"20" червня 2013 р. Справа № Б-50/136-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Кравець Т.В., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Каламайка Д.Ю. (довіреність б/№ від 10.10.2012р.)
Арбітражного керуючого Оскаленка Д.П. (свідоцтво НОМЕР_3 від 09.04.2013р.)
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (вх.№1450 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2013 року у справі № Б-50/136-10
за заявою СПДФО ОСОБА_4, м.Харків
до боржника СПДФО ОСОБА_4, м.Харків
про визнання банкрутом, -
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2013 року у справі № Б-50/136-10 (суддя Усатий В.О.) було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" № С21-120-1-1/1526 від 05.12.2012 р. про визнання недійсним аукціону з продажу нежитлових приміщень 2-ого поверху № 1-:-18, 20, 21, 22, 1/2 частини приміщення №1 загальною площею 657,0 кв.м. в літ."В-4", які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, протоколу №1 від 19.10.2010 р., договору купівлі-продажу від 19.10.2010 р. та застосування до сторін правових наслідків недійсності правочину згідно ст.216 ЦК України.
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" з вказаною ухвалою не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2013 р. по справі № Б-50/136-10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ХОД "АТ”Райффайзен Банк Аваль" в повному обсязі, а саме:
- Визнати аукціон з продажу майна, а саме нежитлових приміщень 2-го поверху №1-:-18,20,21,22,22, Ѕ частини приміщень №1, загальної площею 657,0 кв. м. в літ. "В-4", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 який відбувся 19.10.2010 р. в процедурі ліквідації ФОП ОСОБА_4 недійсним.
- Визнати недійсним протокол №1 від 19.10.2010 р. аукціону з реалізації нежитлових приміщень 2-го поверху №1-:-18,20,21,22,22, Ѕ частини приміщень №1, загальної площею 657,0 кв. м. в літ. "В-4", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ФОП ОСОБА_4
- Визнати недійсним договір купівлі продажу укладений 19.10.2010 р. між ліквідатором ФОП ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_6 щодо продажу нежитлових приміщень 2-го поверху №1-:-18,20,21,22,22, Ѕ частини приміщень №1, загальної площею 657,0 кв. м. в літ. "В-4", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
У червні 2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просить визнати його банкрутом та ліквідувати ФОП ОСОБА_4
В обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство, ФОП ОСОБА_4 зазначив, що у нього перед кредиторами - ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ПАТ «Райффайзен банк Аваль» загальний розмір заборгованості, яка пов'язана з підприємницькою діяльністю складає 1968993,67 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2010 р. по даній справі порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відповідно до статей 47-49 ГПК України.
Постановою господарського суду Харківської області від 02.09.2010р. визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З дня прийняття дня господарським судом постанови строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян. Скасовано арешти, накладені на майно боржника (в тому числі податкову заставу) і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Оскаленко Дмитро Петрович (ліцензія НОМЕР_2 від 29.04.2010 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1). Затверджено оплату праці ліквідатора Оскаленко Д.П. у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця. Зобов'язано ліквідатора відповідно до п. п. 3, 5 ст. 23 Закону в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25-34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням особливостей, встановлених ч. 7 ст. 48, ст. 49, Закону і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, використання коштів боржника. Встановлено строк для пред'явлення кредиторами до господарського суду вимог до боржника - 1 місяць з дня опублікування в офіційному друкованими органі оголошення про визнання боржника банкрутом. Зобов'язано ліквідатора в строк до 02.03.2011 р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, інвентаризаційні відомості, акти оцінки майна, відомості про реалізацію кожного об'єкту ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, договори купівлі-продажу майна банкрута, акти приймання -передачі майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, докази погашення кредиторської заборгованості по кожному кредитору окремо, реєстр погашених вимог кредиторів, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, довідку банку про рух грошових коштів по основному рахунку за весь час роботи ліквідатора, баланси підприємства за весь час роботи ліквідатора, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.
У грудні 2012р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про визнання аукціону та укладених за його результатами договорів купівлі-продажу недійсними, в якій обґрунтовував свої вимоги порушенням статті 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при організації та проведенні торгів з продажу майна боржника.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2013р. у задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено, з посиланням на відсутність підстав для визнання аукціону недійсним та договорів, укладених за наслідками проведення аукціону.
Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що боржник - ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Харківської міської ради 05.05.1998 р. (номер запису про державну реєстрацію 24800170000045148) за адресою: 61012, АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Розділом VІ Закону та ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47, 48, 49 Закону).
Ст. 47 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом" (далі Закон) має назву: "Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина".
