Провадження № 2/641/818/2013 Справа № 641/856/13- ц
11 червня 2013 року
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради
про встановлення факту та заборону вчиняти певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить:
- встановити, що сумісне проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 неможливо;
- заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на вселення до квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 28.09.1993 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, від зазначеного шлюбу народилась дитина - син ОСОБА_3. В період шлюбу позивачем на отримані в кредит грошові кошти придбано квартиру АДРЕСА_1, в якій зареєстровано місце проживання позивача та відповідача. Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.09.2005 року відповідачеві призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років.
В період відбування відповідачем покарання у позивача склались фактичні шлюбні відносини з іншим чоловіком, син ОСОБА_3 вважає його своїм батьком, рішенням Комінтернівського районного суду від 05.06.2006 року відповідача позбавлено батьківських прав відносно сина; чоловіком позивача усиновлено ОСОБА_4.
Після відбуття покарання 26.05.2012 року відповідач звільнився з місць позбавлення волі, має намір проживати у АДРЕСА_1, однак сумісне проживання її сина ОСОБА_3 та відповідача, який позбавлений батьківських прав відносно дитини, є неможливим.
У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять їх задовольнити.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких зазначив, що проти позову заперечує.
Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.11.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.02.2013 року, усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 у зазначену квартиру. Ніяких дій, спрямованих на примусове виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.11.2012 року та вселення до спірної квартири він не вчиняє, з сином ніяким чином не спілкується. На даний час у провадженні Комінтернівського районного суду перебуває справа про розподіл майна подружжя, а саме спірної квартири.
У судовому засіданні відповідач вимоги заперечень підтримав.
Третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради у судове засідання представника не направила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представником третьої особи Келчевською І.С. подано заяву про розгляд справи за відсутності представника Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради. Крім того, зазначено, що вимоги уточненої позовної заяви третя особа підтримує.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 27 вересня 1993 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.
22.04.2002 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.09.2005 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 3 ст. 189, ч.1 ст. 309 КК України до 8 років позбавлення волі.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.07.2006 року ОСОБА_2 позбавлений батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
22 серпня 2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 441.
Як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку, виданої дільницею № 23 КП "Жилкомсервіс", місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.11.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.02.2013 року, усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 у зазначену квартиру.
У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Приписами ч. 1 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Посилаючись на положення ч. 2 ст. 167 Сімейного кодексу України, позивач просить встановити, що сумісне проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 неможливо.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 167 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.
Приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
При цьому, позивачем в порушення приписів ч. 1 ст. 60 ЦПК України до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на вселення до квартири АДРЕСА_1, доводи позивача про недопустимість вселення батька до дитини, щодо якої він позбавлений батьківських прав, не ґрунтуються на законі.
З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та заборону вчиняти певні дії .
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та заборону вчиняти певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя С. О. Ященко