ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 червня 2013 року № 826/5285/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Київстар»
доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.04.2013 № 0000194210 та № 0000184210.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
19.06.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
13.03.2013 за результатами позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Київстар» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 ОДПС - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків (правонаступником є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків) складено Акт № 257/42-10/21673832 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 294571 грн., а також порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 11091 грн.
01.04.2013 на підставі Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, з урахуванням вимог ст. 102 ПК України, винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 0000194210, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5417 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1251 грн.;
№ 0000184210, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 273676 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68337 грн.
З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 273676 грн., а також порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 5417 грн., стала встановлена ним нікчемність договорів від 01.09.2008 № 9240, від 03.02.2010 № 11966, від 09.11.2010 № 13512, від 28.09.2010 № 13240/13247, укладених між ПрАТ «Київстар» та БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» внаслідок:
отримання акту ДПІ у м. Сімферополі від 11.04.2012 № 36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс», в якому встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 21, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;
отримання акту ДПІ у м. Сімферополі від 11.04.2012 № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс», в якому зазначено, зокрема, про направлення повідомлення про відсутність БВП «Строитель-Плюс» за місцезнаходженням, а також встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 21, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;
встановлення відсутності необхідних умов у БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» для здійснення господарських операцій, а саме: основних фондів, трудових ресурсів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, а також транспортних засобів.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, між БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» та ПрАТ «Київстар» укладено договори від 01.09.2008 № 9240, від 03.02.2010 № 11966, від 09.11.2010 № 13512, від 28.09.2010 № 13240/13247 (далі - Договори). На підтвердження факту виконання вказаних Договорів складено відповідні акти приймання виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти здачі-приймання наданих послуг, видаткові накладні, а також БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» виписали позивачу податкові накладні на суму у розмірі 1642056 грн. (в тому числі ПДВ 273676 грн.).
Водночас, як видно з матеріалів справи, вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к, який набрав законної сили 14.05.2013, засновника та директора БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.
Вказаним вироком від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к встановлено, зокрема, що: «В продовж 2009 року - 2010 року, ОСОБА_1, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою, ОСОБА_1 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, а саме: БВП «Строитель плюс» (31263808), КП «Альянс» (32468182), ПП «Севелітстрой» (35096833), ПП «Кримторг» (32271261) та ПП «Кримспецтехнолоджи» (36693441). Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_1 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам… Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене повторно. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину визнала повністю…».
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Судом не можуть бути прийняті до уваги похідні документи фінансово-господарської ПрАТ «Київстар» з третіми особами, а також інші документи, які, на думку позивача, підтверджують виконання спірних Договорів з БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс», оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи, що складені з БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» на підставі Договорів акти приймання виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти здачі-приймання наданих послуг, видаткові та податкові накладні, які є доказами реальності здійснення господарських операцій, підписані невідомими особами від імені директора БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» ОСОБА_1, а інша частина податкових накладних підписана не встановленими особами на прізвище ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не є уповноваженими на те особами, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к встановлено, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати та не здійснювала підприємницьку діяльність від імені БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.
Судом також не приймається до уваги посилання позивача на те, що відповідач провів перевірку ПрАТ «Київстар» на підставі даних актів перевірки БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» та ПП «Кримторг», перевірки яких здійснені на підставі постанов слідчого ДПС України від 02.04.2012, винесених в рамках кримінальної справи № 69-0146, а вказаний вирок від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к представником відповідача надано в судовому засіданні лише 05.06.2013, що є порушенням вимог п. 86.9 ст. 89 ПК України, оскільки, по-перше, правомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки та складення відповідних актів відносно БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» та ПП «Кримторг» не є предметом розгляду у даній справі, по-друге, перевірка позивача, за результатами якої винесено спірні податкові повідомлення-рішення, проведена на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України (арк. 2 Акту перевірки), а не на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, що є підставою для застосування норм п. 86.9 ст. 89 ПК України, у разі порушення податковим органом порядку винесення податкових повідомлень-рішень.
При цьому, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» трудових ресурсів, виробничого обладнання чи транспортного обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.
Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.
Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.
Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні вищевказаних Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ПрАТ «Київстар» податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані Договори є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Відповідно до п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Як встановлено судом, податкові накладні виписані БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку № 969 підписані невстановленими особами, а не ОСОБА_1, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище та ініціали останньої, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи, що, по-перше, податкові накладні на загальну суму 1642056 грн. (в тому числі ПДВ 273676 грн.) фактично є недійсними та виписані позивачу на підставі нікчемних правочинів, по-друге, БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс», податкові накладні яких стали підставою для формування ПрАТ «Київстар» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цих підприємств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемних Договорів між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс», а також те, що акти приймання виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти здачі-приймання наданих послуг та видаткові накладні виписані БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс», на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підписані невстановленими особами, а не ОСОБА_1, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище та ініціали останньої, у зв'язку з чим вказані документи за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування валових витрат, суд приходить до висновку, що витрати ПрАТ «Київстар» за вказаними Договорами на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0000194210 та № 0000184210 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київстар» відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяК.С. Пащенко