Справа № 820/5120/13-а
Україна
про відмову у відкритті провадження
27 червня 2013 р. м . Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України про визнання недійсним висновку та стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України , в якому просить суд в якому просить суд: визнати недійсним висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України від 27.11.2012 р. №9596/9657/9658, як такий, що проведений з істотним порушенням законодавства, а саме - п.7 ст.66 КАС України; стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 9.808,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 10.000,00 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання, щодо можливості відкриття провадження у даній справі, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. При цьому інший суб'єкт цих правовідносин знаходиться у відносинах субординації з суб'єктом владних повноважень.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує висновок судової експертизи відповідача - Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України, як такий, що проведений з істотним порушенням законодавства, а саме - пункту 7 статті 66 Кодексу адміністративного судочинства України та просить стягнути з останнього матеріальну шкоду у розмірі 9.808,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 10.000,00 грн.
Обсяг повноважень, правовий статус державних спеціалізованих установ, що здійснюють судово-експертну діяльність, визначений, зокрема, Законі України "Про судову експертизу".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Положеннями частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Згідно частини 2 статті 18 Закону України "Про судову експертизу", на працівників державних спеціалізованих установ судової експертизи поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України "Про державну службу".
З правового аналізу зазначеної норми закону вбачається, що лише у частині матеріального та соціально-побутового забезпечення на працівників науково-дослідних установ судової експертизи поширюється дія Закону України "Про державну службу" та це означає віднесення такої служби до публічної.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про державну службу", громадяни України, які зараховуються на державну службу, приймають присягу, текст присяги підписується особисто державним службовцем та зберігається за місцем роботи. Про прийняття присяги робиться запис у трудовій книжці.
Викладене дає підстави для висновку, що за своїм правовим статусом судові експерти науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України не є державними службовцями, на них не покладено здійснення функцій від імені держави або територіальної громади.
Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса є юридичною особою - державною спеціалізованою установою, яка відповідно до законодавства здійснює судово-експертну та наукову діяльність у галузі криміналістики і судової експертизи; до головних завдань якого відноситься: проведення судових експертиз (у тому числі, пов'язаних з оцінкою майна), призначених у кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення та під час виконавчого провадження; наукова робота у галузі судової експертизи і криміналістики та впровадження її результатів в експертну, слідчу та судову практику; проведення експертних досліджень при вирішенні питань поза межами судочинства із застосуванням засобів і методів судової експертизи, результати яких оформлюються як висновки експертного дослідження, акти оцінки та рецензії; підготовка фахівців у галузі судової експертизи та підвищення кваліфікації експертних кадрів; науково-інформаційна та методична діяльність у галузі судової експертизи; міжнародне співробітництво у галузі судової експертизи згідно з чинним законодавством; метрологічне забезпечення науково-дослідної та експертної діяльності тощо.
Жоден з цих видів діяльності не має ознак владних управлінських функцій.
Слід також зазначити, що відповідно до положень пункту 5 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, висновок судового експерту в адміністративній справі не має обов'язкового характеру, а є одним із доказів у справі, який підлягає оцінці судом наряду із іншими доказами.
Законодавство України не надає висновку судового експерта статусу документа, який мав би обов'язковий характер чи породжував права і обов'язки у певного суб'єкта чи кола суб'єктів. Отже, такий висновок не може вважатися актом державного чи іншого органу і оспорюватися як такий в судовому порядку.
Експертна діяльність зі складення відповідного висновку відповідно до закону є дослідженням, і не має ознак владних управлінських функцій, оскільки не створює жодних обов'язкових наслідків для будь-яких осіб.
Вивчивши матеріали позовної заяви, проаналізувавши норми діючого законодавства та беручи до уваги той факт, що ані Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса ані його посадові особи не є суб'єктами владних повноважень, а також зважаючи на те, що висновок експертизи є документом, який носить рекомендаційний характер, не містить у собі будь-яких владних управлінських приписів, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, суд приходить до висновку, що предмет даного спору не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ст.15 Цивільного процесуального кодексу України районні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до районного суду з зазначеними вимогами позовної заяви в порядку ЦПК України.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що даний позов не є справою адміністративної юрисдикції, не виникає з адміністративно-управлінських відносин, відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 17, 50, 109, 160, 165, 186 КАС України, суддя-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України про визнання недійсним висновку та стягнення матеріальної та моральної шкоди .
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Волошин Д.А.