19.06.13 р. Справа № 914/1608/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап», с. Сопошин, Жовківський район, Львівська область;
до відповідача: Індивідуального підприємця ОСОБА_1, м. Воронеж, Російська Федерація;
про: стягнення 43 002 доларів США.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 26.04.2013 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап» до Індивідуального підприємця ОСОБА_1 про стягнення 43 002 доларів США. Розгляд справи призначено на 12.06.2013 року.
26.04.2013 року представником позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем боргу.
У судове засідання 12.06.2013 року представники сторін не з'явились, причини неявки не повідомили. Судом відкладено розгляд справи на 19.06.2013 року.
В судове засідання 19.06.2013 року представники сторін не з'явились, від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви відповідача про визнання позову та копії свідоцтва про реєстрацію ІП ОСОБА_1
Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 19.06.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап» (надалі по тексту рішення - позивач, продавець) звернулося до суду із позовом до Індивідуального підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець) про стягнення 43 002 доларів США.
Позивач вказує, що 27.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап» та Індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 було укладено контракт купівлі продукції, на виконання умов якого він поставив відповідачу товар, за який останній не розрахувався, чим заборгував позивачу 43002,00 долари США.
Відповідач позов визнав, що зазначено у відповідній заяві від 10.07.2013 року.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 27.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт купівлі-продажу продукції № 2010/04/27 (надалі по тексту рішення - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору позивач продає, а відповідач купує продукцію, а саме: кришку металеву для закупорювання скляної тари з вінцем горловини тип III Твіст-офф: ТО-82, ТО-66 (надалі по тексту рішення - товар).
Згідно п. 2.1. договору покупець купує товар в кількості та за цінами, які визначається окремими специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.2. договору було встановлено загальну кількість товару, який продається за даним контрактом у кількості 20000000 (двадцять міньйонів) штук.
Згідно п. 4.1. договору оплата за товар, що поставляється, здійснюється в доларах США, шляхом прямого банківського переказу на валютний рахунок позивача.
28.01.2013 року позивачем було поставлено відповідачу товар, визначений в п. 1.1 договору на суму 43 002,00 доларів США, що підтверджується: комерційним рахунком (Інвойс) № 274250113-5 від 25.01.2013 року; міжнародною товарно-транспортною накладною № 001405 від 28.01.2013 року та вантажно-митною декларацією (форма МД-2) № 209140000/2013/0024987 від 28.01.2013 року.
Відповідно до п. 4.2 договору форма оплати - 50% переоплата, 50% по факту поставки.
Проте, станом на 19.04.2013 року оплата за отриманий товар від відповідача не поступила.
Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами є контракт № 2010/04/27 від 27 квітня 2010 року.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
У п. 9.1 контракту сторони зазначили, що всі спірні питання, які можуть виникнути в межах даного договору, сторони намагатимуться розв'язати шляхом двосторонніх переговорів. Якщо такі спори не принесуть результатів, кожна зі сторін має право винести спірне питання на розгляд в Господарський суд за місцем знаходження продавця з використанням матеріального та процесуального права України, рішення якого є остаточним та обов'язковим для сторін (п. 9.2 контракту).
Як встановлено судом, не отримавши від відповідача попередньої оплати передбаченої п. 4.2 контракту, позивач на свій ризик здійснив поставну товару на суму 43002,00 дол. США, чим змінив порядок та строки оплати за договором.
Однак, суд виходить з того, що відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Індивідуальний підприємець ОСОБА_1, отримавши товар не провів оплати, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
26.04.2013 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог в зв'язку з частковою оплатою відповідачем 22 573,86 доларів США. Отже, борг відповідача перед позивачем станом на дату розгляду справи по суті складає 20428,14 доларів США.
Як зазначено в п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.
Із врахуванням викладеного суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог та вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу повністю.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити повністю.
Стягнути з Індивідуального підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап» (80356, Львівська обл., с. Сопошин, вул. Вокзальна, 18, код ЄДР 33775568) 20 428,14 доларів США та 6 871 грн. 73 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане 24.06.2013 року.
Суддя Р.Матвіїв