"25" червня 2013 р. Справа № 915/978/13
м. Миколаїв
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго",
54017, вул. Громадянська, 40, м.Миколаїв,
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва,
54056, пр.Миру, 62-а, м.Миколаїв,
про: стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 68675 грн. 51 коп.
Суддя Васильєва Л.І.
Від позивача: Авраменко О.Ю., дов. від 26.12.2012 р. №01/33-388;
Від відповідача: Старчеус О.С., дов. від 08.01.2013 р. № 18
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (надалі - КЕВ м. Миколаєва) боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, спожитої в жовтні -листопаді 2012 року в загальній сумі 68675 грн. 51 коп., а також про стягнення грошових коштів на відшкодування понесених судових витрат.
У судовому засіданні позовні вимоги представник позивача підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, а представник відповідача проти позовних вимог заперечив та в обґрунтування зазначив, що згідно ст.ст. 8, 13 Закону України "Про оборону України", ст.ст. 1, 3, 12, 15 Закону України "Про Збройні Сили України" КЕВ м. Миколаєва є державною установою, призначеною для виконання завдань пов'язаних з забезпеченням оборони України. У відповідності до ст.1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" майно, матеріальні та грошові засоби ЗС України є державною власністю, а відповідно ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування ЗС України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. З урахуванням зазначеного Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва фінансується виключно з державного бюджету України. Посилаючись на ст.22 Бюджетного Кодексу України, відповідач вказує, що головним розпорядником бюджетних коштів можуть бути виключно міністерства, які отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України та доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечують управління бюджетними асигнуваннями. Згідно сумісної директиви від 09.12.2005 р. Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/4/1837 та Головного КЕУ №303/18/2050 та листа начальника Південного територіального КЕУ від 27.12.2005р. (про прийом Квартирно-експлуатаційними відділами міст від військових частин основних фондів (споруд та будівель) на бухгалтерський облік та забезпечення військових частин з 01.01.2006р. комунальними послугами) на КЕВ м. Миколаїв було покладено обов'язок здійснювати оплату комунальних послуг військових частин Миколаївського гарнізону, в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису. Кошторис КЕВ м. Миколаїв передбачає лише виділення коштів на оплату активної та реактивної електроенергіі в межах встановлених лімітів, що споживається військовими частинами. Окрім того Відповідач вказує, що КЕВ м. Миколаєва, як бюджетна установа МО України, не може, в порушення бюджетного законодавств, брати на себе зобов'язання щодо витрачання бюджетних коштів, які не передбачені її кошторисом. Зазначає, що КЕВ м. Миколаїва є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок держави, і тому несвоєчасне виконання зобов'язання відбулося з причини несвоєчасного фінансування, і скрутного фінансового становища в державі тому та на підставі ст. 233 ГК України просить суд зменшити розмір нарахованої неустойки до 10000 грн.
Заслухавши доводи представників сторін у судовому засіданні , дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
встановив:
13.01.2012 року між ПАТ "Миколаївобленерго" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва укладений договір № 44/1464 про постачання електричної енергії, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався надавати послугу з постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок відповідача з дозволеною потужністю 346,6 кВт., а відповідач - оплачувати позивачеві вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкту відповідача визначається додатком № 8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін". Приєднана потужність у точках підключення становить 346,6 кВт ( розділ 1 договору).
У пункті 2.1 договору сторони зобов'язались, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, вони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.
У відповідності до п. 2.3.3 та п. 2.3.4 договору, відповідач зобов'язався оплачувати позивачеві вартість електричної енергії з умовами додатків № 10 "Порядок розрахунків"та № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
Згідно пункту 9.4. договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до п 3 ст 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2012 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
За умовами додатку № 1 споживач самостійно контролює власне електроспоживання, прогнозує обсяги споживання електричної енергії та самостійно сплачує їх з урахуванням авансових (планових) платежів і роздрібних тарифів, що діють у розрахунковому періоді та друкуються в газеті "Южная правда" чи інших друкованих виданнях (п. 3 додатку № 1 до договору). Споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригуванням договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням щодо можливості та обґрунтованості такого коригування не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви, шляхом надсилання споживачу повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтованої відмови у здійсненні коригування. (п. 4 додатку № 1 до договору).
Пунктом 5 додатку № 1 до договору встановлено, що у разі перевищення договірних величин споживання електроенергії, яке визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду, відповідач несе відповідальність згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".
