Справа № 169/253/13-ц
Провадження № 2/169/116/13
Категорія: 18
25 червня 2013 року смт. Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Турак О.В.
при секретарі Луцик Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення виплат, пов'язаних з навчанням,
Позивач - Харківський національний університет внутрішніх справ (далі ХНУВС) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ХНУВС № 274ос від 30 серпня 2006 року відповідача зараховано до складу курсантів ХНУВС. 01 вересня 2007 року між ХНУВС та відповідачем був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Відповідно до витягу з наказу ХНУВС № 273 о/с від 18 червня 2011 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів університету та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України у Волинській області. Наказом УМВС України у Волинській області від 29 травня 2012 року №164 о/с лейтенант міліції ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ України.
На підставі п.2.3.6. договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01 вересня 2007 року, укладеного між ХНУВС та відповідачем, згідно якого останній зобов'язується у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням, позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача фактичні виплати, пов'язані з навчанням, а саме, грошові кошти в розмірі 34 469.93 грн.
В судове засідання представник позивача - Харківського національного університету внутрішніх справ Шут Л.В. не з'явилась, згідно заяви від 17 червня 2013 року підтримує позовні вимоги, просить розглядати справу без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 подав заперечення від 07 травня 2013 року, у яких просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з невиконанням ХНУВС істотних умов договору.
У судове засідання 25 червня 2013 року відповідач ОСОБА_1 не з'явився, хоч був вчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що стверджується розпискою про отримання судової повістки. Заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав. У повідомленні від 25 червня 2013 року відповідач ОСОБА_1 вказує, що причиною неявки до суду є неможливість підготуватись до судового засідання у зв'язку з неотриманням від позивача документів, які підтверджують те, що відповідач отримував забезпечення на суму, зазначену позивачем. Однак така причина неявки відповідача в судове засідання визнана судом неповажною, оскільки докази в підтвердження відповідачем забезпечення наявні в матеріалах справи та відповідач мав можливість ознайомитись з матеріалами справи, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався. Такі ж дії відповідача розцінюються судом як зловживання процесуальними правами та свідомим затягуванням розгляду справи, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи та відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд проводить заочний розгляд даної справи на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в дане судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ № 274 ос від 30 серпня 2006 року відповідача зараховано до складу курсантів ХНУВС (а. с. 5).
05 вересня 2007 року між ХНУВС та відповідачем був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (далі - договір, а. с. 3-4).
Відповідно до п.2.3.6. договору відповідач зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Згідно п.4.4. вказаного договору у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до п. п. 7.2, 7.4 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01 серпня 2014 року. Дострокове припинення дії чи розірвання цього договору з боку будь - якої із сторін оформляється окремим договором.
Відповідно до витягу з наказу ХНУВС № 273 о/с від 18 червня 2011 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів університету та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України у Волинській області (а. с. 6).
Наказом УМВС України у Волинській області від 29 травня 2012 року №164 о/с лейтенант міліції ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ України за власним бажанням (а. с. 7).
Вказаний наказ про звільнення відповідач не оскаржував.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про освіту" випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 922 від 22 серпня 1996 року, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313, відшкодування здійснюється особами, які навчались за державним замовленням, у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі.
Відповідно до п.2.3.6. договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 05.09.2007 року, укладеного між ХНУВС та відповідачем, останній зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Згідно п.4.4. вказаного договору у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється у судовому порядку.
Згідно наданих позивачем розрахунків до заяви про уточнення та зменшення розміру позовних вимог на утримання ОСОБА_1 ХНУВС за 2006-2011 навчальні роки було витрачено загалом 34 469.93 грн, у тому числі:
- на комунальні послуги -9 150.22 грн.;
- на речове забезпечення -2 119.85 грн.;
- на харчування -9 454.44 грн.;
- на грошове забезпечення - 13 745.42 грн.
Кожен вид зазначених витрат підтверджений окремими розрахунками, що виконано із врахуванням відповідних підзаконних нормативно-правових актів (Постанова КМУ від 29.03.2002 року №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», наказ МВС України від 31.12.2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», спільний наказ МОУ, МВСУ, МФУ, Мінтансзв'язку, АДПСУ, УДОУ, СБУ від 16.07.2007 року «Про затвердження порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах»).
Твердження відповідача про неналежність як доказів даних розрахунків є безпідставними.
Не доведеним є заперечення відповідачем отримання речового забезпечення, сум грошового забезпечення. Так, всупереч ст. 60 ЦПК України жодних доказів на підтвердження своїх заперечень ОСОБА_1 не надав. Натомість, про отримання відповідачем речового забезпечення свідчать наявні в матеріалах справи відомості про видачу речового майна (а. с. 80-83), атестат на предмети речового майна (а. с. 84), сум грошового забезпечення - розрахункові листи (а. с.85-96). Крім того, про переведення відповідача на наступні курси із зазначенням загальної суми витрат на його утримання за 2007-2008, 2008-2009, 2009-2010 навчальні роки стверджується наказами (а. с. 65-79).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, причому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.
Невиконання умов договору виконавцем та замовником, зокрема, відповідач вказує, що виконавець в порушення п. 2.1.6 договору не надав даних про щорічне інформування його про розмір фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням, а замовник в порушення п. 2.2.3 договору призначив його на іншу посаду, а не ту, що визначена у направленні на роботу, могли бути підставами для дострокового розірвання договору згідно його п. 5.2, а не підставою невиконання відповідачем його зобов'язань, передбачених п. 2.3.6 договору.
Договір від 05 вересня 2007 року не визнаний нечинним повністю або в частині; відповідач свідомо підписав зазначений договір, з позовами про його розірвання або визнання недійсним до суду не звертався.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такий самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на необґрунтованість періоду стягнення коштів, оскільки матеріально - технічне забезпечення відповідача здійснювалось з моменту його зарахування до числа курсантів ХНУВС - з 30 серпня 2006 року, а відповідно до п. 14 постанови КМУ №992 від 22 серпня 1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» у разі, зокрема, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Такої ж правової позиції про необхідність відшкодування витрат за період саме з моменту зарахування до числа курсантів ХНУВС дотримується Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, в ухвалах від 25 липня 2012 року, від 29 травня 2013 року (а. с. 42-43, 119-121).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для стягнення з відповідача фактичних виплат, пов'язаних з навчанням, а саме, грошових коштів в розмірі 34 469.93 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача в користь позивача 344.70 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись Законом України " Про освіту", постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 " Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ", ст.ст. 57-60, 88, 110, 118-119, 209-212, 224, 228 ЦПК України, суд
Позов Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (пр. 50-річчя СРСР, 27, м. Харків, 61080, ЄДРПОУ 08571096, рр 31259272210027 в Головному управлінні Державного казначейства в Харківській області, МФО 851011) виплати, пов'язані з навчанням, а саме, грошові кошти в розмірі 34 469.93 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят дев'ять грн. 93 коп.) та 344.70 грн. (триста сорок чотири грн. 70 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий /підпис/
Суддя Турійського районного суду О.В.Турак