Справа № 2-6000\13ц
Провадження № 2/712/2139/13
25 червня 2013 року Соснівський районний суд міста Черкаси у складі:
Головуючого судді Токової С.Є.
при секретарі Ткач А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси цивільну справу за позовом Прокурора міста Черкаси діючого в інтересах держави в статусі позивача до Черкаської міської ради, ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю , витребування майна із чужого незаконного володіння, -
Прокурор міста Черкаси , який діє в інтересах держави в статусі позивача звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що прокуратурою міста Черкаси в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в діяльності департаменту містобудування Черкаської міської ради та органів , які погоджують землевпорядну документацію щодо дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства під час використання земельної ділянки та проведення бу4дівельних робіт за адресою АДРЕСА_1 було проведено перевірку. В ході перевірки встановлено, що п.1.9 рішення Черкаської міської ради від 09.04.2009 року № 4-1050 « Про передачу громадянами земельних ділянок у власність ( ОСОБА_3 та інш.) » за результатами розгляду технічної документації із землеустрою (проекту землеустрою, виконаного комунальним підприємством «Земля»), враховуючи висновки державної експертизи землевпорядної документації від 11.03.2009 року № 571, передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку площею 585,0 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серія ЯЕ № 375307 від 05.08 2009 року.
Вказане рішення вважає таким, що не відповідає вимогам закону , а саме статті 151 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час його прийняття), оскільки в землевпорядній документації відсутні матеріали погодження місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 органом місцевого самоврядування, а саме комісійний акт вибору земельної ділянки та рішення Черкаської міської ради про погодження місця її розташування. Проект землеустрою отримав висновок державної експертизи землевпорядної документації від 11.03.2009 року № 571 із зауваженнями, п. 11 якого, підсумкова оцінка результатів державної експертизи була прийнята за умови долучення до документації матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки Черкаською міською радою.
Однак, на час прийняття оскаржуваного рішення зазначені недоліки усунуті не були. Факт незаконного відчудження земельної ділянки Черкаською міською радою підтверджують висновком Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області від 14.05.2013 року № 1383 в якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) виконана з порушенням статті 151 ЗК України, а саме вказано на відсутність в проекті землеустрою матеріалів погодження місця розташування вказаної земельної ділянки. Так як п. 1.19 спірного рішення Черкаської міської ради від 09.04.2009 року № 4-150 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_3 та інш.) щодо передання ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки площею 585,0 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Черкаси для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) суперечить ст. 151 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення), а тому має бути визнано судом незаконним та скасоване. У зв»язку із незаконністю рішенням Черкаської міської ради має бути визнано недійсним і Державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі якого він виданий, а земельна ділянка витребувана із чужого незаконного володіння та повернута у власність Черкаської міської ради як територіальній громаді міста Черкаси.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовну заяву, пояснив суду, що при прийнятті оскаржуваного рішення Черкаською міською радою було порушено ст. 151 Земельного Кодексу України ( в редакції чинній на час його прийняття), оскільки органом місцевого самоврядування не було погоджено місце розташування земельної ділянки. Висновок землевпорядної експертизи є негативним, а тому міська рада не мала права приймати рішення про надання земельної ділянки у власність. Просив суд визнати незаконним та скасувати п.1.9 рішення Черкаської міської ради від 09.04.2009 року № 4-1050 « Про передачу громадянами земельних ділянок у власність (ОСОБА_3 та інш.) » щодо безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 585,0 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 375307 від 05.08 2009 року. на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 585,0 кв.м розташовану за адресою АДРЕСА_1 вартістю 163408,05 грн. та скасувати його державну реєстрацію. Витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 585,0 кв.м. розташовану у м. Черкаси вул.. Різдвяна,3 вартістю 163408,05 та яка належить йому на підставі державного акту серії ЯЕ № 375307 від 05.08 2009 року на користь Черкаської міської ради.
Представник відповідача Черкаської міської ради ОСОБА_4 проти позову заперечував повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах та у спосіб, що визначений Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Всі необхідні документи для набуття у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 були зібрані, він отримав позитивні висновки служб, процедура надання земельної ділянки у власність дотримана повністю. Більше того, оскаржуваним рішенням ніяким чином права територіальної громади міста не порушені, як і не порушені права Черкаської міської ради . Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 проти позову заперечував посилаючись на те, що його довіритель повністю дотримався процедури набуття права власності на спірну земельну ділянку, отримав погодження органу земельних ресурсів, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, органів архітектури та культурної спадщини. Також місце розташування земельної ділянки погоджено із суміжними землекористувачами. Оскаржуваним рішенням не порушені права та інтереси територіальної громади міста. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області ОСОБА_6 позов прокурора підтримав та просив суд його задоволити.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені ч. 5 ст. 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюється у порядку , встановленому статтею 151 цього Кодексу.
