27 червня 2013 року № 810/2776/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доРокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання в акті перевірки від 18.04.2013 № 25/1701/НОМЕР_1 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2012 по 01.03.2013» неможливості проведення господарських операцій та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки від 18.04.2013 № 25/1701/НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що викладені в акті перевірки від 18.04.2013 № 25/1701/НОМЕР_1 висновки посадових осіб відповідача щодо неможливості проведення ним господарських операцій у період з 01.12.2012 по 01.03.2013 ґрунтуються лише на припущеннях посадових осіб органів податкової служби, оскільки надані позивачем до перевірки документи не взято перевіряючими до уваги, а відтак, такі висновки є протиправними та не ґрунтуються на нормах законодавства. Поряд із цим, на думку позивача, відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової перевірки. Враховуючи зазначені обставини позивач вважає дії відповідача, які пов'язані з проведенням зазначеної перевірки, протиправними. Водночас, з метою захисту свої прав, як платника податків, позивач просив суд зобов'язати відповідача спростувати в носіях інформації, включаючи електронні бази даних податкового органу, інформацію щодо порушення позивачем податкової дисципліни.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що при проведенні перевірки позивача і оформленні акту перевірки за її результатами посадові особи керувалися та діяли у відповідності до вимог чинного законодавства. Формування висновків акту перевірки входить до функціональних обов'язків інспектора, що здійснює перевірку, його позиція формується на підставі наявних під час перевірки документів і внутрішнього переконання та само по собі не створює для позивача будь-яких негативних наслідків і не покладає на позивача податкових обов'язків. На думку відповідача, дії перевіряючих із визначення висновків акту перевірки та дії по складанню акту перевірки не порушують та не можуть порушувати прав позивача, оскільки лише рішення, прийняте за результатами перевірки, створює для платника податків правові наслідки у вигляді виникнення обов'язку сплатити певну суму податків, а відтак вимоги позивача є безпідставними.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
У ході судового розгляду справи представниками сторін заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності у письмовому провадженні.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Ураховуючи наявність клопотань позивача та відповідача про розгляд справи за відсутності їх та представників, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як то вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області 26.04.2011. Як платник податків перебуває на обліку в Рокитнянській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області з 27.04.2011.
1 квітня 2013 року до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області надійшла постанова ОВС СУ ДПС у Київській області від 01.04.2013 про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1
З урахуванням отриманої постанови начальником Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області прийнято наказ від 04.04.2013 № 90 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1» на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (а.с.18) та виписано письмове повідомлення про проведення перевірки від 04.04.2013 №17/С (а.с.19).
Зі змісту вищевказаних документів вбачається, що посадовим особам відповідача доручено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.12.2012 по 01.03.2013. Термін проведення перевірки становить 5 робочих днів, починаючи з 05.04.2013. Одночасно, починаючи з дати початку перевірки, на підставі пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України позивачеві запропоновано надати всі необхідні документи, що підтверджують дані податкових декларацій за перевіряємий період, зокрема, первинні документи; регістри бухгалтерського та податкового обліку; фінансову, статистичну та іншу звітність; інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Як то установлено судом та не заперечується сторонами, наказ від 04.04.2013 № 90 на перевірку та повідомлення про проведення перевірки від 04.04.2013 №17/С направлені позивачеві засобами поштового зв'язку 04.04.2013 та отримані ним 09.04.2013.
У подальшому, на підставі наказу на перевірку та відповідного направлення посадовими особами відповідача у період з 04.04.2013 по 11.04.2012 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2012 по 01.03.2013, про що складено Акт перевірки від 18.04.2013 № 25/1701/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).
Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції позивача з контрагентами: ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, не підтверджуються відносно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого роду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів тощо.
Водночас, судом встановлено, що 11.04.2013 позивачем до податкового органу надано письмові пояснення щодо неможливості надання витребуваних документів до початку перевірки з підстав отримання наказу та направлення на перевірку лише 09.04.2013.Водночас, згідно додатку до листа від 11.04.2013, позивачем надано документи, що підтверджують дані податкових декларацій за перевіряємий період (податкові та видаткові накладні, договори, ТТН та інші) (а.с.20-23).
Вказані документи отримані посадовою особою відповідача 11.04.2013, що підтверджується описом оригіналів документів (а.с.24).
Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючими вказано на наявність таких первинно-бухгалтерських документів, а саме: податкових накладних, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, акту приймання макулатури, трудових договорів, договорів про надання робіт та послуг, додаткової угоди та доручення.
Втім, перевіряючими зауважено, що вказані документи отримано лише 11.04.2013, тобто в останній день перевірки. Окрім того, зазначено про ненадання позивачем регістрів бухгалтерського обліку та виписок банку або касових ордерів, що унеможливлює встановити факт оплати за отримані товари, роботи та послуги.
Відтак, на думку перевіряючи, позивачем не підтверджено належними документами формування показників податкової звітності за перевіряємий період, чим порушено пункти 44.1, 44.3, 44.4, 44.6, статті 44 Податкового Кодексу України.
З огляду на той факт, що перевіряючими встановлено відсутність реальності господарських операцій, а надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 та статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1239602,11 грн. та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 1233636,96 грн.
Не погоджуючись із висновками, викладеними відповідачем в акті перевірки, позивач звернувся до суду з даними позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України.
Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
При цьому згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
У відповідності до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Кодексу.
З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі існування підстав, передбачених статтями 77 та 78 згаданого кодексу.
Загальні вимоги до підстав і порядку організації та проведення документальних позапланових перевірок передбачені нормами статті 78 Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами в цій частині, судом встановлено, що перевірку позивача було проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадження.
Суд зазначає, що позивачем не оскаржуються підстави та порядок проведення перевірки податковим органом, суттю заявлених позивачем позовних вимог є оскарження безпосередньо дій посадових осіб відповідача, які здійснювали перевірку щодо формування своїх тверджень і висновків та їх відображення в акті перевірки.
Так, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є : документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України).
Порядок оформлення перевірок та їх документальне вираження регламентується статтею 86 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Більш того, пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
При цьому, рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).
Порядок проведення перевірок та оформлення результатів документальних перевірок фізичних осіб, у тому числі й самозайнятих осіб, встановлено наказом ДПА України від 24.12.2010 N 1003 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами" (надалі -Порядок).
Так, розділом І вказаного Порядку встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Виходячи із сукупності наведених вище норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що проведення перевірки та оформлення висновків за результатами її проведення у формі акту є функціональним обов'язком відповідача.
При проведенні перевірки та складанні акту перевірки посадова особа органу податкової служби вправі робити на підставі наявних матеріалів та за внутрішнім переконанням власні висновки щодо обставин та підстав виникнення порушень законодавства, які на його думку мають місце, висловлювати власну позицію з питань, що входять до об'єкту перевірки та робити певні висновки.
Суд зазначає, що в акті перевірки зафіксовано факт проведення перевірки та відповідні результати щодо висновків посадової особи податкового органу про наявність чи відсутність порушень податкового законодавства.
З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань. Висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.
В контексті наведеного суд зазначає, що саме рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі висновків акту перевірки, має правове значення та, відповідно, покладає на платника податків певні обов'язки.
Відтак, дії відповідача щодо формування та відображення висновків в акті перевірки, які самі по собі не створюють правових наслідків для позивача, не порушують прав позивача, а самі процедурні дії відповідачів щодо визначення та відображення висновків інспектора в акті перевірки є функціональним обов'язком відповідача за процедурою оформлення результатів перевірки та способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції, який в даному випадку виконувався відповідачем шляхом відображення зазначених висновків в акті перевірки, оцінку яким (висновкам по суті порушень) надає суд при розгляді питання щодо оскарження відповідного рішення, прийнятого ДПІ на підставі цих висновків.
Між тим судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення за результатами акту перевірки позивача податковим органом не приймалося з огляду на ту обставину, що за приписами пункту 86.9 статті 86 Податкового Кодексу України прийняття такого рішення за результатами проведених перевірок, призначених на підставі постанови органу дізнання, можливе лише після винесення відповідного рішення суду у кримінальній справі.
Щодо зобов'язання відповідача вчинити дії їз вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації про результати перевірки позивача оформленої актом перевірки від 18.04.2013 № 25/1701/НОМЕР_1, суд зауважує таке.
Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі -Порядок).
Як випливає зі змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.
Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.
Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.
Положення вищевказаних методичних рекомендацій дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
Сама по собі здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій за відсутності перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку, відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів, невинесення податкового повідомлення-рішення не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.
Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження.
Вказана позиція по суті узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у ухвалі від 13.02.2013 року по справі 2а-2567/12/1070.
Таким чином, підсумки перевірки позивача неправомірно відображені в автоматизованій системі співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні, оскільки останні могли бути відображені лише за умови узгодження податкового зобов'язання, а відтак позовні вимоги щодо вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації про результати перевірки позивача, підлягають задоволенню.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо формування висновків акту перевірки позивача.
Проте, відповідачем не надано доказів та обґрунтувань щодо правомірності своїх дій у частині відображення в автоматизованій системі співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні висновків акту перевірки.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Рокитнянську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації про результати перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оформленої актом перевірки від 18.04.2013 № 25/1701/НОМЕР_1.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 21 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Колеснікова І.С.