Справа № 2-3162/2011 р.
2/215/139/2013
25.06.2013 р. Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
у складі: головуючого, судді - Тарасенко О.В.
при секретарі - Янішевської М.М..
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представників відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа - Страхова компанія «Країна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -
В жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який був неодноразово уточнений до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа: Страхова компанія «Країна», про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 14.10.2010 року приблизно о 18.50 год. ОСОБА_6 керуючи на підставі доручення, належаним ОСОБА_5 автомобілем ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_1 по вул.. 23 Лютого у м. Кривому Розі, на пішохідному переході здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_7
В наслідок наїзду потерпілому ОСОБА_4 та ОСОБА_7 причинені тяжкі тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_6 скоїв злочин передбачений ст.286 ч.2 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21.09.2011 року кримінальна справа по звинуваченню ОСОБА_6 закрита і він звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з амністією.
Власником автомобіля, яким було скоєно наїзд є ОСОБА_5
Згідно ст.. 1187 ЦК України, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже відповідальність за спричинену шкоду мають нести ОСОБА_6, який керував автомобілем згідно доручення та ОСОБА_5 як власник автомобіля.
Внаслідок ДТП йому було нанесено матеріальну шкоду у розмірі 16 646,9 грн., що підтверджено копіями чеків, також моральну шкоду, так як внаслідок отриманих травм він визнаний інвалідом другої групи, що не дає можливості йому працевлаштуватися та заробляти кошти необхідні для забезпечення життєдіяльності, моральну шкоду він оцінює у 300 000,0 грн., яку просить стягнути з відповідачів солідарно.
27.07.2012 року позивач уточнив свої позовні вимоги, просить провадження в частині позову про стягнення матеріальної шкоди в сумі 16 646,90 грн. закрити, так як матеріальні збитки йому компенсувала страхова компанія.
Ухвалою Тернівського районного суду від 25.06.2013 року провадження в частині позову про стягнення матеріальної шкоди закрито.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 позов не визнав, пояснив, що відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (у даному випадку по дорученню серії ВКЕ № 149550 від 18.01.2008 року) ОСОБА_6 володіє транспортним засобом і саме він повинен нести відповідальність за завдану шкоду. Тому просить в задоволенні позову про стягнення з нього моральної шкоди відмовити. Крім того суду не надано жодних доказів спричинення позивачу моральної шкоди та її розміру.
Представник відповідач ОСОБА_6 - ОСОБА_3 підтримала заперечення представника відповідача - ОСОБА_2, вважає сума 3 000,0 грн. є достатньою для відшкодування моральної шкоди.
Представник третьої особи - Страхової компанії «Країна» звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Правовідносини між сторонами регулюються ст.1186,1167 ЦК України, - згідно норм якої, особа яка володіє джерелом підвищеної небезпеки, зобов'язана відшкодувати шкоду заподіяну цим джерелом, та моральну шкоду яку заподіяно з її вини.
Судом встановлено, що 14.10.2010 року приблизно о 18.50 год. ОСОБА_6 керуючи на підставі доручення, належаним ОСОБА_5 автомобілем ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_1 по вул.. 23 Лютого у м. Кривому Розі, на пішохідному переході здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_7
В наслідок наїзду потерпілому ОСОБА_4 та ОСОБА_7 причинені тяжкі тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_6 скоїв злочин передбачений ст.286 ч.2 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21.09.2011 року кримінальна справа по звинуваченню ОСОБА_6 закрита і він звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з амністією.(а.с.7).
Дана постанова не скасована і набрала законної сили.
Так як відповідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній , господарській , адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, відповідач повинен нести відповідальність за завдану моральну шкоду згідно ст.1167 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Тому, на підставі ч.4 ст.61 ЦПК України, вина відповідача ОСОБА_6 у скоєні ДТП, встановлена і доказуванню не підлягає.
Згідно ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тому обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди повинен бути покладений на відповідача ОСОБА_6, визнаного винним у скоєному ДТП.
Разом з тим в частині позову про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_5, у солідарному порядку, суд вважає необхідним відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 1186 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договору підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_6 володів та використовував автомобіль «ВАЗ-2106» на підставі доручення серії ВКЕ № 149550 виданого 18.01.2008 року і дійсного до 18.01.2023 року (тобто є титульним власником), а тому ОСОБА_5 є неналежним відповідачем.(а.с.56).
Але вимоги позивача про стягнення 300 000 грн. моральної шкоди суд вважає завищеними. Позивачу внаслідок дорожньо - транспортної пригоди спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, внаслідок чого вимушений лікуватися тривалий час, висновком МСЕК від 26.02.2013 року йому встановлена третя група інвалідності (а.с.94), але відповідач ОСОБА_6 жодним чином не відшкодував завданої шкоди, що змусило його звернутися за правовою допомогою та захистом своїх прав до суду, тобто позивачу завдано моральну шкоду. Вказані обставини призвели до моральних страждань, порушували нормальні життєві зв'язки, та вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. На підставі викладеного, приймаючі до уваги ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи із принципів розумності, об'єктивності та справедливості, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_6 людина похилого віку, пенсіонер, вважає за необхідне зменшити розмір заявленої моральної шкоди з 300 000,0 грн. до 30 000,0 гривен, що є сорозмірним тяжкості та тривалості перенесених позивачем, страждань, ця сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_6.
Крім того, на підставі ст.ст.86,88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до задоволених позовних вимог, на користь позивача в сумі 114,70 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
На підставі ст. ст.. 1167, 1186 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215,224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа - Страхова компанія «Країна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 30 000,0 грн. моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 114,70 грн. судового збору.
В частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Страхова компанія «Країна», про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу.