Справа №1519/9970/2012
Провадження №2а/521/20/13
24 квітня 2013 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Плавича І.В.,
при секретарі - Бабаєвій З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А2171 про стягнення з суб'єкта владних повноважень компенсації за речове майно, -
В провадженні вказаного складу суду наразі знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А2171 про стягнення з суб'єкта владних повноважень компенсації за речове майно.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги та підстави звернення до суду, прокурор посилався на ті обставини, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу ВЧ А2171 та всіх видів забезпечення. Проте прокурорською перевіркою було встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 службовими особами ВЧ А2171 були допущені порушення вимог закону в частині виплати грошової компенсації за речове майно.
Виходячи з викладеного, прокурор від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся з даним позовом в суд, заявляючи вимоги про стягнути з ВЧ А2171 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане під час проходження служби речове майно у розмірі 9169,40 гривень.
Прокурор у відкрите судове засідання з'явився, від імені та в інтересах ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
ОСОБА_1 у відкрите судове засідання з'явився заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник ВЧ А2171 у відкрите судове засідання з'явився, від імені та в інтересах військової частини заявлені вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, викладені у позові, а також висловлені у судових засіданнях, заперечення сторони відповідача, надавши оцінку представленим суду доказам, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову - з наступних підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ВЧ А2171, де і знаходився на речовому забезпеченні.
Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.12.2010 року №971 ОСОБА_1 звільнений з військової служби за пунктом «в» (за віком) ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Командиром військової частини було видано наказ №304 від 30.12.2010 року про виключення особи зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно ст. 17 ч.3 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Як передбачає ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
В силу ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
Як регламентує ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно ст. 9 ч.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Стаття 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень п. 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Натомість, службовими особами військової частини, під час звільнення з військової служби в запас, з ОСОБА_1 не було проведено остаточного розрахунку за речове майно, яке він не отримав від держави в період проходження військової (публічної) служби.
Згідно довідки на одержання грошової компенсації №22 від 11 липня 2011 року, загальна сума такої компенсації складає 9169,40 гривень.
Таким чином, на час звільнення з військової (публічної) служби за контрактом ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 9-1 ч.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як військовослужбовець який проходив військову службу за контрактом, мав право на отримання замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, тобто п.27 «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час».
Таким чином враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення даного позову і зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 17, 69, 71, 86, 95, 98, 122, 128, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд, -
Позов Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А2171 про стягнення з суб'єкта владних повноважень компенсації за речове майно - задовольнити.
Стягнути з Військової частини А2171 на користь ОСОБА_1 суму компенсації за речове майно - у загальному розмірі 9169,40 гривень
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий: