Номер провадження № 33/785/465/13
Головуючий у першій інстанції Панчук
Доповідач Стоянова Л. О.
26.06.2013 року м. Одеса
Суддя апеляційного суду Одеської області Стоянова Л.О., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 травня 2013 року,
встановила:
Зазначеною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що 09.05.2013р. о 05.30 год. прикордонним нарядом в районі інформаційного покажчика в 350 метрах від лінії державного кордону в напрямку с. Незавертайловка (РМ) - с. Граданиці (Україна), на водній поверхні Кучурганського лиману ОСОБА_1 було затримано за перетинання державного кордону на моторному човні «Прогрес» з вантажем цигарок іноземного виробництва.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_1 зазначив, що постанова суду є незаконною та не відповідає фактичним обставинам справи, які не були досліджені судом. Так, у матеріалах справи відсутні докази його вини у скоєні правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ньому не зазначена дата його складання та свідки. Крім того, у постанові невірно зазначено, що ОСОБА_1 було затримано на водній поверхні. Додана до матеріалів справи схема затримання вантажу є не дійсною, оскільки топографічна зйомка згідно цієї схеми була проведена 10.02.2013р. , а з пунктів спостереження прикордонної служби в розпорядженні якого цілодобово, в режимі відеозапису, працює тепловізер типу "Медітон " не зафіксовано переміщення плавзасобів його затримання від 09 травня 2013 року.
Крім тог, вказує, що він дійсно перевозив цигарки, але в межах території України. При цьому він не був повідомлений про те, що знаходиться у мішках, оскільки виконував прохання знайомого.
За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що постанова судді підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши апелянта ОСОБА_1, якій підтримав доводи своєї апеляції, начальника відділу прикордонної служби " Лиманське" ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляції , а також ОСОБА_3 старшого інспектора прикордонної служби " Лиманське", вивчивши доводи апеляційної скарги й матеріали справи, вважаю, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова судді скасуванню за наступних підстав.
З постанови судді видно, що обґрунтовуючи вину ОСОБА_1 суд послався на протокол про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, доводи скаржника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам чинного адміністративного законодавства, є обґрунтованим.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення він був складений начальником відділу прикордонної служби «Лиманське» майором ОСОБА_4, між тим підписаний зазначений документ ОСОБА_2 У протоколі також відсутня повна дата його складання.
З протоколу про адміністративне затримання вбачається, що він був складений та підписаний начальником відділу прикордонної служби «Лиманське» майором ОСОБА_2.
Таким чином вважаю, що зазначені вище документи, на які послався суд, викликають сумніви стосовно правомірності їх складання.
Окрім цього, у постанові суддя вказав, що вина ОСОБА_1 також підтверджується його поясненнями, зазначивши при цьому, що правопорушник не підтвердив свою вину у перетинанні кордону.
Крім того, ОСОБА_1 не заперечує факт перевезення цигарок, але в межах території України. З його пояснень вбачається, що він пересувався по водному простору паралельно суходолу с. Граданиці приблизно 25 метрів від берега та перетинати державний кордон не мав потреби. Пересування та перевезення вантажу по водній поверхні є об'єктивною необхідністю для цієї місцевості, оскільки за відсутністю належного стану дорожнього покриття, пересування по воді є оптимальним видом руху.
В матеріалах справи є схема затримання вантажу сигарет на ділянці відділу прикордонної служби «Лиманське», на якій стрілкою відмічено напрямок пересування ОСОБА_1 та зазначено, що він рухався зі сторони кордону Р. Молдови у напрямку с. Граданиці.
Між тим, встановити точну дату та достовірність цієї схеми не представляється можливим, оскільки зазначені на неї дата та час не відповідають адміністративному протоколу та матеріалам справи, оскільки топографічна зйомка згідно цієї схеми була проведена 10.02.2013р.
Окрім того, з вищезазначеної схеми та пояснень самого ОСОБА_1 видно, що його було затримано на березі, між тим як у постанові суду зазначено, що він був затриманий на водній поверхні.
Таким чином, аналіз матеріалів справи показує, що об'єктивні дані, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення - відсутні, а висновок судді про його вину є помилковим, оскільки ґрунтується не на об'єктивних доказах та припущеннях.
Стаття 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає підстави для закриття провадження у справі у зв'язку з недоведеністю вини особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, відповідно до ст. 8 Конституції України, «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У даному конкретному випадку йдеться не про кримінальний злочин, а про адміністративне правопорушення, але, оскільки Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає таку підставу для закриття провадження у справі як недоведеність вини, вважаю за необхідне застосувати аналогію права та ст. 62 Конституції України, як норму прямої дії.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8 та 62 Конституції України, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 травня 2013 року, - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 204-1 ч.2 КУпАП, - закрити за недоведеністю його вини.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Одеської області Стоянова Л.О.