Рішення від 18.06.2013 по справі 641/1593/13-ц

Провадження № 2/641/981/2013 Справа № 641/1593/13-ц

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ДП "Завод ім. В.О. Малишева"

до ОСОБА_1

третя особа - Комінтернівський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні, виселення,

ВСТАНОВИВ:

ДП "Завод ім. В.О. Малишева" у серпні 2012 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області, в якому просить:

1) визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування кімнатою № 31, що розташована у гуртожитку за адресою: вул. Киргизька, 2 у м. Харкові;

2) усунути перешкоди у користуванні кімнатою № 31 у гуртожитку за адресою: вул. Киргизька, 2 у м. Харкові шляхом зняття з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою ОСОБА_1

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.10.2012 року позовні вимоги ДП "Завод ім. В.О. Малишева" задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування кімнатою № 31, що розташована у сімейному гуртожитку за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 2. Усунуто перешкоди у користуванні ДП "Завод ім. В.О. Малишева" майном, а саме кімнатою № 31, що розташована у сімейному гуртожитку за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 2, шляхом зняття ОСОБА_1 з реєстрації за даною адресою.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.02.2013 року зазначене заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, ДП "Завод ім. В.О. Малишева" просить:

1) визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування кімнатою № 31, що розташована у гуртожитку за адресою: вул. Киргизька, 2 у м. Харкові;

2) усунути перешкоди у користуванні кімнатою № 31 у гуртожитку за адресою: вул. Киргизька, 2 у м. Харкові шляхом зняття з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою ОСОБА_1;

3) виселити ОСОБА_1 з займаного приміщення, а саме к. 31 по вул. Киргизькій, 2 у м. Харкові;

4) покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що є власником кімнати № 31 у будинку № 2 по вул. Киргизькій у м. Харкові. У період з 11.11.2010 року по 30.05.2012 року ОСОБА_1 працював на ДП "Завод ім. В.О. Малишева" монтажником. Згідно протоколу № 9 засідання комісії по житловим питанням ДП "Завод ім. В.О. Малишева" від. 22.12.2010 року відповідачу надано для проживання кімнату № 31 у гуртожитку за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 2. 30.05.2012 року відповідач звільнився з підприємства за власним бажанням. Відповідач, звільнившись з підприємства за власним бажанням, втратив право на користування наданим йому у зв'язку з роботою житловим приміщенням. Крім того, він тривалий час не проживав у кімнаті, не використовував її за належністю. Посилаючись на ст. 132 Житлового кодексу України та п. 40 постанови ОСОБА_2 Міністрів Української РСР від 03.06.1986 року № 208 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки", зазначає, що відповідач підлягає виселенню з займаної ним кімнати без надання іншого житлового приміщення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що дійсно він у травні 2012 року звільнився з ДП "Завод ім. В.О. Малишева" в зв'язку з тривалою невиплатою заробітної плати. Однак, на момент постановлення заочного рішення відповідач подав заяву до ДП "Завод ім. Малишева" про повторне працевлаштування та на початку листопада 2012 року приступив до виконання своїх трудових обов'язків, з огляду на що посилання позивача на ст. 132 Житлового кодексу України та п. 40 постанови ОСОБА_2 Міністрів Української РСР від 03.06.1986 року № 208 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки" є необґрунтованим.

Щодо акту від 17.09.2012 року про непроживання відповідача у кімнаті № 31 більше ніж 6 місяців зазначає, що він складений за його відсутності. Крім того, станом на 17.09.2012 року не сплив шестимісячний строк непроживання у зазначеній кімнаті. Непроживання у кімнаті № 31 зумовлено відсутністю вхідних дверей та ремонту. В зв'язку з несвоєчасністю виплати заробітної плати на ДП "Завод ім. Малишева" відповідач змушений був тривалий час проводити ремонтні роботи. Згідно пояснень позивача на даний час кімната № 31 виділена іншій особі, а тому позовні вимоги про усунення позивачеві перешкод з боку відповідача у користуванні квартири є безпідставними. Крім того, на підставі заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.10.2012 року відповідача знято з реєстраційного обліку за адресою: вул. Киргизька, 2, к. 31 у м. Харкові, а тому позовні вимоги про зняття його з реєстрації та виселення задоволені були не можуть.

У судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_4 вимоги заперечень підтримали, просять в задоволенні позову відмовити.

Третя особа - Комінтернівський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області у судове засідання представника не направив, причин неявки не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки № 250/98 від 15.08.2012 року ДП "Завод ім. В.О. Малишева" належить на праві власності майно, що складається з сімейного гуртожитку, що розташований за адресою: вул. Киргизька, 2 у м. Харкові.

ОСОБА_1 з 11.11.2010 року по 30.05.2012 року працював на ДП "Завод ім. Малишева" монтажником СТС.

Згідно протоколу № 9 засідання загальнозаводської комісії по житловим питанням ДП "Завод ім. Малишева" від 22.12.2010 року відповідачеві у зв'язку з роботою надано для проживання кімнату в сімейному гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 2.

У відповідності до довідки ВП "ЖПК" ДП "Завод ім. В.О. Малишева" № 98 станом на 09.08.2012 року у кімнаті № 31 у сімейному гуртожитку, що розташований за адресою: вул. Киргизька, 2 у м. Харкові зареєстровано місце проживання ОСОБА_1.

Як вбачається з наказу № 101 від 30.05.2012 року ОСОБА_1 звільнився з ДП "Завод ім. В.О. Малишева" згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно ст. 127 Житлового кодексу України гуртожитки можуть використовуватися для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до положень ст. 132 ЖК України, п. 40 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. N 208, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Наказ № 101 від 30.05.2012 року про звільнення ОСОБА_1 не оскаржений у встановленому законом порядку, у судовому засіданні відповідач не заперечував, що звільнився з підприємства за власним бажанням.

Враховуючи, що відповідач звільнився з підприємства за власним бажанням, суд прийшов до висновку про наявність підстав для виселення ОСОБА_1 з кімнати № 31 по вул. Киргизькій, 2 у м. Харкові без надання іншого приміщення.

При цьому суд зазначає, що відповідач, на початку листопада 2012 року приступивши до виконання своїх трудових обов'язків, не позбавлений можливості звернутись до ДП "Завод ім. Малишева" з новою заявою про надання йому житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно ст. 71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користуватися жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Згідно акту від 17.09.2012 року, складеного комісією у складі зав. гуртожитками УЖКГ ОСОБА_2, енергетика УЖКГ ОСОБА_5, старшого майстра УЖКГ ОСОБА_6, електромонтера з обслуговування електрообладнання УЖКГ ОСОБА_7 у присутності мешканців сімейного гуртожитку, встановлено, що ОСОБА_1 у кімнаті № 31 не проживає з березня 2012 року.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5 пояснили, що здійснювали перевірку проживання особи у кімнаті № 31 та складали зазначений акт, факт непроживання відповідача було встановлено зі слів сусідів.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 „Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України”, у справах щодо визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясувати причини його відсутності понад встановлені строки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування кімнатою № 31, що розташована у гуртожитку за адресою: вул. Киргизька, 2 у м. Харкові.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а згідно ч. 1 ст. 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Таким чином, підстави для зняття особи з реєстрації визначені ч. 1 ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання".

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.10.2012 року було виконане Сектором громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області, відповідача ОСОБА_1 знято з реєстраційного обліку у кімнаті № 31 у сімейному гуртожитку, що розташований за адресою: вул. Киргизька, 2 у м. Харкові. Станом на момент розгляду справи відповідач не зареєстрований за вказаною адресою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні кімнатою № 31 у гуртожитку за адресою: вул. Киргизька, 2 у м. Харкові шляхом зняття з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою ОСОБА_1

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ДП "Завод ім. В.О. Малишева" задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1 з кімнати № 31 по вул. Киргизькій, 2 у м. Харкові.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» судовий збір у розмірі 107,30грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

ОСОБА_8

Попередній документ
32021334
Наступний документ
32021336
Інформація про рішення:
№ рішення: 32021335
№ справи: 641/1593/13-ц
Дата рішення: 18.06.2013
Дата публікації: 20.01.2014
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Слобідський районний суд міста Харкова
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення