20 червня 2013 р. Справа №804/6969/13-а
12 год. 15 хвил.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВерба І.О.
при секретарі судового засідання Чмоні А.О.
за участю: позивача представника відповідача ОСОБА_3 Павлової Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії та вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, -
21 травня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, у якому просить:
- зобов'язати Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області надати позивачу у письмовій формі інформацію про результати з'ясування спеціалістами Держспоживінспекції у Дніпропетровській області фактів, викладених у зверненні ОСОБА_5 від 9 квітня 2012 року (реєстр №П-340) до Держспоживінспекції у Дніпропетровській області;
- вирішити питання про відшкодування позивачу моральної шкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_3 залишено без руху у зв'язку із недотриманням вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків до 14 червня 2013 року, запропоновано уточнити позовні вимогу, у тому числі в частині визначення розміру моральної шкоди.
На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року позивач надав пояснення що недоліків позовної заяви.
З врахуванням пояснень позивача від 10 червня 2013 року, з метою забезпечення доступу до правосуддя, судом відкрито провадження в адміністративній справі №804/6969/13-а.
В обґрунтування позову зазначено, що від направлення відповідачу 04.09.2012 року звернення ОСОБА_5, матері позивача, пройшов тривалий час, однак, до теперішнього часу відповідачем не з'ясовані факти, викладені у заяві, кошти, залишені на особовому рахунку споживача не повернуті. На письмовий запит позивача від 25.02.2013 року надана відписка, в чому позивач й вбачає протиправність дій відповідача.
Позивач у судовому засіданні просив суд самостійно визначити розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями відповідача, зазначив, що йому, як споживачу, спричинені незручності в необхідності чекати відповіді, відволікати власний час на судовий розгляд справи, у тому числі з врахуванням спеки, алергії у літній період.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, просив відмовити у задоволені вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 9 квітня 2012 року звернулась до Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів із заявою, в якій просила:
- забезпечити ОСОБА_5 в межах компетенції одержання коштів, які залишились на її особовому рахунку у ТОВ ТРК «Фальстап» після розірвання договору з ним, шляхом перерахування їх на особистий банківський рахунок ОСОБА_5, реквізити якого нею було зазначено у її заяві від 06.02.2012 року;
- забезпечити ОСОБА_5 в межах компетенції оформлення акту про відключення від розподільної телекомунікаційної мережі ТОВ ТРК «Фальстап» абонента ОСОБА_5.
В обґрунтування такої заяви зазначено, що 2 лютого 2012 року в офісі ТОВ телерадіокомпанія «Фальстап» було подано заяву про відключення абонента ОСОБА_5 від розподільної телекомунікаційної мережі за адресою АДРЕСА_1. 4 лютого 2012 року представник ТОВ телерадіокомпанія «Фальстап» відключив абонентське відгалуження за вищезазначеною адресою, але копію акту про відключення надав під час відключення недооформленим. Звернення з вимогою дооформити акт про відключення залишилося без розгляду. 6 лютого 2012 року ОСОБА_5 подала заяву про повернення їй коштів, які були авансовані наперед за послуги і в світлі припинення договору виявилися зайве внесеними на її особистий рахунок.
25 лютого 2013 року ОСОБА_3, що мешкає за адресою АДРЕСА_1, направив до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів заяву, у якій зазначив, що його мати - ОСОБА_5 листом від 16.05.2012 року було повідомлено про те, що Інспекцією направлено запит від 18.04.2012 року №15-3/307 до Держспоживінспекції України для надання згоди на проведення позапланової перевірки, після отримання якої буде здійснено виїзд для з'ясування фактів викладених у зверненні, про результати розгляду буде проінформовано додатково.
Проте, пройшов вже значний час, але до тепер додаткової інформації щодо з'ясування Держспоживінспекцією у Дніпропетровській області фактів, викладених у зверненні ОСОБА_5, надіслано не було. До тепер ОСОБА_5 не одержала також і кошти, які залишились на її особовому рахунку у ТОВ ТРК «Фальстап» після розірвання договору з ним. Виходячи із вищевикладеного та враховуючи наявність у ОСОБА_3 законного інтересу як сина заявниці ОСОБА_5, позивач просив проінформувати у письмовій формі його та ОСОБА_5 про результати з'ясування спеціалістами Держспоживінспекції у Дніпропетровській області фактів викладених у зверненні ОСОБА_5 від 09.04.2012 року (реєстр №П-340).
У відповідь на звернення позивача від 25 лютого 2013 року, відповідач у листі від 26 лютого 2013 року зазначив, що відповідь про результати розгляду вказаного звернення 31.05.2012 року надіслано ОСОБА_5 поштою, отримати копію відповіді громадянка ОСОБА_5 може особисто (у разі пред'явлення паспорту) або через уповноваженого на те представника. Враховуючи, що позивачем не надано довіреності на представництво, Держспоживінспекція у Дніпропетровській області не має відповідних правових підстав для надання копії відповіді про результати розгляду звернення.
Вирішуючи поставлений на розгляд спір суд зазначає, що позивач, звернувся до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області з метою особистого отримання у письмовій формі інформації про результати з'ясування спеціалістами Держспоживінспекції у Дніпропетровській області фактів, викладених у зверненні ОСОБА_5 від 9 квітня 2012 року (реєстр №П-340), при цьому, заявник не ставив питання про надання йому відповіді на ім'я ОСОБА_5.
Суд погоджується із доводами позивача щодо права на отримання у розглянутому випадку у письмовій форму запитуваної інформації, оскільки остання прямо стосується позивача, є відкритою та пов'язана із усуненням порушених прав громадянина, що вбачається із аналізу статті 34 Конституції України, статей 20, 21 Закону України «Про інформацію».
Надаючи оцінку доводам відповідача про неможливість встановлювати родинні зв'язки із запитувачами інформації, суд зазначає, що на родинний зв'язок позивач посилався самостійно у зверненні 25 лютого 2013 року, його спільне проживання із матір'ю підтверджується зазначеною неодноразово у розглянутих документах адресою.
Суд також зазначає, що відповідач не надав підтвердження направлення та/або вручення листа від 31.05.2012 року про результати проведеної перевірки.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу у письмовій формі інформацію про результати з'ясування спеціалістами Держспоживінспекції у Дніпропетровській області фактів, викладених у зверненні ОСОБА_5 від 9 квітня 2012 року (реєстр №П-340) до Держспоживінспекції у Дніпропетровській області, тобто інформацію, запитувану ним у зверненні від 25 лютого 2013 року.
Поряд з цим, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про вирішення питання про відшкодування позивачу моральної шкоди.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом; при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Зазначена норма має застосовуватися з врахуванням статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Позивач в судовому засіданні усно пояснив у чому полягає моральна шкода, проте не визначив розмір цієї шкоди, не пояснив в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, залишивши це питання на самостійне вирішення суду.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви, оскільки позивачем не оцінено заподіяну йому моральну шкоду, чітко не визначені позовні вимоги, у суду відсутня об'єктивна можливість вирішити у цій частині заявлений позов.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії та вирішення питання про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов'язати Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області надати ОСОБА_3 у письмовій формі інформацію про результати з'ясування спеціалістами Держспоживінспекції у Дніпропетровській області фактів, викладених у зверненні ОСОБА_5 від 9 квітня 2012 року (реєстр №П-340) до Держспоживінспекції у Дніпропетровській області.
В задоволенні позовних вимог про вирішення питання про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 25 червня 2013 року.
Суддя І.О. Верба