Дата документу Справа № 310/6202/13-к
Єдиний унікальний №310/6202/13-к Слідчий суддя 1 інст. Петягін В.В.
Провадження №11сс/778/290/13 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1
26 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі
головуючого Гриценка С.І.,
суддів Жечевої Н.І., Татарінової А.І.,
при секретарі Соляковій С.Г.,
за участю прокурора Чувашова Д.С.,
захисника-адвоката ОСОБА_2,
розглянула в м.Запоріжжя у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Бердянської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 червня 2013 року, якою
відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ухвали слідчого судді, 13 червня 2013 року слідчий СВ Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5, на підставі ст.ст. 200, 206 КПК України, за погодженням із прокурором Бердянської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3, звернувся до слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з клопотанням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4
В матеріалах провадження та клопотанні слідчого зазначено, що 06 травня 2013 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за №12013080130002632 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, згідно якого 06 жовтня 2011 року в період часу приблизно з 21-05 год до 21-30 год засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_6, перебуваючи в приміщенні речової кімнати барака №4 Бердянської виправної колонії №77, розташованої по вул.Промисловій 1 у м.Бердянську, в ході сварки з засудженим ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, групою осіб, завдали потерпілому ОСОБА_7 не менше п'яти ударів кулаками, ногами і пластиковою пляшкою з водою в область голови, а також не менше дев'яти ударів кулаками і ногами в область тулуба і кінцівок, заподіявши потерпілому ОСОБА_7, згідно висновку судово-медичної експертизи №379 від 21 жовтня 2011 року, тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть потерпілого - 20 жовтня 2011 року в 03-45 год.
03 листопада 2011 року СВ Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області було порушено та прийнято до провадження кримінальну справу №15921110 відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Постановою Бердянського міськрайоного суду Запорізької області від 04 листопада 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
27 листопада 2012 року вироком Бердянського міськрайоного суду Запорізької області ОСОБА_6 та ОСОБА_4 засуджено до 8 років і 6 місяців та 7 років і 6 місяців позбавлення волі, відповідно.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2013 року вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2012 року скасовано, а кримінальну справу повернуто на додаткове розслідування.
На теперішній час ОСОБА_4 утримується під вартою у Вільнянському слідчому ізоляторі.
На підставі вироку Алчевського міськсуду Луганської області від 06 березня 2007 року ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.187, ст.71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі. Початок строку відбування покарання постановлено рахувати з 18 грудня 2006 року, а кінець строку відбування покарання - 18 червня 2014 року.
У судовому засіданні суду першої інстанції слідчий Міненко С.В. та прокурор Васильєв М.О. підтримали клопотання, та пояснили, що про підозру у скоєнні злочину ОСОБА_4 повідомлений не був, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, немає, а тому не має підстав утримувати його під вартою. Крім того, на теперішній час сплив сукупний строк тримання останнього під вартою. Захисник ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просили задовольнити клопотання.
Слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, у своїй ухвалі від 13 червня 2013 року вказав на те, що слідчий суддя не розглядає питання про скасування запобіжного заходу, а лише розглядає питання про звільнення особи з-під варти. Крім того, засуджений ОСОБА_4 повинен відбувати покарання призначений йому вироком Алчевського міського суду Луганської області від 06 березня 2007 року у місцях позбавлення волі, а тому звільняти його із-під варти немає підстав. Також зазначив про те, що слідчий з власної ініціативи має право вирішити питання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ст.203 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор, не погодившись із вищевказаною ухвалою слідчого судді, просить її скасувати, а клопотання слідчого СВ Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду. Свої вимоги обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, та істотним порушеннями кримінального процесуального закону. Окремо зазначає про те, що ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2013 року вирок Бердянського міськрайонного суду від 27 листопада 2012 року скасовано, а кримінальна справа повернута на додаткове розслідування, тобто на час повернення справи прокурору відповідно до вимог ч.3 ст.197 КПК України, сукупний строк тримання під вартою ОСОБА_4 сплив. Натомість будь-якої ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 відповідно до вимог чинного КПК України, не виносилось, а в ухвалі Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2013 року зазначено про залишення без змін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Таким чином, на думку прокурора, на теперішній час діє лише постанова Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2011 року про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що заважає УДПтСУ відправити засудженого для подальшого відбування покарання в установу виконання покарання, відповідно до вимог ст.87 КВК України.
Заслухавши доповідь судді; прокурора та захисника-адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляцію та просили її задовольнити, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, які викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 177 КПК України передбачено, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного чи обвинуваченого.
З матеріалів провадження та самої апеляційної скарги вбачається, що про підозру у скоєнні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повідомлений не був, будь-якої ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області про застосування запобіжного заходу відносно нього, відповідно до вимог чинного КПК України, не виносилось, а ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2013 року, в якій зазначено про залишення без змін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_4, винесена згідно з положеннями КПК України 1960 р.
На думку колегії суддів, слідчий суддя у своїй ухвалі правильно зазначив про те, що слідчий з власної ініціативи має право вирішити питання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ч.3 ст.165 КПК України 1960 р., пославшись також і на положення ст.203 КПК України 2012 р., а також на п.9 Перехідних положень КПК.
Що стосується думки прокурора, що на теперішній час діє лише постанова Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2011 року про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що заважає УДПтСУ відправити засудженого для подальшого відбування покарання в установу виконання покарання, відповідно до вимог ст.87 КВК України, то ці доводи є непереконливими та не можуть бути підставами для задоволення апеляції.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляції прокурора щодо істотного порушення слідчим суддею кримінального процесуального закону, оскільки зазначене не підтверджується матеріалами провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді засновані на досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження та є обґрунтованими, а тому доводи, викладені в апеляції прокурора, правильність зазначених висновків не спростовують.
Порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді провадження не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 червня 2013 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, - без змін.
Головуючий
судді