12 червня 2013 р.Справа № 552/677/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2013р. по справі № 552/677/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві треті особи Державна судова адміністрація України , Апеляційний суд Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави, треті особи: Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Полтавської області, в якому просив суд:
- визнати дії відповідача щодо відмови у перерахуванні довічного грошового утримання неправомірними;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і виплачувати щомісячне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 1 січня 2012 року.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з 01 січня 2012 року.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Полтави щодо відмовити ОСОБА_1 в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Полтави здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 01 січня 2012 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Полтави просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з 04 червня 1993 року працював на посаді судді апеляційного суду Полтавської області.
02 грудня 2010 року позивача звільнено з займаної посади відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2764-УІ від 02.12.2010 року, у зв'язку з поданням заяви про відставку .
Враховуючи стаж роботи на посаді судді, позивачу призначено і виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді Апеляційного суду Полтавської області у відставці у розмірі 90 відсотків працюючого на відповідній посаді судді.
18.12.2012 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до правління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання з 01.01.2012 року. (а.с. 11-12).
На звернення позивача, Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави листом від 04.01.2013 року № 306/С-02 надано відповідь та повідомлено заявника, що, враховуючи п. 4 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання суддям судів загальної юрисдикції Законом не передбачено.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та недоведеності відповідачем правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у проведенні такого перерахунку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07 2010 року.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.
Статтею 129 цього Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Так, призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться згідно вимог статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року.
Відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Згідно з ч.5 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. не пов'язує визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із розміром заробітної плати, яку суддя отримував до виходу у відставку.
Внаслідок прийняття Закону України "Про судоустрій і статус суддів" збільшено розмір матеріального забезпечення працюючим суддям та, як наслідок, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Таким чином, фактично звуження змісту та обсягу статусу суддів не відбулося.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону станом на 01.01.2012 року).
Щодо тверджень відповідача про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, колегією суддів не беруться до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.
Як встановлено положеннями ч.4 ст. 17 вказаного Закону, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.
Статтею 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України ( 254к/%-ВР ) та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Згідно з ч. 5 ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді га гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судді, які працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.
У відповідності до ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів суддя, що досяі встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.
Ст. 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як Законів України, гак. і міжнародних договорів, згода на які дано BP України. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права.
За змістом ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема, вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
Згідно п.6 рішення Ради Суддів України №18 від 23.03.2012 року за результатами розгляду звернень суддів у відставці щодо їх права на перерахунок довічного грошового утримання, вважати наявним у них такого права відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому слід запровадити порядок на рівні Державної судової адміністрації України та Пенсійного фонду України, за яким під грошовим утриманням судді, який працює на відповідній посаді, слід вважати єдиний рівень по державі для суддів відповідної інстанції.
Також, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів, зокрема, і належний рівень щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є невід'ємним елементом статусу суддів та поширюються на всіх суддів України, незалежно від юрисдикції та інстанції суду, в якому працює або працював суддя до виходу у відставку.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2013 року прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для задоволення апеляційної скарги позивачів та її скасування не виявлено.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2013р. по справі № 552/677/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.