Головуючий у 1-й інстанції: Гордійчук І.О.
Суддя-доповідач:Майор Г.І.
іменем України
"21" травня 2013 р. Справа № 2-а-3446/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Бучик А.Ю.
Шевчук С.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від "11" листопада 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_4 звернулася до Дубровицького районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 листопада 2011 року, з урахуванням ухвали від 14 листопада 2011 року, позов задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі з приводу нарахування та виплати позивачу, як інваліду 3 групи по захворюванню, яке пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС - пенсії( додаткової) та щомісячної доплати до пенсії, які проводяться не у відповідності до вимог ст.39 та ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме як інваліду 3 групи по захворюванню, яке пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС за період з 23 березня 2011 року по 22 липня 2011 року:
- додаткової пенсії - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком;
- щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення - у розмірі двох мінімальних заробітних плат - незаконними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі провести перерахунок та виплату позивачу, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 23 березня 2011 року по 22 липня 2011 року із урахуванням проведених виплат за вказаний період.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Вiдповiдно до ст.195 Кодексу адмiнiстративного судочинства України суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає судовi рiшення суду першої iнстанцiї в межах апеляцiйної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером та перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області, має статус громадянина, який постраждав від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІ групи, проживає в проживає в АДРЕСА_1 яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
За змістом ст.50 зазначеного Закону передбачено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІІ групи додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 39, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836 та № 530 від 28.05.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також, є безпідставними доводи апеляційної скарги з приводу того, що при розрахунку вказаного виду додаткової пенсії не застосовуються положення ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У зв'язку з викладеним, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від "11" листопада 2011 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Г.І. Майор
судді: А.Ю.Бучик С.М. Шевчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області вул.Миру, 8,м.Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100