Номер провадження № 22-ц/785/4274/13
Головуючий у першій інстанції Шепітко І.Г.
Доповідач Вадовська Л. М.
13.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Орловій С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2013 року, -
Позивач ОСОБА_3, звернувшись 9 січня 2013 року до суду з вищеназваним позовом вказав, що перебував у шлюбі з ОСОБА_4 з 11 лютого 1989 року по 5 травня 2009 року. В період шлюбу 6 серпня 1995 року взяв у позику в батька ОСОБА_6 8 000,00 доларів США для ремонту та облаштування придбаної у шлюбі квартири АДРЕСА_1, де сім'я проживала. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2011 року з нього на користь ОСОБА_6 стягнуто борг за договором позики в сумі 67 456,66 грн. та судові витрати. Рішення суду виконано ним добровільно. Вважаючи, що обов'язок по відшкодуванню боргу за договором позики в нього з ОСОБА_4 є солідарним, позивач просив стягнути з відповідача на підставі статті 544 ЦК України грошові кошти в сумі 34 125,61 грн. як частку ОСОБА_4 у погашенні боргу, та судові витрати (а.с.3-6).
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала (а.с.35-37).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2013 року в позові відмовлено (а.с.61-62).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.64-68).
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 11 лютого 1989 року, який рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 5 травня 2009 року розірвали (а.с.7-9).
8 серпня 1995 року на Одеській товарній біржі ОСОБА_7, діюча від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Договір купівлі-продажу квартири визнано дійсним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2008 року. В квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_9, ОСОБА_4, дочка ОСОБА_10 з 1995 року, троє внуків з 2008, 2010, 2012 року відповідно. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 в квартирі не проживає (а.с.11-12, 15, 53).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2011 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 стягнуто борг за договором позики в сумі 67 456,66 грн. Рішення приведено до примусового виконання видачею судом 30 січня 2012 року виконавчого листа та виконано ОСОБА_3 16 березня 2012 року (а.с.16-18).
Відповідно до положень статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з відсутності доказів солідарного обов'язку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перед ОСОБА_11 по поверненню суми позики та, відповідно, права ОСОБА_3 на зворотну вимогу (регрес) до ОСОБА_4
Висновки суду відповідають обставинам справи, вказують на правильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Так, за змістом рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2011 року договір позики між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 було укладено в усній формі 6 серпня 1995 року, в позику передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 8 000,00 доларів США під зобов'язання повернути позику на вимогу. У сенсі положень статті 1046 ЦК України договір позики опосередковує відносини щодо передачі грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, у власність саме позичальника на засадах повернення ним такої ж кількості коштів (майна). Таким чином, за договором позики між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 8 000,00 доларів США перейшли у власність ОСОБА_3 як позичальника, а не у спільну сумісну власність подружжя. Між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 договір позики не укладався, безпосередньо ОСОБА_4 розписок на підтвердження отримання коштів не надавала. ОСОБА_4 заявляє про те, що про позику їй нічого не відомо і ці доводи письмовими доказами не спростовано.
Крім того, позов ОСОБА_11 про стягнення боргу за договором позики пред'явив до ОСОБА_3, вимог до ОСОБА_4 не заявляв, ОСОБА_4 до участі у справі притягнута не була, рішення суду про стягнення боргу не містить висновків щодо обов'язку ОСОБА_4 по поверненню суми позики.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_3 не довів належними та допустимими доказами наявність солідарного обов'язку по поверненню боргу за укладеним ним з ОСОБА_11 договором позики, відтак, право ОСОБА_3 на зворотну вимогу до ОСОБА_4 відсутнє. Перебування у шлюбі саме по собі не робить подружжя солідарними боржниками, оскільки у правовідносинах позики солідарний обов'язок може мати місце лише тоді, коли кожен із подружжя є стороною договору як позичальник.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко