13 травня 2013 р. Справа № 1622/2а-3010/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 09.11.2011р. по справі № 1622/2а-3010/11
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо включення в розрахунок суми пенсії позивача додаткових видів грошового забезпечення та премій у середньому розмірі за останні 24 місяці служби перед звільненням, оскільки такі дії не відповідають вимогам чинного законодавства;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати пенсію позивача з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах встановлених законодавством - відповідно до вимог частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених х військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 04 квітня 2006 року, з часу звільнення мене з органів внутрішніх справ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити позивачу суму недоплаченої пенсії, за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством - відповідно до вимог частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 04 квітня 2006 року, з часу звільнення мене з органів внутрішніх справ.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 09.11.2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 09.11.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 наказом начальника УМВС України в Полтавській області від 25.09.206 року №133 о/с звільнено з органів внутрішніх справ згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за ст. 64 п. «в» ( у запас через обмежений стан здоров'я).
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
В розрахунок суми пенсії ОСОБА_1 включено додаткові види грошового забезпечення та премію у середньому розмірі за останні 24 місяці служби перед звільненням.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року за № 3-1, дійшов висновку про те, що обов'язок щодо визначення розміру грошового забезпечення віднесено виключно до компетенції УМВС України в Полтавській області. На підставі даного розрахунку Головним управлінням пенсійного фонду України в Полтавській області проводиться лише перерахунок пенсії, тому Головне управління Пенсійного Фонду України не є тією особою, що має відповідати за даним позовом.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-XII.
Пенсію позивач отримує через установу Пенсійного фонду України, на які згідно із Постановою Кабінету міністрів України № 1522 від 02.11.2006 року покладені обов'язки призначення, перерахування та виплати пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ.
Відповідно до ч. 1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Як свідчать письмові докази, 04.03.2011 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом щодо захисту його порушених прав, що мали місце, починаючи з 25.09.2006 року.
Таким чином, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 04.09.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом за період з 25.09.2006 року по 03.09.2010 року, тому заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 04.09.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції від 04.04.2006 року, пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 29 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме виключено слова "за останньою штатною посадою перед звільненням"та доповнено словами "та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 29 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України зміни внесені бюджетним законом до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратили чинність з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України та не підлягають застосуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог позивача щодо перерахунку пенсії, оскільки з 22.05.2008 року зміни внесені бюджетним законом до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратили чинність та не підлягають застосуванню.
Колегія суддів, не бере до уваги посилання відповідача на п. 7 постанови Кабінету Міністрів України за № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", оскільки законодавцем не надано права Кабінету Міністрів України змінювати порядок обчислення пенсії, встановлений Законом.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 43 вищенаведеного Закону, а не постанова Кабінету Міністрів України за № 393, яка звужує зміст та обсяг прав позивача, встановлених цим Законом.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, саме норми Закону України „Про пенсійне забезпечення, осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" повинні бути застосовані до спірних правовідносин, як такі, що мають вищу силу над підзаконними нормативними актами.
Колегія суддів дійшла висновку про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо способу розрахунку пенсії ОСОБА_1, оскільки управління повинно було виходити з розміру грошового забезпечення, встановленого ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції станом на 04.04.2006 року.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою частково задовольнити заявлені позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 09.11.2011 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області щодо включення в розрахунок суми пенсії ОСОБА_1 додаткових видів грошового забезпечення та премії у середньому розмірі за останні 24 місяці служби перед звільненням.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, проценту надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення ) та премії в розмірах, встановлених ч. З ст. 43 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 04.09.2010 року, з врахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з25.09.2006 року по 03.09.2010 року залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.