У пункті 7 додатку № 1 до договору сторони обумовили, що додаток № 1 є невід'ємною частиною договору та набирає чинності з дня його підписання і має силу на строк дії договору.
Додатком № 1-а до договору, зі змінами внесеними додатковою угодою від 27.02.2012 р., сторони узгодили договірні величини споживання електроенергії на 2012 рік помісячно, котрі у спірні місяці: жовтень та листопад 2012 рік встановлені в обсязі 0 кВт/год.
Проте, із складених позивачем актів про використану електроенергію випливає, що обсяг спожитої електроенергії у вищенаведений період склав: 1) у жовтні 2012 року - 21564 кВт/год, а в листопаді 2012 року - 50978 кВт/год., котрі в даних розмірах і є перевищенням узгодженої сторонами величини споживання електроенергії відповідачем.
У п 5.5 договору сторони погодили, що звернення споживача та умови щодо коригування договірних величин розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури та додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою №1980 щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії за жовтень 2012 року лише 6 листопада 2012 року, тобто вже після того, як відповідно до умов договору та ПКЕЕ позивачем вже було здійснено таке коригування, у зв'язку з чим відповіддю від 19.11.2012 р. за №01/12-6770 відповідачу було відмовлено в коригуванні договірної величини споживання електричної енергії за вказаний місяць. Також у поданих позивачем документах відсутні дані про те, що КЕВ м. Миколаєва звертався до ПАТ "Миколаївобленерго" із заявою про коригування договірних величин споживання електроенергії у листопаді 2012 років, у якому також допущено перевищення обсягу споживання узгодженої величини електроенергії.
В зв'язку з цим, на підставі додатків №№ 1, 1а до договору, та відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 6.16 ПКЕЕ, обсяг спожитої електричної енергії понад договірну граничну величину споживання був розрахований відповідачу у двократній вартості, який в жовтні 2012 року склав 20414 грн. 64 коп., а в листопаді 2012 року - 48260 грн. 87 коп.
Розрахунок вищевказаних сум є обґрунтованим, порядок розрахунку відповідачем не оспорюється.
06.11.2012 р., 11.12.2012 р. позивачем направлено КЕВ м. Миколаєва повідомлення про перевищення договірних величин споживання електроенергії відповідно у жовтні-листопаді 2012 року разом з рахунками від № 44/1464/11/1 на суму 20414 грн. 64 коп. та №44/1464/12/1 на суму 48260 грн. 87 коп. на оплату вартості спожитої понад договірні величини електроенергії.
Указані документи відповідачем отримано, що підтверджується підписами уповноважених осіб КЕВ м. Миколаєва, скріплених відбитком печатки останнього, але оплати зазначених у рахунках сум не здійснено, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за перевищення договірної граничної величини споживання електричної енергії.
Господарським законодавством передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (чч.1,3 ст.275 ГК України).
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (чч. 6, 7 ст. 276 ГК України).
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Ураховуючи викладене, суд визнає підлягаючими задоволенню повністю позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 68675 грн. 51 коп.
Клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки до суми 10000 грн. не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом даного позову є стягнення обсягу спожитої електричної енергії понад договірну граничну величину споживання, яка розрахована у відповідності до вимог ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 6.16 ПКЕЕ.
Згідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ „Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до п. 6.16. ПКЕЕ обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.
Пунктом 5 додатку № 1 до договору встановлено, що у разі перевищення договірних величин споживання електроенергії, яке визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду, відповідач несе відповідальність згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч.1 ст.27 Закону України "Про електроенергетику", споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням, що тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Норми ст. 233 ГК України встановлюють право суду зменшувати розмір штрафних санкцій, проте не надають права суду зменшувати вартість двократної різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії, що унеможливлює застосування положень цієї статті в даному випадку.
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, ідентифікаційний код 08029523, р/р 35218001002746 у Головному управлінні Державної Казначейської Служби України в Миколаївській області, МФО 826013) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, ідентифікаційний код 23399393) заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 68675 (шістдесят вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 51 коп. на р/р 260383011001 в МОУ АТ "Державному ощадному банку України", МФО 326461).
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, ідентифікаційний код 08029523, р/р 35218001002746 у Головному управлінні Державної Казначейської Служби України в Миколаївській області, МФО 826013) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, ідентифікаційний код 23399393) на поточний рахунок № 260003001362 в МОУ АТ "Державному ощадному банку України", МФО 326461 грошові кошти у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Видати накази.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.І. Васильєва
Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2013р.