27.06.2013 Справа № 919/399/13
За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
до відповідача Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України
про стягнення 2 133 993,59 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за договором №314/07 від 13.07.2007 про пайову участь (внески) замовників у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя у розмірі 2 209 782,30 грн., у тому числі: основний борг - 1 975 920,00 грн., пеня - 233 862,30 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій», статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, та мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №314/07 від 13.07.2007 про пайову участь (внески) замовників у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя щодо своєчасного внесення пайового внеску у розмірі 1 975 920,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 14.04.2013 позовна заява була передана за підсудністю до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
15.04.2013 матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду Автономної Республіки Крим та за результатом автоматичного розподілу передані на розгляд судді Осоченко І. К.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 14.05.2013 о 11:30.
У судовому засіданні 05.06.2013 суд розпочав розгляд даної справи по суті.
У судовому засіданні 05.06.2013 представник Фонду комунального майна Севастопольської міської ради заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Суд задовольнив клопотання позивача і продовжив строк розгляду спору на 15 днів.
25.06.2013 до суду від позивача надійшла заява, в якій він просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №314/07 від 13.07.2007 про пайову участь (внески) замовників у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя у розмірі 2 133 993,59 грн., у тому числі: основний борг - 1 975 920,00 грн., пеня - 158 073,59 грн.
Суд прийняв до свого розгляду вказану заяву. також була прийнята судом до свого розгляду.
Відповідач чотири рази судові засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією; вимог суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи строки розгляду справ господарськими судами України, які передбачені статтею 69 ГПК України, а також те, що явка у судове засідання є правом учасників процесу, а не їх обов'язком, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
13.07.2007 між Севастопольською міською державною адміністрацією та Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Забудовник) був укладений договір № 314/07 про пайову участь (внески) замовників у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя (будівництво житлових будинків на території СВМІ ім. Нахімова корпус14, блоки А, Б, В, по вул. Єфремова)(а. с. 11) на підставі п. 1.1. якого Забудовник зобов'язався здійснювати пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя.
Відповідно з п. 2.1. Договору Забудовник зобов'язався перераховувати суму пайової участі у розмірі 1975920 грн. 00 коп. (один мільйон дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять грн. 00 коп.) на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету (далі - цільовий фонд) відповідно до розрахунку.
Пункт 2.2. Договору передбачає, що розрахунки за договором здійснюються Забудовником протягом року з моменту підписання договору, не пізніше введення об'єкта в експлуатацію.
25.06.2013 до суду від позивача надійшла заява, в якій він просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №314/07 від 13.07.2007 про пайову участь (внески) замовників у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя у розмірі 2 133 993,59 грн., у тому числі: основний борг - 1 975 920,00 грн., пеня - 158 073,59 грн.
Отже суд розглядає даний позов з урахуванням зменшення суми позову.
Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого умовами договору № 314/07 від 13.07.2007 про пайову участь (внески) замовників у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя, щодо своєчасного внесення пайового внеску у розмірі 1975920,00 грн., а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено.
Згідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Об'єкт будівництва - житлові будинки на території СВМІ ім. Нахімова, корпус 14, блоки А, Б, В по вул. Єфремова, введено в експлуатацію актом, затвердженим розпорядженням Гагарінської районної адміністрації м. Севастополя № 494-р від 04.07.2008.
Відповідно, строк виконання відповідачем зобов'язання за договором настав 04.07.2008.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду справи, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 1975920,00 грн., доказів оплати такої суми заборгованості відповідач суду не надав.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за договором № 314/07 від 13.07.2007 про пайову участь (внески) замовників у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя у розмірі 1 975 920,00 грн. задовольнити, оскільки вони обґрунтовані, підтверджені документально та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 158 073,59 грн. пені.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно з п. 3.2. Договору за порушення строків внесення платежів Забудовник виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми за кожний день прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити пеню.
Перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок суми позову в частині нарахування пені, суд погоджується з ним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню в розмірі 158 073,59 грн.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.
Судові витрати на підставі ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд відносить на відповідача - Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
При цьому суд враховує приписи п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», в якому зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 27.06.2013.
Повне рішення складено 27.06.2013.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради заборгованість у розмірі 1 975 920,00 грн., пеню у розмірі 158 073,59 грн.
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
3. Стягнути з Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради судовий збір у сумі 42 679,87 грн.
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
4. Повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з Державного бюджету України зайве сплачений судовий збір у розмірі 1 515,78 грн., який сплачений за платіжним дорученням №1393 від 16.11.2012
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
Суддя І.К. Осоченко