Відповідно до частин 1, 2 ст. 47 Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Ст. 48 Закону передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ст. 1 Закону банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, які пов'язані з підприємницькою діяльністю боржника, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.
Судом першої інстанції встановлено, що у боржника є заборгованість
перед - ФОП ОСОБА_7 в сумі 115020,00 грн., яка виникла внаслідок невиконання умов договору купівлі-продажу № 1А від 02.11.2009 р. та підтверджується актом приймання передачі №1 від 05.11.2009 р. та вимогами про оплату від 19.01.2010 р. та 26.02.2010 р., а також претензією від 05.04.2010 р.;
перед - ФОП ОСОБА_7 в сумі 172210,90 грн., яка утворилася внаслідок невиконання умов договору поставки товару № 9/1 від 15.12.2009 р. та підтверджується накладними №2 від 25.12.2009 р. та №5 від 01.02.2010 р., а також претензіями від 01.03.2010 р., від 27.03.2010 р., та від 05.04.2010 р.;
перед ФОП ОСОБА_8 в сумі 40000,00 грн., яка утворилася у зв"язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу від 26.01.2010 р. та підтверджується актом приймання-передачі від 29.01.2010 р. та претензіями від 24.02.2010 р. та від 31.03.2010 р.
перед ФОП ОСОБА_9 в сумі 12000,00 грн., яка утворилася внаслідок невиконання умов договору на отримання послуг від 01.04.2010 р. та підтверджується актами виконаних робіт від 12.04.2010 р. та від 19.04.2010 р., претензіями від 03.05.2010 р. та від 20.05.2010 р.;
перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 197035,09 доларів США (1553838,42 грн.) за кредитом та 9627,73 доларів США (75925,25 грн.) по відсотках, з якої 7122,96 доларів США (56172,38 грн.) по відсотках прострочена. Зазначена заборгованість виникла у зв"язку з невиконанням умов кредитного договору № 010-2/07-01-0335-08 від 09.04.2008 р.
Також, божник має заборгованість перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору іпотеки № 010-2/07/1-772-07 від 27.06.2007 р. в сумі 198127,66 доларів США (1562454,54 грн.) по кредиту та 7948,24 доларів США (62681,40 грн.) по відсотках, яка не пов"язана з підприємницькою діяльністю
Приймаючи постанову про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом, господарський суд, пославшись на ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, вказав, що сума вимог кредиторів (395403,38 грн.), складає більше трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат, що станом на 23.06.2010 р. становить 265200,00 грн. та відповідає вимогам зазначеної статті, тобто має ознаки безспірності.
Проте, з таким висновком не можна погодитись.
Згідно приписів ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.
У відповідності до частини 5 статті 7 Закону боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Згідно ч. 7 ст. 11 Закону у разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.
Отже, із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що громадянин-підприємець у своїй заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини неспроможності боржника, виконати, підтверджені у встановленому порядку документами, безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також навести обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними документами. Тобто, господарський суд зобов'язаний при визнанні боржника банкрутом встановити його неспроможність, яка виникла при здійсненні ним підприємницької діяльності, що підтверджена розрахунковими або виконавчими документами, вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
За Законом факт безспірності вимог кредиторів виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються виконавчими документами або іншими розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вказані докази повинні надаватися заявником на момент порушення судом справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачена.
Таким чином, ініціюючим кредитором на момент звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано належних доказів безспірності грошових вимог до боржника, оскільки акти приймання-передачі, накладні на поставку товару та акти виконаних робіт, на які посилається ініціюючий кредитор, як на доказ безспірності вимог боржника не є виконавчим документом відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".
На зазначені обставини справи, суд першої інстанції уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки.
Отже, враховуючи, що справа про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 порушена неправомірно, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, господарський суд безпідставно продовжив процедуру банкрутства в порядку статті 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", проведення аукціону здійснювалось в межах безпідставно порушеної справи про банкрутство, тому дана справа не може дальше розглядатись та підлягає припиненню.
Таким чином, господарський суд прийняв ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про визнання аукціону та договорів купівлі-продажу недійсними у безпідставно порушеній справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4, у зв'язку з чим всі процесуальні документи, прийняті в цій справі є неправомірними.
З огляду на зазначене, ухвала господарського суду Харківської області від 11.04.2013р. по справі № Б-50/136-10 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню частково.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.3 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2013р. у справі №Б-30/136-10 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Дану постанову направити учасникам справи про банкрутство, державному реєстратору для внесення змін до Державного реєстру.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст підписаний 21.06.2013р.
Головуючий суддя Кравець Т.В.
Суддя Плахов О.В.
Суддя Фоміна В.О.