Справа 438/160/13-ц
2/438/204/2013
21 червня 2013 року Бориславський міський суд
Львівської області
в складі: головуючого - судді: Посисень Л.М.
при секретарі Гадубяк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бориславі клопотання представника позивача-відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист порушеного права на земельну ділянку;
зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення твердих меж та відновлення межових знаків між земельними ділянками судової земельно-технічної експертизи.
Позивач-відповідач ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача-позивача ОСОБА_3 звільнити зайняті без належних на те підстав 81 кв.м. земельної ділянки на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610300000:10:014:0464, шляхом знесення пов'язаної фундаментом із землею цегляної огорожі.
Відповідач-позивач ОСОБА_3 просить суд зобов'язати позивача-відповідача ОСОБА_1 встановити тверді межі та відновити межові знаки між земельною ділянкою кадастровий номер 4610300000:10:014:0464 по АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1) та земельною ділянкою кадастровий номер 4610300000:10:014:0461 по АДРЕСА_2 (власник ОСОБА_3) згідно з чинним законодавством;
Позивач-відповідач ОСОБА_1 зазначає, що земельна ділянка площею 0,1 га на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610300000:10:014:0464 належить їй на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 563095, зареєстрованого 30.01.2006 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.06.439.00057, цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Однак, 81 кв.м. згаданої земельної ділянки самовільно, без належних на те підстав, зайняв відповідач - власник сусідньої та суміжної земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_2. На її неодноразові звернення звільнити самовільно зайняту земельну ділянку відповідач не відповідав.
Згідно договору № 33-КП від 31 серпня 2012р., ліцензованою організацією (ліцензія серія АГ № 505690) ТзОВ фірмою «Траверс» була проведена кадастрова зйомка земельної ділянки, та складено план земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Як вбачається з плану земельної ділянки, виготовленого ТзОВ Фірма «Траверс» у серпні 2012 року, відповідачем самовільно зайнято 81 кв.м. належної їй земельної ділянки шляхом встановлення цегляної, пов'язаної фундаментом із землею, огорожі.
Відповідно до ст.90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Зазначені вище дії відповідача порушують її право на використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення.
Згідно з ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом; ст. 14 - право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; ст. 41 - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України; власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно з ч. 1 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю ч. 2 - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, ч.3 - захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в т.ч. шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; ст. 16 - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст.158 Цивільного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Згідно з п. 2 Постанови Верховного Суду України N 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам підсудні справи за заявами, зокрема, про звільнення земельної ділянки особою, що займає її без належних на те підстав.
Відповідач-позивач ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 згідно з державним актом ЯБ №563095 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1 га.
Позивач стверджує, що частину її земельної ділянки кадастровий номер 4610300000:10:014:0464, без належних на те підстав, самовільно зайняла вона, ОСОБА_3. На її думку факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 81 кв.м. підтверджується планом земельних ділянок, виготовленого по результатах кадастрової зйомки ліцензіатом ТзОВ фірма «Траверс».
Однак таке твердження позивача є суперечливим та безпідставним, таким, що не відповідає дійсності з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 79-1 Земельного Кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини 4 цієї статті, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Із аналізу державного акту ЯБ №563095 від 30 січня 2006 року вбачається, що земельній ділянці позивача присвоєно кадастровий номер 4610300000:10:014:0464. Таким чином з моменту присвоєння кадастрового номеру ділянка позивача є сформованою.
31 серпня 2012 року позивач ОСОБА_1 із розробником документації із землеустрою ТзОВ фірма «Траверс» уклала угоду №33-КП на виготовлення планів земельних ділянок.
Згідно вищевказаного договору ТзОВ фірма «Траверс» на земельній ділянці позивача, з огляду на те, що земельна ділянка є сформованою, провела кадастрову зйомку та виготовила план земельних ділянок (надалі - План).
Відповідно до частини 1 ст.198 Земельного Кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Відповідно до частини 2 цієї статті, кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Згідно з частиною 1 ст. 34 Закону України «Про державний земельний кадастр», на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці. Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.
План земельних ділянок виготовлений ТзОВ фірма «Траверс» в масштабі 1:500 вказаним вимогам не відповідає. На плані не відображено площу земельної ділянки, зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, координати поворотних точок земельної ділянки , лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки та кадастрові номери суміжних земельних ділянок . В плані відсутні таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки, що є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки. В той же час, при проведенні кадастрової зйомки земельної ділянки позивача, ліцензіатом ТзОВ фірма «Траверс» погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, а також відновлення меж земельної ділянки позивача на місцевості - не проводилось.
Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Мотивуючи свої позовні вимоги доводи позивача ґрунтувались на Плані земельних ділянок.
