Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
судова палата з розгляду цивільних справ
Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Васильцов О.В. Суддя доповідач Бондар М.С
Є.у.№ 815/1625/2012
25 червня 2013 року Справа № 22ц-778/2500/13
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.
секретар - Остащенко О.В.
при участі: прокурора - адвоката -
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.03.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно й виселення та за зустрічними вимогами ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк", третя особа приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання правочину припиненим й спонукання до вчинення дій, -
У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство "ПриватБанк" (далі-Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно, зазначаючи на те, що за договором кредиту № ZPMOGI0000006689 від 01.04.2008 року відповідач ОСОБА_1 одержав у Банку кредит у розмірі 125 000 грн. на строк до 01.04.2023 року зі сплатою річних 15%. Про те свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на виконав. У зв'язку з цим виникла заборгованість на загальну суму 294 007 грн. 17 коп., в тому числі: борг з кредиту - 124 140 грн. 07 коп., заборгованість за процентами 100 305 грн. 75 коп., пеня 69 561 грн. 35 коп.. Виконання умов Договору забезпечила відповідач ОСОБА_2, яка уклала з Банком Договір іпотеки, предметом якого є належна їй квартира АДРЕСА_1, вартістю 191 900 грн.. Тому Банк просив провести звернення стягнення на квартиру шляхом укладання від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу, з отриманням всіх необхідних правовстановлюючих документів.
У зустрічних вимогах відповідач ОСОБА_2 покликала суд визнати припиненим договір іпотеки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя (ч.1 ст.559 ЦК) й зобов'язати третю особу виключити з реєстру обтяжень запис про заборону відчуження предмету іпотеки.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.03.2013 року первісний позов відхилено, а зустрічні вимоги задоволені в частині припинення зобов'язань за договором іпотеки.
В апеляційній скарзі Банк просив скасувати ухвалене рішення, оскільки на його думку висновки суду не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення в зв'язку з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального права
З матеріалів справи видно, що за договором кредиту № ZPMOGI0000006689 від 01.04.2008 року відповідач ОСОБА_1 одержав у Банку кредит 125 000 грн. на строк до 01.04.2023 року зі сплатою річних 15% (а.с.7).
Умовами договору сторони передбачили право Банку на зміну відсоткової ставки (п.8.9. Договору).
У грудні 2008 року відсоткова ставка за кредитним договором збільшена до 25,92% (а.с.34).
Свої зобов'язання щодо умов Договору позичальник не виконував належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 294 007 грн. 17 коп., в тому числі: борг з кредиту - 124 140 грн. 07 коп., заборгованість за процентами 100 305 грн. 75 коп., пеня 69 561 грн. 35 коп.. (а.с.6).
Розмір нарахованих сум, виконаний банківською установою і він не оспорений.
Викладення сум у письмових документах доданих до справи дублюються (а.с.62).
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За нормами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Таким чином, за правилами ст.1050 ЦК боржник зобов'язаний сплатити позивачу всі нараховані і несплачені суми за умовами договору.
Як встановлено судом першої інстанції, на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 01.04.2008 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, за умовами якого іпотекодавець передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1, вартістю 191 900 грн (а.с.11).
Квартира належить іпотекодавцю на праві приватної власності.
Відповідно до спеціального застереження п.4.1 Договору іпотеки Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу, з отриманням всіх необхідних правовстановлюючих документів (а.с.12).
Як вбачається із Договору Іпотеки, підписавши цей договір, відповідач засвідчив свою згоду на вирішення спору у такий спосіб.
Відповідач за кредитним договором не виконав свої зобов'язання за кредитним договором в частині сплати кредиту, процентів, штрафних санкцій в строк, що вказаний в договорі.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч.1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст.33 ч.1 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст.26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, нормами чинного законодавства, зокрема Законом України "Про іпотеку" і Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" позивачу надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Зазначені вимоги закону кореспондуються із п.4.1 іпотечного договору, відповідно до умов якого сторони домовилися, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки банк має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, ст.39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
За таких обставин в цій частині рішення суду першої інстанції не узгоджується з вимогами як процесуального так і матеріального права.
Свої зустрічні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що оскільки вона є майновими поручителем, то в даному випадку договір іпотеки є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів застави і поруки, а отже у випадку зміни основного зобов'язання без її згоди, іпотека припиняється на підставі ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір.
За ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Зі згаданої статті вбачається, що порука та застава - окремі самостійні способи забезпечення зобов'язання.
Статтею ст.553 ЦК України передбачено, що порука - це договір, по якому до зобов'язання основного боржника приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього поручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.
Згідно із ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.
У статті ст.1 Закону України "Про іпотеку" йдеться, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.
Майновий поручитель не є стороною основного договору, забезпеченого іпотекою, він лише зобов'язується перед кредиторами відповідати за виконання боржником договірних зобов'язань в межах вартості переданого ним в іпотеку майна.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Таким чином, іпотека є різновидом застави і окремим засобом забезпечення зобов'язання, а тому будь-яка зміна основного зобов'язання не потребує згоди майнового поручителя - іпотекодавця.
Припинення іпотеки можливе тільки з підстав, визначених ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку".
Із викладеного спостерігається, що правовідносини між майновим поручителем та кредитором за договором іпотеки регулюються виключно нормами параграфу 6 "Застава" глави 49 Цивільного кодексу України та Законами України "Про заставу" і "Про іпотеку" й на ці правовідносини не розповсюджуються норми, які регулюють правовідносини, що пов'язані з порукою, в тому числі щодо припинення поруки.
Такі ж висновки відображені і у Постанові Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". Пленум роз'яснив, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
В аспекті наведеного, вимоги про припинення зобов'язань за договором іпотеки та спонукання нотаріуса до вчинення не є виправданими.
Таким чином, скарга підлягає задоволенню.
Стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує судові витрати (ст.88 ЦПК).
Судові витрати у цій справі складаються з оплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді першої інстанції та апеляційному суді (1708 грн. 50 коп. + 120 грн. + 1470 грн. 03 коп. = 3298 грн. 53 коп. а.с.3,218).
Керуючись ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.03.2013 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволені зустрічних вимог відмовити.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" задовольнити.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPMOGI0000006689 від 01.04.2008 року в розмірі - 294 007 грн. 17 коп., в тому числі: борг з кредиту - 124 140 грн. 07 коп., заборгованість за процентами 100 305 грн. 75 коп., пеня 69 561 грн. 35 коп.. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею57.50 кв.м, вартістю 191 900 грн., належну на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаної квартири Публічним акціонерним товариством "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Встановити початкову ціну предмета іпотеки у сумі 191 900 грн..
Виселити ОСОБА_1 й ОСОБА_2 та всіх залежних від неї осіб з квартири АДРЕСА_1, зі скасуванням реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 1649 грн. 27 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 1649 грн. 27 коп..
Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Судді: