2
Справа № 348/214/13-ц
Провадження № 22ц/779/1534/2013
Категорія 46
Головуючий у 1 інстанції: Флоряк Д.В.
Суддя-доповідач: Бойчук І.В.
20 червня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.,
суддів Матківського Р.Й., Мелінишин Г.П.,
секретаря Драганчук У.М.,
з участю представників сторін,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частку земельної ділянки та її розподіл в натурі та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду від 17 травня 2013 року,-
Рішенням Надвірнянського районного суду від 17 травня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частку земельної ділянки та її розподіл в натурі.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки площею 1250,0 м.кв., яка знаходиться в АДРЕСА_1 (зображена жовтим кольором в додатку №1 до висновку експертизи).
Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку по літерах (за годинниковою стрілкою) площею 1250,0 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 (зображена зеленим кольором в додатку №1 до висновку експертизи).
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1644,60 грн. судових витрат по справі.
Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.
ОСОБА_3 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій вказує що рішення є неправильним і підлягає скасуванню. Суд задовольняючи позов ОСОБА_2, виходив з того, що вона фактично використовує половину земельної ділянки і тому їй слід залишити земельну ділянку.
Однак, апелянт вважає що суд прийшов до такого висновку помилково, не дослідивши фактичних обставин справи.
Вважає що судом помилився і в оцінці факту наявності на купленій ними земельній ділянці житлового будинку та господарських споруд.
ОСОБА_3 вказує на те, що судом безпідставно відмовлено йому в позові про поділ майна, яким позивачка незаконно заволоділа. А тому, вважає що його право власності на володіння майном порушено.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення яким зобов'язати ОСОБА_2 сплатити йому компенсацію в сумі 78750 грн. за половину належного йому майна. Визнати за ним право власності на ? частину земельної ділянки, площею 1250 кв.м. в АДРЕСА_1.
Вислухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 24.11.1990 року перебували у шлюбі, який між ними розірвано згідно рішення суду від 05.06.2009 року.
За час перебування сторін у шлюбі, вони згідно договору купівлі-продажу від 03.11.2004 року купили земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства з старим житловим будинком АДРЕСА_1. Право власності на спільне майно подружжя було оформлено на ОСОБА_3 Відповідно до довідки Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 24.09.2009 року вбачається, що спірний будинок є аварійним, тому не підлягає розподілу, а побудований новий будинок ні за ким не зареєстрований і в експлуатацію не зданий. Вирішуючи питання поділу майна та земельної ділянки, суд цим обставинам та доказам у рішення дав належну правову оцінку.
До суду ОСОБА_3 звернувся із позовом про поділ майна подружжя 04.02.2013 року, тобто поза межами строку, визначеного в ст. 257 ЦК України. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, також є підставою для відмови у позові, що відповідає даним правовідносинам. Тому суд застосував до даних правовідносин строк позовної давності, вказавши, що ОСОБА_3 із заявою про поновлення такого строку не звертався, вважаючи, що ним такий не пропущено. Проте, суд з такими доводами не погодився, що відповідає зібраним у справі доказам.
Також судом встановлено, що 26.04.2006 року на ім'я відповідача ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована в с.Мирне Надвірнянського району, який на даний час ніким не скасований і є чинний.
Сторонами придбано спірну земельну ділянку в 2004 році разом із старими господарськими будівлями і спорудами. Половину даної земельної ділянки фактично доглядає і обробляє ОСОБА_2, а у її відсутність - дочка сторін, які намагаються підтримати старі будівлі в належному стані, обробляють город, сад.
ОСОБА_3, виїхавши в Російську Федерацію, самоусунувся від користування і догляду за придбаним будинковолодінням, земельною ділянкою, добровільно вирішити питання розподілу він не бажав.
При поділі землі суд першої інстанції врахував фактичне використання ОСОБА_2 половини земельної ділянки, а також висновок проведеної по справі судової земельно-технічної експертизи № 22/2012 від 20.08.2012 року, а тому прийшов до переконання, що за позивачем-відповідачем ОСОБА_2 слід визнати право власності на земельну ділянку площею 1250,0 кв.м., яка зображена жовтим кольором в додатку, а за відповідачем ОСОБА_3 слід визнати право власності на таку ж частину земельної ділянки, яка зображена зеленим кольором в додатку №1 до висновку експертизи.
За таких обставин, оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_2 і про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості.
Підстав для скасування даного рішення та постановлення нового з мотивів, наведених у апеляційної скарги, не встановлено.
Керуючись ст.ст.307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Надвірнянського районного суду від 17 травня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: І.В. Бойчук
Р.Й. Матківський
Г.П.Мелінишин