27.06.2013 Справа № 901/1515/13
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до відповідача Житлово-комунального підприємства «Скворцово»
про стягнення 197 166,65 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
від позивача - Жорова Л.М., довіреність № 260/10 від 14.12.2012, головний юрисконсульт, паспорт НК 516094 виданий 25.06.1998;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - позивач, звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Житлово-комунального підприємства «Скворцово» - відповідача, в якій просить стягнути з Житлово-комунального підприємства «Скворцово» на користь позивача суму основного боргу у розмірі 149272,72 грн., 28651,86 грн. - пені, 18608,78 грн. - три відсотки річних простроченої суми, 633,29 грн. - сума інфляційних збитків, а всього 197 166,65 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-217, 264-265 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 20.12.2010 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Житлово-комунальним підприємством «Скворцово» було укладено договір поставки природного газу № 06/10-2554ТЕ-19.
Відповідно до договору відповідачеві протягом січня - квітня 2011 року був поставлений природний газ на загальну суму 572828,67 грн., що підтверджується 2-х сторонніми актами прийому-передачі природного газу. Однак, як вбачається з тексту позовної заяви, відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, сплативши суму у розмірі 423555,95 грн., проте станом на момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 149272,72 грн., на яку в подальшому було нараховано пеню, три відсотки річних простроченої суми, та суму інфляційних збитків.
06.06.2013 на адресу суду від Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 06.06.2013 не з'явились, про причини неявки суд повідомив лише позивач. Про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином; вимог суду не виконали.
Розглянувши матеріали справи, у зв'язку із неявкою позивача та відповідача, суд вважав за необхідне розгляд справи відкласти.
У судовому засіданні 27.06.2013 за участю представника позивача суд розпочав розгляд справи по суті.
Враховуючи строки розгляду справ господарськими судами України, які встановлені статтею 69 ГПК України, а також, що явка у судове засідання є правом сторони, а не її обов'язком, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
20.12.2010 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» як постачальником (позивач)та Житлово-комунальним підприємством «Скворцово» як покупцем (відповідач) було укладено Договір поставки природного газу № 06/10-2554ТЕ-19 про закупівлю природного газу за державні кошті, на підставі п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом січня - квітня 2011 року виконав свої зобов'язання перед відповідачем за Договором поставки природного газу № 06/10-2554ТЕ-19 про закупівлю природного газу за державні кошті та поставив Житлово-комунальному підприємству «Скворцово» природний газ на загальну суму 572 828,67 грн., що підтверджується:
Актом передачі - приймання природного газу № 50 Кр. від 31 січня 2011 року;
Актом передачі - приймання природного газу № 49 Кр. від 28 лютого 2011 року;
Актом передачі - приймання природного газу № 50 від 31 березня 2011 року;
Актом передачі - приймання природного газу № 43 від 30 квітня 2011 року (а/с 18 - 21), які були підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких письмових зауважень.
Але свої зобов'язання за Договором поставки природного газу № 06/10-2554ТЕ-19 про закупівлю природного газу за державні кошті у частині оплати за поставлений йому товар у січні - квітні 2011 року відповідач виконав лише частково, розрахувавшись з позивачем за отриманий товар (природний газ) лише на суму 423 555, 95 грн., в зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 149 272, 72 грн., доказів оплати якої відповідач суду надав лише на суму 10 000,00 грн.: така часткова оплата була проведена ЖКП «Скворцово» 14.05.2013 року, тобто вже після прийняття судом ухвали про порушення провадження у даній справі.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем - Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - за поставлений природний газ у розмірі 139 272,72 грн., тому суд приходить до висновку, що сума заборгованості у розмірі 139 272, 72 грн. обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача - суму інфляційних витрат у розмірі 633, 29 грн., 3% річних у розмірі 18608,78 грн. та пеню у розмірі 28 651,86 грн.
Розглянувши такі позовні вимоги позивача, судом встановлено наступне:
у відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.
Суд приймає до уваги, що п. 4.1 Договору поставки природного газу № 06/10-2554ТЕ-19 про закупівлю природного газу за державні кошті передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Враховуючи умови Договору поставки природного газу № 06/10-2554ТЕ-19 від 20 грудня 2010 року, позивач нарахував суму інфляційних витрат у розмірі 633, 29 грн. (а/с 5) та 3% річних у розмірі 18608,78 грн. (а/с 5-6), перевіривши рахунки яких, суд знаходить їх вірними, обґрунтованими, а тому приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача - Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - підлягає стягненню сума інфляційних витрат у розмірі 633, 29 грн. та 3% річних у розмірі 18608,78 грн.
Що стосується вимоги про стягнення пені у розмірі 28 651, 86 грн., то суд приймає до уваги, що згідно зі ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Поняття пені та штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.
Пунктом 7.3.1 Договору поставки природного газу № 06/10-2554ТЕ-19 про закупівлю природного газу за державні кошті сторони чітко встановили, що у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи, що умовами договору поставки природного газу № 06/10-2554ТЕ-19 про закупівлю природного газу за державні кошті сторонами передбачено стягнення пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано нарахував пеню у розмірі 28 651, 86 грн., розрахунок такої пені судом перевірений та визнається вірним (а/с 4), а тому така позовна вимога Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення пені також підлягає задоволенню.
Судові витрати на підставі ст. 44, 49 ГПК України суд відносить на відповідача.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 27.06.2013.
Повне рішення складено 27.06.2013.
Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства «Скворцово» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 139 272,72 грн., пеню у сумі 28651,86 грн., 3 % річних 18 608,78 грн., інфляційну суму - 633,29 грн. та судовий збір у розмірі 3 944,00 грн.
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
3. В частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.К. Осоченко