ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
21 червня 2013 року № 813/2370/13-а
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,
за участю представника позивача Демчик О.І., представника відповідача Юрченка Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2013р. №0000043400/3165,-
Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби (далі-СДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013р. №0000043400/3165. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки Підприємства з питань правомірності формування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість (далі-ПДВ) за лютий 2012 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «НД ЛТД» податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження ПДВ на 86 666,68грн. з підстав, що згідно акта перевірки про неможливість проведення звірки контрагента Підприємства ТзОВ «НД ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із ТзОВ «Сільвертел» за грудень 2011 року таким встановлено відсутність ТзОВ «НД ЛТД» за податковою адресою, відсутність будь-якої інформації про складські приміщення, наявність транспортних засобів, устаткування, що дає підстави вважати про відсутність фактичного відвантаження товарів для Підприємства. Проте зазначає, що такі висновки є безпідставні, ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту придбання товару у ТзОВ «НД ЛТД» та документами по факту як реалізації так і передачі в оренду придбаного товару контрагентам Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях Підприємства з його контрагентом ТзОВ «НД ЛТД», оскільки встановлено завищення податкового кредиту Підприємства за грудень 2011 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «НД ЛТД» у зв'язку з внесенням податковим органом акта, згідно якого останнє декларації по податку на прибуток за півріччя 2012 року не подавало; згідно системи автоматизованого співставлення по ПДВ за грудень 2011 року встановлено, що основним постачальником товарів на адресу ТзОВ «НД ЛТД» за грудень 2011 року було ТзОВ «Сільвертел», зустрічну звірку якого провести неможливо, отже задекларовані податкові зобов'язання ТзОВ «НД ЛТД» по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТзОВ «Сільвертел» сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджено. Господарська операція між Підприємством та ТзОВ «НД ЛТД» проведена з метою уникнення сплати податків, тобто є такою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради 30.10.2001р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.11.2001р. за №5528. На дату складання акта Підприємство перебувало на обліку в СДПІ.
Судом встановлено, що СДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань правомірності формування податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «НД ЛТД» за наслідком якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушеноп.14.1.191 ст.14, ст.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, 198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, 201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) в результаті чого занижено ПДВ на 86 666,68грн. за лютий 2012 року, що викладено в Акті перевірки від 11.02.2013р. №75/34-00/31729918.
На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013р. №0000043400/3165, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 86 666,86 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 43 333,34 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Як зазначено в акті перевірки, податковим органом встановлено, що Підприємство взаємовідносини в грудні 2011 року з ТзОВ «НД ЛТД» відобразило суми ПДВ 86 666,68грн. у лютому 2012 року, проте у зв'язку з внесенням податковим органом акта, згідно якого останнє декларації по податку на прибуток за півріччя 2012 року не подавало; за податковою адресою відсутнє, відсутня будь-яка інформації про складські приміщення, наявність транспортних засобів, устаткування, що дає підстави вважати про відсутність фактичного відвантаження товарів для Підприємства; згідно системи автоматизованого співставлення по ПДВ за грудень 2011 року встановлено, що основним постачальником товарів на адресу ТзОВ «НД ЛТД» було ТзОВ «Сільвертел», зустрічну звірку якого провести неможливо, отже задекларовані податкові зобов'язання ТзОВ «НД ЛТД» по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТзОВ «Сільвертел» сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджено, та як наслідок встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях Підприємства з його контрагентом ТзОВ «НД ЛТД».
На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку що Підприємством в порушення вимог ПК України занизило ПДВ за лютий 2012 року на 86 666,68грн. з підстав, що укладені ТзОВ «НД ЛТД» угоди мають ознаки нікчемності.
Проте з такими висновками СДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, реєстраційними посвідченнями та іншими письмовими документами.
Як вбачається з Договору поставки №1/3-1-10/113 від 25 жовтня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НД ЛТД» (Постачальник) та Публічне акціонерне товариство «Концерн «Галнафтогаз» (Покупець) уклали договір, предметом якого є програмно-апаратні комплекси для АЗС, периферійне та інше обладнання визначені у Специфікаціях. Згідно п.1.3, загальна кількість, асортимент, ціни Товару, що передається за цим договором у власність Покупця, визначається у погоджених Сторонами Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Як пояснив, представник позивача, строк дії даного Договору був сторонами пролонгований.
На виконання умов Договору ТзОВ «НД ЛТД» виписано рахунки-фактури № НД-0001137 від 05.12.2011р., № НД-0001136 від 05.12.2011р., видаткові накладні № РН-0001137 від 21.12.2011р., №РН-0001136 від 29.12.2011р.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, оплата за товар була проведена 14.12.2011р. на суму 26 000,00грн., 14.12.2011р. на суму 260 000,03грн., 04.01.2012р. на суму 234 000,03грн., про що подав банківські виписки за особовим рахунком.
Товар, який був предметом Договору поставки, не обмежений в цивільному обороті України. Окрім того такий товар відповідно до Реєстраційних посвідчень (а.с. 80-95) зареєстрований як реєстратор розрахункових операцій спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові ДПС та ДПІ Личаківського району у м.Львові.
Відповідно до Свідоцтва на реєстратор розрахункових операцій (далі-РРО) на таких проставлений відтиск печатки контролера ТзОВ «НД ЛТД» та згідно п.4 якого апарати відповідають своїм технічним умовам і визнані придатними до експлуатації.
З долучених до матеріалів справи Актів вводу в експлуатацію об'єкту ОЗ від 31.12.2011р. №311211 та від 31.01.2012р. №310112 в яких мається посилання на назву РРО та його інвентарний номер та з таких вбачається, що вони були оприбутковані на Підприємстві як основні засоби.
Слід зазначити, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за лютий 2012 року надано податкові накладні №34 від 14.12.2011р., №35 від 15.12.2011р., №55 від 21.12.2011р. які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.
На підтвердження реальності господарської операцій з ТзОВ «НД ЛТД» Підприємством представник позивача пояснив, що придбаний у ТзОВ «НД ЛТД» товар був реалізований ТзОВ «ОККОСХІДІНВЕСТ» та переданий в оренду ТзОВ «ОККО-СХІД» та ПП «ОККО-нафтопродукт» про що подав:
- Договір оренди № 1/24-01/2011 від 24.01.2011р., акти прийому передачі від 02.04.2012р., від 02.04.2012р., від 18.04.2012р., від 20.04.2012р., згідно яких Підприємство (Орендодавець) передає, а ПП «ОККО-нафтопродукт» приймає у користування обладнання СЕККА ND-797.01TS ІВМ 15 згідно специфікації з посиланням на інвентарний та заводський номер та адресу господарської одиниці Орендаря, за якою буде використовуватись РРО;
- Договір оренди №8/01-09/2011 від 01.09.2011р. та акти прийому-передачі від 30.01.2012р., 22.03.2012р., відповідно до яких ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Орендодавець) передає, а ТзОВ «ОККО-СХІД» (Орендар) прийняв у строкове платне володіння обладнання СЕККА ND-797.01TS ІВМ 15 згідно специфікації з посиланням на інвентарний та заводський номер та адресу господарської одиниці Орендаря, за якою буде використовуватись РРО;
- Договір купівлі-продажу обладнання №5/1-1-12/10 від 27.03.2012р., згідно п.1.1 якого Підприємство (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККОСХІДІНВЕСТ» (Покупець), зобов'язується передати у власність Покупця обладнання, детальний перелік та вартість якого зазначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Як вбачається з специфікації від 27.03.2012 року та Акта приймання-передачі від 27.03.2012 року, у переліку обладнання зазначено СЕККА ND-797.01TS ІВМ 15. Даний акт підписаний сторонами та належним чином засвідчений відбитками печаток сторін.
Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.
За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.
Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «НД ЛТД» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТзОВ «НД ЛТД» є виробництво контрольно-вимірювальних приладів.
Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів на підставі Акта від 26.11.2012 року № 8205/22-2/32302360 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «НД ЛТД», оскільки державна реєстрація припинення ТзОВ «НД ЛТД» внесена до реєстру 01.10.2012 року, тобто після вчинення господарських операцій. Окрім того, не можливість проведення звірки контрагента Підприємства не може слугувати доказом укладення нікчемних правочинів.
Оскільки Господарським судом 26.06.2012р. ТОВ «НД ЛТД» визнано банкрутом, а тому висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з тих підстав, що декларацію по податку на прибуток за півріччя 2012 року не подавало; за податковою адресою відсутнє, відсутня будь-яка інформації про складські приміщення, наявність транспортних засобів, устаткування не мають жодного юридичного обґрунтування.
Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.
Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.
В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з жовтня 2001 року, купівля-продажу товару, який придбавався у виробника згідно досліджених судом господарських операцій, узгоджується з предметом діяльності Підприємства.
Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушують публічний порядок, якщо такі були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Окрім того суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності правочинів Підприємства з його контрагентом з підстав відсутності у контрагента штату працівників, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.
Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на вимогу Підприємства РРО поставлялись за кошти ТзОВ «НД ЛТД» за допомогою служби доставки на адресу м.Львів, вул. Героїв УПА,72 по заявках Підприємства, копія яких додається до матеріалів справи.
Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.
Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.
Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.
Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «НД ЛТД» обладнання, касових апаратів СЕККА, мали реальний характер.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 1300,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові ДПС від 01.03.2013р. №0000043400/3165.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» 1 300,00 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений 26.06.2013 року.
Суддя Шинкар Т.І.