Відповідач ОСОБА_2 22.09.2008 року звернувся із заявою до Черкаської міської ради про надання йому у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Згідно зі ст. 151 ЗК України особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок , зобов'язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно їх повноважень , розміри земельних ділянок , передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території , який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.
Вибір місця розташування земельних ділянок здійснюють відповідні селищні, міські, районні, області ради , місцеві адміністрації відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок.
При цьому, повноваження органів щодо вилучення та передачі ( надання) земельних ділянок визначені у ст. ст.122, 149 та 150 ЗК України. Стаття 151 ЗК України ( в редакції закону України № 509-УІ від 16.09.2008 року ) не дає підстав розглядати вибір земельних ділянок як окрему процедуру, що передує погодженню, а тому поняття «вибір земельних ділянок» та «погодження матеріалів вибору «є тотожними. Також дана стаття не встановлює вимоги щодо графічного матеріалу на якому слід позначати бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтованими розмірами, а тому заявникові не обов»язково замовляти складання відповідного плану в суб»єкта господарювання , який має ліцензію на виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт, а достатньо на викопіровці власноручно відмітити земельну ділянку.
Як вбачається із наданих суду доказів, після подачі відповідачем заяви про надання йому земельної ділянки , 18.12.2008 року відповідач ОСОБА_2 надав до міської ради викопіровку із плану міста з показом земельної ділянки орієнтовною площею 600 кв.м., яка погоджена заступником начальника управління містобудування та архітектури і яка не містить застережень. А 22.12.2008 року він отримав висновок управління містобудування та архітектури міськвиконкому згідно якого відповідно до генерального плану міста земельна ділянка орієнтовною площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1 розташована в межах житлової забудови. Також в матеріалах справи міститься обґрунтування-характеристика необхідної для відведення площі земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до ч. 7 ст. 151 ЗК України відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві . Проте, законодавством не передбачена форма висновку про можливість відведення земельної ділянки. Останній має включати обґрунтування можливості чи не можливості надання земельної ділянки для цілей , визначених у заяві (клопотанні) з урахуванням компетенції відповідного органу. Склад та зміст вимог щодо відведення земельної ділянки на даний час Кабінетом Міністрів України не визначені, а тому висновки складаються у довільній формі з урахуванням містобудівної або землевпорядної документації. Не може бути перешкодою для вибору земельної ділянки те, що відповідні органи протягом встановленого строку не нададуть своїх висновків, оскільки із положень вказаної статті слідує, що орган, який здійснює вибір земельної ділянки (затвердження матеріалів вибору) не зв»язаний ні позицією органу, що надав висновок, ні самим фактом ненадання висновку протягом встановленого строку. До уваги мають братися лише аргументи, наведені у висновках щодо відповідності або невідповідності пропонованого використання земельної ділянки чинному законодавству.
Оскільки згідно викопіровки із плану міста з показом земельної ділянки , намір отримати у власність якої мав ОСОБА_2 , а також висновку управління містобудування та архітектури було встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована в межах житлової забудови, форма висновку щодо висновку про можливість відведення земельної ділянки не визначена, суд вважає, що дана документація і є в розумінні ст. 151 ЗК України погодженням місця розташування земельної ділянки.
У зв»язку з чим суд не погоджується із твердженнями прокурора про неотримання такого висновку до прийняття рішення № 4-928 від 25.12.2008 року « Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 у м. Черкаси».
Як слідує із пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 585 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Черкаси місце розташування земельної ділянки, що проектується до відведення визначено відповідно до викопіювання із плану міста. Згідно даних земельного кадастру зазначена земельна ділянка відноситься до міських земель не наданих у власність чи у користування.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 був погоджений управлінням Держкомзему у м. Черкаси, управлінням містобудування та архітектури міськвиконкому, Черкаською міською санітарно-епідеміологічною станцією, державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області, службою охорони культурної спадщини (висновки -погодження містяться у матеріалах справи).
За таких обставин суд вважає, що Черкаська міська рада, приймаючи рішення про надання земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 діяла відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому позов прокурора про визнання п. 1.19 рішення Черкаської міської ради від 09.04.2009 року « Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_3 та інш.) до задоволення не підлягає.
Вимоги прокурора щодо повернення спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння на користь Черкаської міської ради не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки неправомочним відчуджувачем (особа, яка відчуджує чуже майно, але не має на це права ) вважається особа , яка на момент відчудження володіє майном , що належить на праві власності іншому суб»єкту , але не наділена власником права на його відчудження, або відповідно до закону позбавлена права на його відчудження без отримання дозволу чи згоди від інших осіб державних органів, тощо.
В даному випадку Черкаська міська рада здійснюючи права власника, як стверджує прокурор територіальної громади, наділена була правом на прийняття відповідного рішення про надання земельної ділянки у власність відповідачу відповідно до вимог Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 13, 14 Конституції України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 151 , Земельного Кодексу України, ст. 388 ЦК України, ст. ст.ст.10,11,27,30,31,60,61,88,130,212,213-215, ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 10 днів.
Головуючий :