33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"25" червня 2013 р. Справа № 918/652/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех"
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України"
до відповідача Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України"
про стягнення грошових коштів
Суддя Андрійчук О.В.
В засіданні приймали участь:
від позивача : Ярмольчук В.С. дов. № 39/13 від 14.05.2013 року.
від відповідача - 1: не з'явився
від відповідача - 2: Ковальчук І.О., дов. № 18-12 від 03.01.2012 року
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.
У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінтех» (надалі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України») (надалі-відповідач 1), Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної компанії «Автомобільні дороги України» (надалі-відповідач 2) про стягнення 11 764,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
10.01.2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем 2 (покупець) укладено договір поставки № 10/06 (надалі-договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, а саме Бітум дорожній БНД 60/90.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, обумовлений договором, на загальну суму 7 800,00 грн., що стверджується видатковою накладною № 49 від 10.11.2010 року та довіреністю № 564 від 10.11.2010 року.
У той же час відповідач своїх зобов'язань щодо оплати товару не виконав. Відтак, за ним рахується заборгованість в розмірі 7 800,00 грн.
Крім того, позивач за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу 2 896,47 грн. пені, 499,20 грн. інфляційних та 569,29 грн. 3% річних.
В матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 526, 612, 625, 629, 655, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 220, 224 ГК України.
Ухвалою суду від 07.05.2013 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.05.2013 року.
Ухвалою суду від 14.05.2013 року розгляд справи відкладено на 21.05.2013 року.
21.05.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення грошових коштів з відповідача 1.
Ухвалою суду від 21.05.2013 року розгляд справи відкладено на 25.06.2013 року.
24.05.2013 року через службу діловодства господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній, зокрема просить у задоволені позову відмовити з тих підстав, що поставка була позадоговірною, оскільки в накладній відсутнє посилання на договір; усупереч п. 3.7. договору сторонами не оформлений акт приймання-передачі товару; до відвантаженої продукції позивачем не надано товаророзпорядчих документів; довіреність оформлена з порушеннями вимог чинного законодавства; відсутній рахунок-фактура та докази його направлення відповідачу; пеня нарахована з пропуском вставленої позовної давності.
25.06.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних.
Суд, розглянувши відмови позивача від позовних вимог в частині відповідача 1, пені, 3% річних та інфляційних, дійшов висновку про те, що останні приймаються судом, оскільки подані у порядку та строки, визначені ст. 22 ГПК України, а також не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність копій документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.01.2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем 2 (покупець) укладено договір поставки № 10/06 (надалі-договір), за п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався згідно з наданих покупцем заявок передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, а саме Бітум дорожній БНД 60/90.
Відповідно до п. 11.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2011 року, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань.
Згідно з п. 1.2. договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура, ціна, терміни поставки, розрахунки, умови перевезення тощо), одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікаціях, що складаються на кожну партію товару та є невід'ємними додатками до цього договору.
Розрахункова вартість автотранспортних послуг погоджується в кожному конкретному випадку, виходячи із вартості 1 т/км та відображається в специфікаціях. Вартість перевезення оплачується додатково згідно з виставленими рахунками відповідно до специфікації, погодженої обома сторонами.
Специфікацією № 1 до даного договору сторонами визначено найменування товару - бітум дорожній БНД 60/90, кількість - 1,5 тон, вартість транспортних послуг - 375,00 грн. без ПДВ та загальна сума поставки даної партії товару - 7 800,00 грн., у т.ч. ПДВ.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору.
Вартість тари, упаковки, маркування за цим договором включається у загальну ціну товару (п. 2.2. договору).
За п. 3.4. договору постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах та в строки, що передбачені відповідною специфікацією до цього договору.
Відповідно до п. 3.6. договору передача постачальником кожної партії товару здійснюється за накладною.
Після передачі товару між сторонами оформлюється акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печаткою. Датою передачі товару вважається дата підписання акту приймання-передачі товару. Факт приймання-передачі товару підтверджується актом приймання товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками (п.п. 3.7., 3.8., 5.3. договору).
Як встановлено судом із наявних матеріалів, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, обумовлений договором, на загальну суму 7 800,00 грн., що стверджується видатковою накладною № 49 від 10.11.2010 року та довіреністю № 564 від 10.11.2010 року.
Згідно з п.п. 6.1. та 6.2. договору постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру після поставки партії товару та на підставі підписаного між сторонами відповідного акту приймання-передачі товару. Покупець оплачує рахунок-фактуру шляхом перерахування коштів на банківських рахунок постачальника протягом 45 днів з дати його отримання, якщо іншого не передбаченого специфікаціями до цього договору.
У той же час відповідач своїх зобов'язань щодо оплати товару не виконав. Відтак, за ним рахується заборгованість в розмірі 7 800,00 грн.
Вказаний розмір заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами 01.01.2012 року.
Судом із пояснень представника позивача встановлено, що докази надсилання рахунка-фактури відсутні, оскільки останній направлявся відповідачеві факсимільним зв'язком.
Однак, виходячи з дати підписання акту звірки взаємних розрахунків, яким відповідач визнав свій борг, вбачається, що строк розрахунків за поставлений товар настав.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 7 800,00 грн.
Щодо заперечень відповідача в тій частині, що поставка мала позадоговірних характер, то вказане твердження спростовується умовами договору, строком його дії та специфікацією, що є додатком до договору, зміст якої повністю відповідає видатковій накладній.
Так само суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо не оформлення сторонами акту приймання-передачі, оскільки, по-перше, складання вказаного акту покладено на обох сторін договору, а не на позивача, по-друге, видаткова накладна, надана позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7 800,00 грн.
Щодо вимог позивача до відповідача-2, то враховуючи відмову позивача, яка прийнята судом, провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Так само у зв'язку з відмовою позивача припиненню підлягає провадження в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних.
Оскільки судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. є мінімальним розміром судового збору, що підлягає сплаті у будь-якому випадку до Державного бюджету за подання позовної заяви майнового характеру, відтак останній на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанії «Автомобільні дороги України» (вул. Остафова,7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 31994540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтех» (вул. Садова,17/51, м. Славута, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 30160715) 7 800,00 грн. основного боргу, 1 720,50 грн. судового збору.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» припинити.
4. Провадження у справі в частині стягнення 2 896,47 грн. пені, 499,20 грн. інфляційних, 569,29 грн. 3% річних припинити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складено 26.06.2013 року.
Суддя Андрійчук О.В.