Справа № 1319/1722/12 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження № 22-ц/783/3493/13 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія 5
24 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді Савуляка Р.В.,
суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,
за участі секретаря: Проворної Н.І.,
з участю: ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника - адвоката ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_7 до ОСОБА_4, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа - ОСОБА_6 про визнання приміщення магазину спільною сумісною власністю, визначення часток, скасування наказу та свідоцтва про право власності, виключення з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно ,-
10 лютого 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 звернулися із зазначеним позовом до відповідачів, у якому після уточнених позовних вимог від 22 жовтня 2012 року просили на підставі п.4 ст.368 ЦК України та ст.175 СК України:
визнати приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_7,ОСОБА_4, ОСОБА_6;
визначити, що кожному із позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 належить по ? частці приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1;
скасувати наказ Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради №2130-НЖ-О від 02.10.2009 року «Про оформлення права власності на приміщення магазину на АДРЕСА_1»;
скасувати свідоцтво про право власності на приміщення магазину №С-03293 від 02.10.2009 року, виданого згідно наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 02.10.2009 року №2130-НЖ-С.;
виключити з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно (р.н 28946809) запис про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на приміщення магазину, загальною площею 43,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с.1-3,116-117).
Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_7 до ОСОБА_4, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа - ОСОБА_6 про визнання приміщення магазину спільною сумісною власністю, визначення часток, скасування наказу та свідоцтва про право власності, виключення з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_7
В апеляційній скарзі посилаються на те, що будівництво спірного магазину було розпочато у 2002 році та продовжувалося членами їхньої сім»ї, коли ОСОБА_4 проживав разом з ними, не дивлячись на його повноліття, а тому магазин є їхньою спільною власністю.
Суд не взяв до уваги письмових доказів, а саме квитанцій на придбання будівельних матеріалів із підписами ОСОБА_2, які свідчать про те, що остання купляла вказані матеріали за сімейні кошти, як і показів свідків, які стверджували про будівництво магазину всіма членами сім»ї ОСОБА_2.
Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6, на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_4 з 06 червня 2002 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1 здійснював підприємницьку діяльність на ринку «Шувар» (а.с. 61,108).
Рішенням загальних зборів ЖБК-154 від 05.03.2002 року ОСОБА_4 було дано дозвіл на часткову забудову проходу під магазин між 2-м та 3-м під»їздами будинку АДРЕСА_1 (а.с.64-69).
Уся проектна документація, необхідна для оформлення права власності на об»єкт нерухомого майна видавалася на їм»я ОСОБА_4 (а.с.8,35-55).
На підставі заяви ОСОБА_4 та ряду представлених документів як-от: копії розпорядження Сихівської районної адміністрації від 05.07.2002 року №55 «Про надання дозволу на забудову частини наскрізного проходу в будинку АДРЕСА_1»; копії дозволу на виконання будівельних робіт виданих інспекцією держархбудконтролю у Львівській області №591/03 від 25.12.2003 року; копії погодження робочого проекту, видану управлінням архітектури і містобудування Львівської міської ради №20/1058 від 08.09.2003 року; технічного паспорту, експлікації, копії поверхового плану; акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об»єкта магазину на АДРЕСА_1 від 02.08.2007 року; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.12.2008 року №1422 «Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта та інших документів, йому (ОСОБА_4), 02 жовтня 2009 року Управлінням комунальної власності Львівської міської ради було видано свідоцтво про право власності на приміщення магазину на АДРЕСА_1 (а.с.6).
24 листопада 2009 року Обласним комунальним підприємством Львівської міської ради «БТІ та ЕО» за ОСОБА_4 зареєстровано свідоцтво про право власності на приміщення зазначеного магазину.
На той час, позивачі не ставили питання про визнання приміщення магазину спільною сумісною власністю «сім»ї» і погодилися, щоб таке право було оформлено саме на відповідача.
Також встановлено, що як на момент початку будівництва спірного магазину (2002 рік), так і на момент видачі свідоцтва про право власності (2009 рік), ОСОБА_4 був повнолітнім, самостійно здійснював підприємницьку діяльність, мав особистий дохід.
Із 2002 року відповідач проживав у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_9, з якою у 2008 році зареєстрував шлюб.
Тому, на час видачі свідоцтва про право власності на спірний магазин (жовтень-листопад 2009 року) відповідач не був членом сім»ї ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, відтак останні не можуть претендувати на його майно.
В суді апеляційної інстанції третя особа, яка не заявляла самостійних вимог на предмет позову - ОСОБА_6 (батько відповідача) підтвердив, що спірний магазин будувався за особисті кошти ОСОБА_4 і він не претендує на частку у ньому.
Відповідно до ст.175 СК України майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.4 ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім»ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Позивачами не доведено, що спірний магазин за адресою АДРЕСА_1 збудований ними та ОСОБА_4 за спільні кошти та в результаті спільної праці, тому відсутні підстави для визнання його спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Бермес І.В.
Мусіна Т.Г.