Справа № 303/3494/13-ц
Провадження №2/303/1755/13
Номер рядка стат.звіту - 56
26 червня 2013 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Курах Л.В., при секретарі Томаш Ю.В., за участю прокурора Годованец І.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом прокурора м.Мукачево в інтересах держави в особі Мукачівської центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення коштів та судових витрат, -
23 травня 2013 року Прокурор м.Мукачево в інтересах держави в особі Мукачівської центральної районної лікарні звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 витрати у розмірі 3004,10 грн. на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину, що скоїв відповідач. Потерпіла перебував на стаціонарному лікуванні з 07.12.2011 року по 17.12.2011 року. Дані обставини підтверджуються матеріалами кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КК України. Судові витрати просив покласти на відповідача.
У судовому засіданні прокурор Годованец І.Ф. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник Мукачівської центральної районної лікарні в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду з Львівської виправної колонії УДВПтС України у Львівській області надійшло письмове пояснення про визнання позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши надані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
За змістом ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.
-2-
Відповідно до ст. 93-1 КПК України (1960 року), кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора. У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 квітня 2012 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, а саме в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкоджень, небезпечного для життя в момент його заподіяння.
Як вбачається з довідки Мукачівської центральної районної лікарні №225 від 17 травня 2013 року ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в І Хірургічному відділенні з 07.12.2011 року по 17.12.2010 року. Загальна вартість лікування становить 3004,10 гривень (1 ліжко-день- 273,10 грн.)
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року; термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні; до справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день; кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого; визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Повноваження з контролю за достовірністю бухгалтерської та фінансової звітності покладено на Державну фінансову інспекцію України відповідно до Указу Президента України від 23.04.2011 №499/2011 «Положення про Державну фінансову інспекцію України».
У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
-3-
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судових витрат при подачі до суду позову про відшкодування коштів, затрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, судовий збір складає 229,40 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 174, 212-215 ЦПК України, ст. 1206 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», суд,-
Позов Прокурора м.Мукачево в інтересах держави в особі Мукачівської центральної районної лікарні задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 на користь держави в особі Мукачівської ЦРЛ витрати на лікування ОСОБА_2 в сумі 3004,10 (три тисячі чотири гривні десять копійок) грн..
Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуюча Л.В. Курах