Номер провадження № 22-ц/785/5696/13
Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.
Доповідач Ступаков О. А.
25.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А..
при секретарі - Соколенко В.О.
розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2013 року, -
встановила:
28.10.2011 року ПАТ «Марфін Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою від 08.11.2012 року позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки залишені без розгляду.
Позивач уточнивши позовні остаточно просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №2336/ОF на загальну суму 645138,40 грн., а також солідарно з відповідачів витрати по сплаті судового збору на суму 3219 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08.06.2007 року між ПАТ «Марфін Банк» (до зміни найменування - ВАТ «Морський транспортний банк»), та ПП «Гранд Преміум Клас» був укладений кредитний договір №2336/ОF з наступними додатковими угодами, з метою забезпечення якого між ВАТ «Морський транспортний банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, а також 23.11.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір поруки. ВАТ «Морський транспортний банк» відповідно до умов договорів виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів, однак умови кредитного договору не виконуються, внаслідок чого склалась заборгованість у розмірі 645138,40 грн.
Відповідач ОСОБА_2, яка діє і на представництво відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково, а саме заборгованість по тілу кредиту, а пеню та відсотки можна списати, згідно з минулою домовленістю з банком.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2013 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором №2336/OF у розмірі 645138,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Марфін Банк" витрати по сплаті судового збору у сумі 3219,00 грн. в рівних частках.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи і ставиться питання про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що, 08.06.2007 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ПП «Гранд Преміум Клас» укладено Кредитний договір №2336/ОF /а.с.8-13/, згідно з яким банк зобов'язується надати позичальникові кредит на придбання виробничого комплексного обладнання для кондитерської промисловості, наладку обладнання, запуск виробництва - поповнення обігових коштів у вигляді не поновлюваної кредитної лінії на суму 60000,00 Євро, а позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами договору. До даного кредитного договору також була укладена додаткова угода №1 від 08.06.2007 року /а.с.14-22/.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором між ОСОБА_2 та ВАТ «Морський транспортний банк» 08.06.2007 року був укладений договір іпотеки, який 03.09.2012 року був розірваний в зв'язку з реалізацією предмета іпотеки.
Крім того, з метою забезпечення зобов'язання, які виникають з умов кредитного договору, між ВАТ «Морський транспортний банк» та відповідачем ОСОБА_3 23.11.2009 року укладено договір поруки № 5236-СО, згідно з яким у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору та по договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
ВАТ «Морський транспортний банк» виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів відповідачу.
12.11.2010 року ВАТ «Морський транспортний банк» змінив своє найменування на ПАТ «Марфін Банк».
Позичальник ПП «Гранд Преміум Клас» не виконало зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та оплати відповідної плати за користування кредитом, чим порушило умови кредитного договору, що вбачається з розрахунку заборгованості станом на 20.11.2012 року, яка складає 645138,40 грн., в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 317688,40 грн.;
- заборгованість за відсотками - 124177,57 грн.;
- заборгованість за пенею - 203272,43 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Колегія не погоджується зазначеним висновком суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на невиконання банком умов п. 2.1 договору поруки, а саме не направлення поручителю вимоги про здійснення кредитної заборгованості є безпідставним, оскільки ОСОБА_3 вимогу про здійснити кредитну заборгованість отримав 18.04.2012 року (а.с. 55-56). Крім того знаходження справи в суді з 25.07.2012 року і невиконання поручителем обов'язку по сплаті кредитної заборгованості свідчить про належне сповіщення банком ОСОБА_3 про необхідність здійснити кредитну заборгованість.
Зазначення в апеляційній скарзі, не надання судом першої інстанції оцінки тому, що позивач відповідно до п.3.3.2 кредитного договору на свій розсуд вибирає один із способів задоволення своїх вимог є помилковим, оскільки суд дав належну оцінку зазначеному пункту договору.
Посилання в апеляційній скарзі на припинення договору поруки, оскільки строк припиняння договору поруки визначений сторонами - 07.12.2011 року, позивач звернувся до суду 25.07.2012 року в зв'язку з чим пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя є помилковим.
Як зазначалося вище ОСОБА_3 вимогу про здійснити кредитну заборгованість отримав 18.04.2012 року (а.с. 55-56) в зв'язку з чим договір поруки не є припиненим.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять положень для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову.
Відповідачка ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржує, а відповідно до положень ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
На підставі наведеного колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий О.А. Ступаков
Судді О.Д. Варикаша
В.А. Станкевич