 9445/03 від 12 жовтня 2012 року), Луганської міської організації Української спілки ветеранів воїнів - інтернаціоналістів (листи № 9446/03 від 12 жовтня 2012 року та № 3994/03 від 4 травня 2012 року), Луганського міського центру зайнятості (о листи № 3996/03 від 4 травня 2012 року та № 9443 від 21 жовтня 2012 року), Міського управління праці та соціального захисту населення у м. Луганську (листи № 3998/03 від 4 травня 2012 року та № 9444/03 від 12 жовтня 2012 року), Харцизького міського центру зайнятості (лист № 04-01/5560 від 29 жовтня 2012 року) та Зугреського товариства інвалідів "Мрія" (лист № 04-01/5561 від 29 жовтня 2012 року) із листами про надання інформації про інвалідів, що звернулися до управління за допомогою з працевлаштування з метою її використання в процесі визначення та створення робочих місць для подальшого працевлаштування інвалідів (арк. справи 89-94, 97-100, 102-105, 129-130-133, 135, 137-139, 141, 142-143).
На зазначені листи відповідач отримав відповіді лише від Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Луганська (листи № 3250 від 13 травня 2012 року та № 7832 від 12листоапад 2012 року) із повідомленням про те, що протягом 2012 року до нього не зверталися громадяни, які мають інвалідність аз допомого у працевлаштуванні та Луганського обласного центру зайнятості із повідомленням про облік в центрі 1 особи із інвалідністю, що мешкає у м. Щастя (арк. справи 95, 96, 101).
Доказів відмови відповідача від працевлаштування інвалідів у 2012 році позивачем не надано.
Як вбачається з наведеного вище, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що на підприємства з метою забезпечення права інвалідів на працевлаштування покладений обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Із врахуванням змісту статей 5, 16 Закону України "Про охорону праці", Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності конкретного інваліда.
Виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів пов'язано із рекомендаціями медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості створити необхідне робоче місце для інваліда.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджено здійснення відповідачем усіх залежних від нього заходів направлених на недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
За огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році в сумі 7 104 562,92 грн. та пені в сумі 2 841,82 грн.
З огляду на наведене, на підставі статей 17, 18,, 18-1, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», положень Постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та на підставі статей 2,17,18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
У задоволені позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 7 104 562,92 грн. та пені в сумі 2841,82 грн., - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини ухвали проголошені в судовому засіданні 20 червня 2013 року у присутності представників сторін.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 21 червня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Михайлик А.С.