12 червня 2013 р.Справа № 552/243/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову Київського районного суду м. Полтави від 12.02.2013р. по справі № 552/243/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві
про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії та зменшення її розміру, та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, виходячи з його трудового стажу 48 років 6 місяців 15 днів.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 12.02.2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням його трудового стажу.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 15 липня 2012 року, виходячи з його загального трудового стажу 48 років 6 місяців 15 днів та провести доплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Київського районного суду м. Полтави від 12.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
З огляду на те, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_2, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України Київського району в м. Полтаві та отримує пенсію за віком з 01.12.1993 року.
Пенсію позивачу було призначено на підставі довідки про заробітну плату від 03.12.1993 року № 79, видану Полтавським СУ-38 треста "Харьковсгальконструкция" за періоди роботи з 01.01.1986 року по 31.12.1990 року (60 місяців), згідно якої розраховано середньомісячний заробіток (індивідуальний коефіцієнт 2,03788), який склав 1892,80 грн.
Згідно інформації, наданої відповідачем, при первинному призначенні пенсії - 01.12.1993 р. на підставі подання Полтавського БУ 38 "Стальконструкція" тресту "Харківстальконструкція" до стажу ОСОБА_1 враховано періоди: з 05.08.1959 року по 05.04.1960 року ОРС трест Фрунзевугілля - 8 місяців; з 16.04.1960 року по 21.05.1962 року ОТК КПП трест ТНС - 2 роки, 1 місяць, 28 днів; з 06.09.1962 року по 10.10.1962 року Котойський завод залізобетонних виробів тресту "Курганцегинстрой" - 4 місяці, 1 день; з 24.10.1962 року по 14.09.1963 року БУ Міньерстрой - 9 місяців, 18 днів; з 14.09.1963 року по 03.01.1964 року Южуралспецстрой - 3 місяці 19 днів; з 04.02.1964 року по 07.07.1965 року СМУ 1 трест Ставропольхімстрой з 07.07.1965 року по 28.07.1966 року П'ятигорське СМУ-19 -1 рік 21 день; з 20.09.1966 року по 06.02.1968 року СУ 5 трест Промтехмонтаж - 1 рік 4 місяці 16 днів; з 15.02.1968 року по 10.07.1970 року ГІСБУ трест Полтаввироисстрой - 2 роки 4 місяці 25 днів; з 03.08.1970 року по 25.02.1971 року Ставропільське СМУ Главдревстанконпром - 6 місяців 22 дні: з 09.03.1971 року по 26.06.1971 року Ставропільський трансформаторний завод - 3 місяці 17 днів; з 01.07.1971 року по 29.09.1975 року Домобудівельний комбінат Головтюменнафтогаз-строю - 4 роки. 2 місяці, 28 днів; з 28.10.1975 року по 02.10.1989 року Полтавське СУ 38-18 років 1 місяць 5 днів.
На виконання доручення Головного управління Пенсійного фонду України щодо перевірки правильності пенсійного забезпечення позивача, Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві проведено перевірку стажу ОСОБА_1 Згідно наданих на особистому прийомі 06.02.2012 року трудових книжок виявлено, що запис за період роботи з 24.10.1962 року по 12.08.1963 року в трест "Златоустметалургстрой" не завірено підписом та печаткою, в записі за період з 07.07.1965 року по 28.07.1966 року в Пятигорському СМУ № 19 відсутня дата наказу на звільнення.
У зв'язку з цим, 01.03.2012 року відповідачем зі стажу позивача виключено періоди роботи 24.10.1962 року по 12.08.1963 року, з 07.07.1965 року по 28.07.1966 року, з посиланням на те, що цим перерахунком пенсійну справу приведено у відповідність.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача без достатньої правової підстави.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи правомірність здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідач посилається на пункт 3 "Порядку підтвердження наявного Трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідний записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 63" згідно якого, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові угоди з відмітками про їх виконання ті інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі посилання відповідача до уваги, оскільки вказаний Порядок передбачає саме процедуру підтвердження трудового стажу для призначений пенсії, а не для її перерахунку.
При цьому, жодним нормативним актом в сфері пенсійного забезпечення не зобов'язано особу, якій призначено пенсію, підтверджувати свій трудовий стаж, який вже було враховано при призначенні пенсії.
Колегія суддів зазначає, що призначення пенсії позивачу відбулося у 1993 році, на підставі наданих ним документів. Із зазначеного можливо дійти висновку, що на момент призначення пенсії ОСОБА_1, позивачем було надано до органу Пенсійного фонду всі необхідні документи на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком, зокрема, за період роботи з 24.10.1962 року по 12.08.1963 року та з 07.07.1965 року по 28.07.1966 року відповідно.
У відповідності до ст. 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення", перерахунок раніше призначених пенсій провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
При цьому, доказів звернення позивача з відповідною заявою про перерахунок пенсії, матеріали справи не містять.
Отже враховуючи, що управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів щодо наявності підстав для проведення перевірки правильності пенсійного забезпечення позивача та матеріали справи не містять доказів існування рішення уповноваженого органу Пенсійного фонду щодо проведення такої перевірки, як і не містять рішення про необхідність проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, внаслідок неправомірного призначення пенсії позивачу у 1993 році, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу за відсутності достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність оскаржуваних позивачем дій та правомірність здіснення перерахунку пенсії ОСОБА_1, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, під час зменшення позивачу трудового стажу та перерахунку пенсії, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити з 15.07.2012 року перерахунок та виплату пенсії, виходячи із загального трудового стажу позивача 48 років 6 місяців 15 днів є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Полтави відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі, в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 12.02.2013р. по справі № 552/243/13-а в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.