Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
судова палата з розгляду цивільних справ
Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Мусієнко Н.М. Суддя доповідач Бондар М.С
Є.у.№ 0814/3294/2012
25 червня 2013 року Справа № 22ц-778/2096/13
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.
секретар - Остащенко О.В.
при участі: прокурора - адвоката -
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Страхова компанія "Оранта Січ" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, -
У березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і маральної шкоди, посилаючись на те, що 04.08.2011 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Тойота", на пр.Леніна у м.Запоріжжі, порушила п.18.1 Правила дорожнього руху, внаслідок чого наїхала на позивача, чим спричинила останньому тілесні ушкодження. Сума матеріальних збитків становить 6025 грн. 01 коп., водночас просила і компенсувати моральні втрати на суму 35 000 грн. та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2012 року позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволені на 5000 грн.. Решта позову відхилена.
У скарзі представник позивача просив скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Із матеріалів справи видно, що 04.08.2012 року на пр.Леніна в м.Запоріжжі відповідач ОСОБА_3, яка керувала автомобілем "Тойота", наїхала на позивача ОСОБА_2, яка знаходилась на пішохідному переході (а.с.5).
Також встановлено, що потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості (ас.5,9,10).
Як аргумент і на підтвердження вини відповідача, позивач називає, що з приводу ДТП в судовому порядку розглядалась справа про адміністративне правопорушення і своєю постановою суд встановив факт вини водія в порушенні п.п.18.1 Правил дорожнього руху (а.с.5).
Згідно з ч. 1 ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Як вбачається зі змісту ст.ст.33,36,119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Суб'єктивний склад сторін у спорах такої категорії, як правило, складається з учасників дорожньо-транспортної пригоди; володільців-користувачів транспортних засобів; власників джерела підвищеної небезпеки, з якими винні особи знаходилися у трудових відносинах; страхових компаній, з якими власники транспортних засобів знаходяться у договірних відносинах; осіб, з вини яких сталася ДТП, відшкодування за якою було проведено страховими компаніями, та третіх осіб, зазвичай, водіїв-учасників, які не заявляють самостійних вимог.
Під час розгляду справи відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що його цивільно-правова відповідальність застрахована у Страховій компанії "Оранта Січ"".
Із полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається що ОСОБА_3 застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у Страховій компанії "Оранта Січ". Ліміт відповідальності за майнову шкоду складає 25 000 грн., за моральну шкоду 2550 грн., шкоду заподіяну здоров'ю потерпілого - 51 000 грн. (а.с.56).
За твердженням позивача, загальна вартість майнової шкоди становить 6025 грн.01 коп., отже заподіяна відповідачем шкода є меншою, ніж встановлений договором страхування ліміт відповідальності.
Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до вимог ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У ч.22.1 ст.22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За статтею 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" Страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода.
Відповідно до ст.23 Закону моральною шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.
Отже, викладені правові приписи дають підстави для висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом відшкодування завданої йому шкоди саме з винної особи, є помилковим, оскільки згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У статті 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" йдеться, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий подає заяву про страхове відшкодування (ст.35 Закону).
Страхова компанія "Оранта січ" повідомила заявника та суд, що вона готова розглянути клопотання позивача про виплату страхового відшкодування й запропонувала потерпілому надати документально підтверджені медичним закладом витрати.
Разом з тим, позивач не вчинив дій на отримання страхового відшкодування.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода компенсується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, яка була завдана позивачу не спростовується.
У справі також заявлені вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з явкою представника до суду (а.с.47,74).
Згідно ст.85 ЦПК витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін, їх представників, несуть сторони.
У зв'язку з наведеним, прохання позивача з цього приводу не можуть бути задоволені.
З огляду на викладене, ухвалене у справі судове рішення про відшкодування майнової та моральної шкоди не можна визнати незаконними й необґрунтованими, тому воно не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2012 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: