Справа № 0124/6951/2012
2-а/121/238/13
11 червня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цалко А.А., при секретарі Горідько Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради, Гурзуфської селищної ради, третя особа: Фінансово-кредитне інвестиційно-фінансове приватне підприємство «Кримкредитінвест» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради в частині не виконання перевірці чи є на час продовження договору оренди земельної ділянки від 14 березня 2002 року, а саме 02.04.2012 року, Фінансово-кредитно інвестиційно-фінансове приватне підприємство «Кримкредитінвест» землекористувачем даної земельної ділянки.
Також, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 39 31 сесії 6 скликання Гурзуфської селищної ради від 02 квітня 2012 року, яким продовжено договір оренди земельної ділянки від 14 березня 2002 року, укладений Гурзуфською селищною радою та фінансово-кредитно інвестиційно-фінансове приватним підприємством «Кримкредитінвест».
Позовні вимоги мотивовані тим, що виконком не виконав свої обов'язки перед тим як продовжити договір оренди земельної ділянки та не перевірив хто на цей час є землекористувачем. Після чого Гурзуфська селищна рада прийняла оскаржуване рішення без необхідної перевірки, яким дала дозвіл на продовження договору оренди землі на 6 місяців третій особі без законних підстав.
Представник позивачки ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача Гурузуфської селищної ради та виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради у судовому засіданні проти позову заперечував.
Представник третьої особи - Фінансово-кредитне інвестиційно-фінансове приватне підприємство «Кримкредитінвест» в судове засідання не з'явився повторно, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не надав.
Заслухавши сторони, дослідивши надані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Зазначені положення Конституції України кореспондовані в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до п. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчій комітет місцевої Ради в межах своїх повноважень ухвалює рішення. Рішення виконкому ухвалюється на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконкому і підписується головою виконкому.
Судом встановлено,що в листопаді 2002 року позивачка зверталась до Ялтинського міського суду з позовом до Гурзуфської селищної ради, за участю третьої особи - Фінансово-кредитного інвестиційного фінансового підприємства «Кримкредитінвест» про визнання недійсним та скасування рішення Гурзуфської селищної ради № 21 від 30 жовтня 2001 року та визнання недійсним договору оренди землі від 14 березня 2002 року. Свої вимоги вона обґрунтовувала тим, що вона є власником кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. В процесі погодження документації по реконструкції кафе їй стало відомо, що земельну ділянку, площею 27,9 кв.м., яка знаходиться під приміщенням кафе, передано в користування третій особі по справі на умовах оренди строком на 10 років.
Цій спір розглядався судами неодноразово. Останньою ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 28 листопада 2006 року справа була закрита, оскільки спір не може бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 17 листопада 2009 року ця ухвала залишена була без змін (а.с.7-8).
Крім того, позивачка зверталась до третьої особи з позовом в порядку цивільного судочинства, де також розглядалися справи неодноразово з 2002 по 2012 роки (а.с.72-73).
Перед закінченням 10-ти річного строку оренди земельної ділянки (02 квітня 2012 року), позивачка 26 березня 2012 року звернулась до Гурзуфського селищного голови з заявою, в якій повідомила про причини неможливості продовження договору оренди з третьою особою. Але ж відповідач Гурзуфська селищна рада без обговорення її заяви, без відповідної перевірці, прийняла оскаржуване рішення та продовжила договір оренди третій особі на 6 місяців (а.с.123-124).
Судом встановлено, що 04 березня 2005 року ФКІФ ПП «Кримкредитінвест» було укладено договір купівлі-продажу будівлі кафе та приміщення для офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з громадянкою Росії ОСОБА_3 (а.с.63-64).
Таким чином, судом встановлено, що на час закінчення строку дії договору оренди, третя особа не була вже власником нерухомого майна, що знаходилося на цієї земельної ділянки. Про ці важливі обставини було відомо селищній раді, але ж вона без з'ясування всіх обставин стосовно землекористувача, без з'ясування обставин спірних претензій з боку позивача, не з'ясувавши жодного документу, прийняла на сесії оскаржуване рішення. Суд не може вважати це рішення законним та обґрунтованим з вищевказаних підстав, а тому задовольняє в цій частині позовні вимоги позивачки щодо визнання його протиправним та скасування.
Доводи представника Гурзуфської селищної ради про те, що строк дії цього рішення вже сплинув, та що договір фактично не був продовжений, не можуть являтися підставою для відмови у позові.
Що стосується вимог до виконавчого комітету, то в цій частині позову необхідно відмовити, оскільки питання щодо землекористування віднесені згідно до Закону до компетенції селищної ради, а не виконавчого комітету.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», ч. 2 ст. 383 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 6, 9, 17, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 31-ої сесії 6-го скликання Гурзуфської селищної ради № 39 від 02 квітня 2012 року про продовження договору оренди земельної ділянки, площею 0,0833 га, за адресою: АДРЕСА_2 від 14 березня 2012 року, укладеного Гурзуфською селищною радою та Фінансово-кредитного інвестиційно-фінансового приватного підприємства «Кримкредитінвест».
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.