Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
судова палата з розгляду цивільних справ
Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Рибалко Н.І. Суддя доповідач Бондар М.С
Є.у.№ 335/928/13-ц
25 червня 2013 року Справа № 22ц-778/ 2538/13
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.
секретар - Остащенко О.В.
при участі: прокурора - адвоката -
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.03.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі-Банк), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню мотивуючи його тим, що 21 грудня 2010 року, за заявою Банку, нотаріус здійснив виконавчий напис, яким звернув стягнення на належний йому автомобіль "Тойота Кемрі" реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв'язку з невиконанням ним умов кредитного договору № 11122877000, укладеного між ним і відповідачем 27.02.2007 року.
Вважає, що виконавчий напис незаконним, оскільки нотаріус вчинив його без наявності документів, які б підтверджували безспірність заборгованості, а законодавством, чинним на день вчинення нотаріальної дії, не передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет застави як вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.03.2013 року у задоволені позову відмовлено.
У скарзі позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, посилаючись на те що його ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Заслухавши пояснення представника Банку, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення в апеляційному порядку і ухваленням нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки предметом застави у даному випадку виступало рухоме майно, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми ЦК України та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", які передбачають звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Судом встановлено, що 27 лютого 2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № № 11122877000, відповідно до якого позичальнику надано кредит - 40 923 долара США (а.с.6).
В цей же день, на забезпечення виконання кредитного договору між Банком та позивачем укладено договір застави автотранспортного засобу, предметом якого є легковий автомобіль "Тойта Кемрі", реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.10).
Згідно із пунктом 3.6 Договору застави, укладеного між сторонами, у випадку невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, заставодержатель звернути стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса.
26 вересня 2012 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль переданий у заставу, а 28.12.2011 року за цим написом Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження (а.с.15,18).
Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч.6 ст.20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.
Частину 1 ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" доповнено п. 5 згідно із Законом України від 22 вересня 2011 року, яким передбачена можливість реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, проте відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України закон зворотної сили не має.
Таким чином, при вирішенні спору суд першої інстанції зобов'язаний був керуватися не Законом України "Про заставу", а нормами спеціального закону.
Ухвалюючи рішення районний суд дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених вимог.
Отже, враховуючи наведене апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.309,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.03.2013 року у цій скасувати й ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати як таким що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2448 від 26.09.2012 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про звернення стягнення на транспортний засіб марки TOYОTA, модель CAMRY, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний на праві приватної власності ОСОБА_1.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 114 грн. 70 коп.
Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Судді: