ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
25 червня 2013 року № 813/3515/13-а
17 год. 41 хв. зал судових засідань № 8
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Хміль Х.З.,
за участю представників сторін:
від позивача Васьків І.В.,
від відповідача Калітєєвська Є.Л., Карпин М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування пункту припису,-
Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» (далі - позивач, ДП «Стрийський вагоноремонтний завод») звернулося до суду з вказаним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування пункту 10 припису від 05.04.2013 року за №352-04 (заборона щодо використання водних ресурсів при відсутності дозвільного документа: спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) для видобування прісної підземної води з власного шахтного колодязя, для водопостачання на виробничі потреби).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, оформленого Актом №494/04/586 від 13.03.2013р. - 01.04.2013р. та приписом Інспекції №352-04 від 05.04.2013р. (п.10) позивача зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) для видобування прісної підземної води з власного шахтного колодязя, для водопостачання на виробничі потреби з підстав та обґрунтувань, передбачених ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України «Про надра» (далі - КУпН). Позивач вважає, що обов'язок отримання спеціального дозволу на користування надрами, виходячи з добового видобутку води 55,57 м. куб. та враховуючи господарсько-побутову мету її використання, у нього відповідно до чинного законодавства відсутній. Крім того, правомірність водокористування підтверджено дозволом на спеціальне водокористування, виданого Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області від 20.06.2012р. №Укр-101-12/Льв. Просить позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у запереченні на позов. Зазначив, що згідно з дозволом на спеціальне водокористування від 20.06.2012р., позивачу дозволено водокористування при дотриманні таких умов, зокрема, забір води з підземних вод - 228,45 тис. куб.м., з них на виробничі потреби: 189 тис. куб.м., в т.ч. 758,9 куб.м. за добу. Згідно представлених позивачем звітів (форма 2-ТП) за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2012р. про використання води, в графі: «виробничі потреби» підприємством було використано 12,5 тис. куб.м. води з джерела підземних вод поквартально. Таким чином, в даному випадку застосування до позивача статті 23 КУпН є неможливим, оскільки останній здійснює використання підземних вод для виробничих потреб. Крім того, забір води для виробничих потреб підтверджується вищезгаданим дозволом на спеціальне водокористування, зокрема, у пп."а" п.5 вказаного Дозволу метою водокористування є забезпечення господарсько-питних та виробничих потреб підприємства. Просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в термін з 13.03.2013 року по 01.04.2013 року, на підставі наказу від 11.03.2013 року №144-і/п та направлення № 494 Державної екологічної інспекції у Львівській області проведено планову перевірку дотримання ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища.
За наслідками перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №494/04 від 01.04.2013р. Перевіркою виявлено ряд порушень, зокрема: ст.ст.16, 19, 21, 23 КУпНГ - відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами у зв'язку з цим, на адресу ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» було скеровано Припис Інспекції № 352-04 від 05.04.2013р.
Згідно п.10 Припису позивача зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами з підстав, передбачених ст.ст. 16, 19, 21, 23 КУпН.
Позивач, не погодившись із вимогами вказаного пункту припису Державної екологічної інспекції у Львівській області, звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 10 вказаного припису. Інші пункти припису позивач не оскаржував.
Надаючи оцінку оскаржуваному пункту припису, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра ( далі - КупН ) від 27.07.1994 року № 132/94-ВР надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Відповідно до статті 19 КУпН надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 21 КУпН встановлено, що надання надр у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.
Нормами частини 1 статті 23 КУпН визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином отримання спеціального дозволу на використання надр необхідна у всіх випадках окрім використання добутої води для господарських та побутових потреб, а кількість добутої води не повинна перевищувати 300м. куб. на добу.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами регулюється Постановою КМ України № 615 від 30.05.2011р., якою затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами ( далі Постанова № 615).
Так, п.8 Постанови № 615 наведено випадки надання дозволу без проведення аукціону, зокрема, серед іншого, для:
- геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки та видобування підземних питних і технічних вод для забезпечення технологічного процесу виробництва та для потреб сільського господарства;
- геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки та видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого господарсько-питного водопостачання (крім виробництва фасованої питної води), за умови, що обсяг видобування підземних вод з водозаборів перевищує 300 куб. метрів на добу.
З огляду на наведене, надання спеціального дозволу без аукціону необхідне при видобуванні підземних питних і технічних вод для забезпечення технологічного процесу виробництва, а також для власних господарсько-побутових потреб за умови, що обсяг видобування підземних вод з водозаборів перевищує 300 куб. метрів на добу.
Відповідач не заперечує, що обсяг використаних підприємством підземних вод не перевищує 300 куб м. на добу, та зазначає що спеціальний дозвіл на використання надр необхідний підприємству у зв'язку з використанням підземних вод для здійснення технологічного процесу виробництва.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач здійснює наступні види діяльності: ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (КВЕД 33.17). При цьому позивач не здійснює технологічний процес виробництва продукції, а відтак у нього відсутній обов'язок отримувати спеціальний дозвіл на використання надр.
Представники відповідача в запереченнях та поясненнях зазначають, що згідно представленої позивачем довідки про кількість використаних підземних прісних вод, за 2012 рік підприємством було використано 72,33 тис. м куб. технічної води з власного шахтного колодязя, з яких 12,5 тис. куб. м води для забезпечення виробничих потреб. Незаперечними доказами забору води для виробничих потреб є звіти про використання води (форма 2-ТП), подані у Львівський облводресурсів. Відповідно до таких звітів позивач у колонці фактичного використання води для виробничих потреб зазначив 12,5 тис. куб.м води. Такі дії позивача підтверджують використання ним підземних вод для виробничих потреб, зокрема для технологічного процесу виробництва.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, зважаючи на те, що зазначена цифра 12,5 куб м. була внесена у звіт за І квартал 2012р., в подальших звітах не змінювалась, оскільки звіти формувались до кінця року з наростаючим підсумком. Згідно пояснень головного енергетика підприємства Паневника І.М. дана цифра була внесена до звітності помилково. Щодо форм звітності, на які посилається відповідач як на основний доказ використання води для технологічного процесу виробництва слід зазначити таке.
Будь-які потреби підприємства у водних ресурсах є його виробничими потребами. При цьому кожне підприємство має власні господарсько-побутові потреби, наприклад забезпечення санітарно-гігієнічних вимог працівникам, миття території, обладнання, прання одягу тощо. При цьому вказані цілі водоспоживання не пов'язані безпосередньо з забезпеченням технологічного процесу виробництва продукції.
З долучених позивачем документів вбачається, що видобуті підземні води використовуються для господарсько-побутових потреб підприємства, а саме на побутові потреби працівників (вмивання, душ, туалет), прання одягу, миття приміщень та обладнання, опалення, полив зелених насаджень. Як наслідок, відображення позивачем в звітах форми №2-ТП (водгосп) факту використання води на виробничі цілі не є доказом того, що вода була використана товариством не на господарсько-побутові цілі. Фактично зазначена в графі "виробничі потреби" кількість води була використана відповідачем на миття обладнання та інші побутові потреби.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на ГОСТ 17.1.1.04-80 Класифікація підземних вод за цілями водокористування, що затверджений постановою Державного комітету СССР по стандартам від 31.03.1980 року за № 1452. Відповідно до вказаного ГОСТу, класифікація цілей користування підземними водами здійснюється на: Господарсько-питні та комунально-побутові потреби населення, лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарства (без зрошення та обводнення), зрошення та обводнення, промислові потреби (без теплоенергетики), потреби теплоенергетики, територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод, скидання стічних вод, інші потреби. В свою чергу кожен вид водокористування з переліченої класифікації поділяється на підкласи з визначенням відповідного класу підземних вод, що застосовується в кожному конкретному виді водокористування. З огляду на зазначене, судом відхиляються доводи відповідача, що згідно ГОСТу 17.1.1.04-80 господарсько-побутовими потребами є виключно: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж). В даному випадку відповідач використовує детальну класифікацію цілей користування підземними водами для потреб населення. І законодавцем наводяться в даному розділі виключно ті цілі користування, які здійснюються тільки населенням і не здійснюються підприємствами. Тому даний розділ не може містити переліку цілей водокористування підприємств, оскільки є переліком цілей користування виключно населення. Водночас зазначений ГОСТ містить розділ «Помислові потреби (без теплоенергетики)», який з поміж іншого включає в себе: господарсько-питні та комунально-побутові потреби промислових підприємств (і гасіння пожеж) з використанням як води питної так і води технічної. Цим підтверджується, що підприємство може мати свої власні господарсько-питні та комунально-побутові потреби, які водночас є промисловими (виробничими) потребами і не є потребами населення. Також даний розділ включає технічні потреби будівництва, підприємств по переробці сировини (виготовлення харчових продуктів, хіміко-фармацевтичних препаратів, промислових виробів, які передбачають забезпечення водою виробничих процесів), а також потреби кондиціювання повітря.
Як вже зазначалось судом, позивач не здійснює виробництво продукції, яке потребує використання підземних вод.
Факт використання позивачем підземних вод на господарсько-побутові (господарсько-питні) та виробничі потреби підтверджується також і копією дозволу на спеціальне водокористування від 20.06.2012 року. Отримання спеціального дозволу на водокористування здійснюється за клопотанням заявника, який до відповідного клопотання додає орієнтований перелік нормативного водоспоживання підприємства на майбутні періоди, оскільки такий дозвіл видається строком на 3 роки. Як вбачається із звітів використаних підземних вод за 2012 рік, кількість використаної води є значно меншою, аніж прописано у дозволі (дозволом на спеціальне водокористування передбачено 228,45 тис. м.куб на рік, а підприємство використало 72,44 тис.м.куб. води).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому відповідач не навів доказів того, що позивач використовував підземні води для забезпечення технологічного процесу виробництва продукції.
Згідно із ч.1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши оскаржуваний позивачем пункт 10 припису № 352-04 від 05.04.2013р. суд прийшов до переконання, що він винесений без врахування того, що ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» є власником земельної ділянки, на який розташований шахтний колодязь на воду, видобування підземних вод відбувається для власних господарсько-побутових потреб підприємства, а продуктивність водозабору підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Відтак, позивач не зобов'язаний отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), як це передбачено в п. 10 припису. Окрім того суд зазначає, що формулювання п.10 даного припису забороняє будь-яке використання підземних вод до отримання спеціального дозволу на користування надрами, хоча у підприємства наявний дозвіл на спеціальне водокористування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що пункт 10 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області № 352-04 від 05.04.2013р, яким зобов'язано позивача отримати спеціальний дозвіл на використання надр, винесено протиправно, а тому такий підлягає скасуванню.
Судові витрати в сумі 34,41 грн. відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати п. 10 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області № 352-04 від 05.04.2013р.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» (код ЄДРПУО 20770332) 34,41 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України
Повний текст постанови складений та підписаний 26.06.2013 року.
Суддя Братичак У.В.