12 червня 2013 р. Справа № 2027/2а-11248/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 18.06.2011р. по справі № 2027/2а-11248/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила суд визнати дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік - протиправною; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2008 рік з моменту звернення за перерахунком пенсії, а саме - з 01.02.2009 року та виплачувати вірно перераховану пенсію в подальшому.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2011 року позов задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 від стажу та заробітку відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виходячи з показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2008 рік, та проводити відповідні виплати, починаючи з 01.02.2009 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 22, ч. 1 ст. 46 Конституції України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком.
01.02.2009 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про здійснення їй перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням його заробітної плати та страхового стажу після призначення пенсії.
Під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1, відповідачем використано показник заробітної плати за 2007 рік на рівні 1997,91 грн.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернулась з позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова при здійсненні перерахунку пенсії позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії, як працюючому пенсіонеру, з урахування показника середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, тобто 2008 рік, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з позовом 08.06.2011 року із вимогами щодо захисту порушених прав за період з 01.02.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року.
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині перерахунку та виплати пенсії відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні нею суми пенсій, починаючи з 01.02.2009 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії ОСОБА_1 була обізнана про порушення її прав та мала змогу звернутись до суду за їх захистом.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на момент прийняття судом рішення), пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо перерахунку та виплати основної та додаткової пенсій за період з 01.02.2009 р.
Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на приписи ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки з аналізу положень зазначеної статті вбачається, що вони стосуються сум пенсій, які були нараховані, однак не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, а позивачеві пенсія із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік нарахована не була.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.02.2009 року по 07.12.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду та прийняття судом рішення), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.02.2009 року по 07.12.2010 року, у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, а тому постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01.02.2009 року по 07.12.2010 року підлягає скасуванню, з залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, що стосується періоду з 08.12.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після її призначення. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.
За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання у цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV).
За змістом частини першої статті 40 цього Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Слова "за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року" означають, що враховується вся заробітна плата, в тому числі і та, яку отримував позивач після призначення пенсії.
Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 Закону № 1058-IV: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ;
К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Таким чином, заробітна плата, яку отримував позивач, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний відпрацьований місяць після призначення пенсії.
Таким чином, у формулі обчислення заробітної плати Зп = Зс х (Ск : К) змінними показниками будуть (Ск : К).
У частині четвертій статті 42 Закону № 1058-IV зазначено, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не зазначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Отже, зі змісту частини другої статті 40 Закону № 1058-IV слідує, що цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Враховуючи, що позивач має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.
Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Частиною 2 статті 161 КАС України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Колегією суддів враховано, що Верховний Суд України в постановах від 10 квітня 2012 року № 21-16а12, № 21-25а12, № 21-36а12, № 21-37а12, № 21-59а12, № 21-60а12, від 24 квітня 2012 року № 21-92а12, № 21-98а12, № 21-100а12, від 8 травня 2012 року № 21-85а12, № 21-88а12, від 22 січня 2013 року № 21-419а12, 21-421а12, від 26 лютого 2013 року № 21-2а13, від 5 березня 2013 року № 21-1а13, № 21-22а13 зазначив, що висновки судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій про правомірність дій управлінь Пенсійного фонду щодо перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам, як у 2009 році, так і у 2010 році із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, а не за попередній до звернення з заявою рік, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні перерахунку пенсії позивача, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції, через порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 18.06.2011р. по справі № 2027/2а-11248/11 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.02.2009 року по 07.12.2010 року - залишити без розгляду.
В іншій частині позовних вимог прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.