12 червня 2013 р.Справа № 2а-6486/10/1609
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 09.10.2010р. по справі № 2а-6486/10/1609
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві
про визнання протиправною бездіяльності щодо перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, в якому просив суд визнати відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії та її нарахування в цілому в період з 01.01.2007 р., протиправною; зобов'язати відповідача з 01.01.2007 р. здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54, 67 Закону України "Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провівши обчислення пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати недоплаченої пенсії за результатами даного перерахунку.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 09.12.2010 року із застосуванням ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві і вих. №421/4-2 від 15.11.2010 р., в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 та її нарахування в цілому в період з 01.02.2006 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. - протиправними.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві з 1.02.2006 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши обчислення пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні вплати недоплаченої пенсії за минулий період за результатами даного перерахунку.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та передати справу на новий розгляд.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 50, ч.5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16 липня 2008 року №654 та постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач є інвалідом 3 групи, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 09.02.2004 року (а.с. 4) та довідкою МСЕК № 083122 від 07.02.2006 року (а.с. 5).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На звернення позивача щодо перерахунку пенсії Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві листом від 15.11.2010 року за вих. № 421/Ч-2 надано відповідь та повідомлено заявника, що підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні, оскільки нарахування пенсії здійснюється у відповідності з чинним законодавством на підставі постанови КМУ № 654 та постанови КМУ № 530. (а.с. 7 )
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.
Також судом першої інстанції визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 30.11.2010 року із вимогами щодо захисту порушених прав, що мали місце з 01.01.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій України" від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст. 99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03).
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині нарахування та виплати основної та додаткової пенсій відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсій, починаючи з 09.03.2010 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивач був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на момент прийняття судом рішення), пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо перерахунку та виплати основної та додаткової пенсій за період з 01.01.2007 р. по 29.11.2009 р.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 30.11.2009 року.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на приписи ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з якими помилково погодився суд першої інстанції, оскільки з аналізу положень зазначеної статті вбачається, що вони стосуються сум пенсій, які були нараховані, однак не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, а позивачеві пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нараховані не були.
Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплату недоотриманої пенсії і вищевказані норми Закону до цих правовідносин застосовуватись не можуть.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 1 рік.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У відповідності до ч. 3 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів також вважає безпідставним застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 11 КАС України в частині виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1 та задоволення позовних вимог за період з 01.02.2006 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення порушено приписи ст.ст. 99, 100, ч. 2 ст. 11 КАС України, а тому постанова суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 01.02.2006 року по 29.11.2009 року підлягає скасуванню із залишенням адміністративного позову ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 29.11.2009 року - без розгляду.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, що стосується періоду з 30.11.2009 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч.4 статті 54 Закону №796, в редакції, яка діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 вищезазначеного Закону особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3 групи - в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. І як передбачає ст. 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до п.28 розділу 11 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у такій редакції: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році: по ІІІ групі інвалідності 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; у 1987 - 1990 роках: по ІІІ групі інвалідності 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; статтю 50 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції - особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до ст. ст. 50, 54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" дію статей 50 і 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не було зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 52 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2010 рік", розміри державних соціальних гарантій на 2010 р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема громадян, які отримують пенсії, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, ст. 4 зазначеної постанови передбачена щомісячна додаткова пенсія інвалідам IІІ групи у розмірі - 15% від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Згідно ст. 6 вказаної Постанови мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи не може бути нижче 870 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 "Про підвищення пенсійного забезпечення громадян" для осіб, що отримують пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.07.2008 р. встановлено мінімальний розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи - 980 грн.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, судом першої інстанції правомірно застосовано норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року та постанови № 654 від 16.07.2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому, положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки ч.1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що 14 червня 2011 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 ч.1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п.4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011рік.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, з 23.07.2011р. розмір щомісячної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 23.07.2011р.
З огляду на викладене до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23.07.2011 року, застосуванню підлягають положення статті 50, 54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а з 23.07.2011 року нарахування та виплата пенсій позивача має здійснюватися відповідно до вимог Закону України" Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.
Проте, зазначені обставини зміни законодавства, які відбулися після прийняття оскарженого судового рішення, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, а лише враховуються при виконанні зазначеного судового рішення.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 09.12.2010 року, в частині задоволення позовних вимог за період з 30.11.2009 року, відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві - задовольнити частково.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 09.10.2010 року по справі № 2а-6486/1609 скасувати в частині відмови та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01.02.2006 року по 29.11.2009 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про визнання протиправною бездіяльності щодо перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії в частині позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 29.11.2009 року - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 09.10.2010 року по справі № 2а-6486/1609 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.