Однак даний план не може бути належним доказом у справі оскільки складений протиправно, його зміст об'єктивно не містить будь-якої доказової інформації щодо предмету спору. Зокрема доказів того, що межі, визначені в ньому відповідають фактичному використанню позивачем земельної ділянки, а відтак не співпадають з межами, зазначеними в земельно- кадастровій документації на земельну ділянку позивача - у ньому відсутні. Інших належних доказів на підтвердження факту порушення меж земельної ділянки позивача до суду не надано.
Крім того доводи позивача спростовуються наступним.
Відповідно до частини 1 ст. 79 Земельного Кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частини 2 цієї статті, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Згідно з державним актом на право власності на землю ЯД №461659 від 5 жовтня 2007 року ОСОБА_3 є власником суміжної із позивачем земельної ділянки площею 0,0595 га по АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610300000:10:014:0461. (Державний акт на на землю ЯД №461659 знаходиться в матеріалах цієї справи).
Земельна ділянка відповідача розмежована цегляним муром. Межі земельної ділянки відповідача визначені в натурі згідно з даними земельно- кадастрової документації. Суміжна межа між садибами позивача та відповідача визначена вищевказаними державними актами на землю ЯД №461659 та ЯБ №563095.
Відтак відповідач на законних підставах є власником земельної ділянки кадастровий номер 4610300000:10:014:0461, право власності якого поширюється в межах земельної ділянки площею 0,0595 га по АДРЕСА_2.
Натомість земельна ділянка позивача не розмежована, межові знаки на ній відсутні.
Про відсутність встановлення твердих меж та межових знаків на земельній ділянці позивача, як і про відсутність факту порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1 свідчить лист Державної інспекції сільського господарства в Львівській області від 19.03.2013 року №1753/3- 21-8 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20 грудня 2012 року.
Відповідно до частини 1 ст. 106 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до ст. 193 ЗК країни містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Оскільки в даному спорі між сторонами ОСОБА_3 прав ОСОБА_1 не порушила, перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою є надуманими та не відповідають дійсним обставинам справи, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю вимог.
В той же час, є підстави задоволити вимоги в ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_1 встановленню твердих меж своєї земельної ділянки, а також відновленню межових знаків оскільки вони зникли.
В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявила клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, проведення якої просять доручити Львівському НДІСЕ.
На вирішення експертизи просить поставити наступні запитання:
Чи відповідає фактичний порядок користування земельними ділянками, що належать на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1, правовстановлювальним документам на дані земельні ділянки?
Чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки?
Чи відповідає фактичне розташування цегляної, пов'язаної фундаментом із землею, огорожі відносно меж земельних ділянок правовстановлювальним документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?
Представник позивача-відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 первісний позов підтримала, зустрічний позов не визнала.
Клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи просить задоволити.
Відповідач-позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 первісного позову не визнали, зустрічний позов просять задоволити. Проти задоволення клопотання представника позивача - відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення судової земельно-технічної експертизи заперечують.
Вислухавши пояснення представника позивача-відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, пояснення відповідача-позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що для об»єктивного вирішення справи слід призначити судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Львівському НДІСЕ, на вирішення експертизи поставити запитання:
Чи відповідає фактичний порядок користування земельними ділянками, що належать на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1, правовстановлювальним документам на дані земельні ділянки?
Чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки?
Чи відповідає фактичне розташування цегляної, пов'язаної фундаментом із землею, огорожі відносно меж земельних ділянок правовстановлювальним документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?
З врахуванням наведеного та
Керуючись ст.ст.143, 144, 146, 147 ЦПК України,
суд,-
Клопотання представника позивача- відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист порушеного права на земельну ділянку;
зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення твердих меж та відновлення межових знаків між земельними ділянками судової земельно-технічної експертизи - задоволити.
Призначити у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист порушеного права на земельну ділянку;
зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення твердих меж та відновлення межових знаків між земельними ділянками судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Львівському НДІСЕ.
На вирішення судової земельно-технічної експертизи поставити такі запитання: Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 563095,
Чи відповідає фактичний порядок користування земельними ділянками, що належать на праві власності ОСОБА_3 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 461659) та ОСОБА_1 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 563095), правовстановлювальним документам на дані земельні ділянки?
Чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 461659 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 563095)?
Чи відповідає фактичне розташування цегляної, пов'язаної фундаментом із землею, огорожі відносно меж земельних ділянок правовстановлювальним документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?
Судову земельно-технічну експертизу провести за рахунок позивача-відповідача ОСОБА_1
Судову земельно-технічну експертизу провести у місячний строк з дня отримання Львівським НДІСЕ копії даної ухвали.
Про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України експертів попередити.
На час проведення судової земельно-технічної експертизи провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист порушеного права на земельну ділянку;
зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення твердих меж та відновлення межових знаків між земельними ділянками зупинити.