Справа: № 2а-8039/11 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко І.І. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.
Іменем України
28 травня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Горбань Н.І.,
суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 27.05.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач 22.04.2011 року звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з адміністративним позовом до УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, а також доплат, передбачених ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за останні шість місяців.
Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 27.05.2011 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: додаткової пенсії та доплату до пенсії, починаючи з 22.10.2010 року по 27.05.2011 року; державної пенсії, починаючи з 16.03.2011 року по 27.05.2011 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІ групи та відноситься до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням та є непрацюючим пенсіонером і має право на доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсіонерам, які проживають на територіях зони посиленого радіоекологічного контролю, проводиться доплата до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті непрацюючим пенсіонерам проводиться доплата до пенсії в розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті.
Всупереч ст. 39 Закону позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:… інвалідам IІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;…
Статтею 54 зазначеного вище Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:… по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;…
Всупереч вимогам ст. ст. 50, 54 Закону позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон має вищу юридичну силу в порівнянні з ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року та ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року, відповідач неправомірно виплачував основну та додаткову пенсію, а також доплату в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. ст. 39, 50, 54 зазначеного Закону.
Крім того, ст. 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 27.05.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Н.І. Горбань
Судді: Г.В.Земляна
Є.О.Сорочко
.
Головуючий суддя Горбань Н.І.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.