Справа № 458/619/13- 2-а/458/21/2013 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2013 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Сисан С.І., розглянувши в м.Турці позовну заяву ОСОБА_1 до Завадівської сільської ради Турківського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_2, відділ Держземагенства у Турківському районі Львівської області, про визнання дій Завадівської сільської ради Турківського району Львівської області протиправними та зобов'язання підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки,
встановив:
20.05.2013 року до суду із позовом звернулася ОСОБА_1
Посилається на те, що вона проживає по сусідству із ОСОБА_2 17.01.2012 року рішенням сесії Завадівської сільської ради № 268 їй надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд та ведення особистого сільського господарства в АДРЕСА_1. Згідно вказаного рішення їй видано акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки між суміжними користувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також видано абрис встановлення меж земельної ділянки. Проте ОСОБА_2 відмовився підписати даний акт, мотивуючи це тим, що він не має проїзду до своєї земельної ділянки.
Незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 до Завадівської сільської ради про утворення комісії для вияснення причин відмови від підписання акту ОСОБА_2, отримувала негативні відповіді.
Оскільки Завадівська сільська рада безпідставно вимагає встановлення земельного сервітуту між позивачкою та ОСОБА_2 та безпідставно відмовляється підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, просить суд визнати дії Завадівської сільської ради протиправними та зобов'язати сільського голову підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки між нею та ОСОБА_2
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала в обсязі своєї позовної заяви.
В судовому засіданні представник Завадівської сільської ради позов не визнав і пояснив, що сільська рада поступила правильно та згідно закону.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив, що згідний із діями сільської ради.
В судовому засіданні представник відділу Держземагенства у Турківському районі позов не підтримав і пояснив, що дії сільської ради є такими, що відповідають вимогам закону, оскільки згідно ст. 186 ЗК України межі земельних ділянок мають бути спочатку узгоджені, потім отримані межові знаки, а потім встановлені межі на місці.
Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши обставини справи, всі наявні документи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, із таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в селі Лосинець по сусідству із ОСОБА_2.
17.01.2012 року рішенням сесії Завадівської сільської ради № 268 ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд та ведення особистого сільського господарства в АДРЕСА_1.
Згідно вказаного рішення та відповідно до ст. 186 ЗК України позивачка повинна була узгодити межі земельної ділянки із сусідами, в тому числі ОСОБА_2, після цього отримати межові знаки, а потім вже межі земельної ділянки мали бути винесені в натурі на місцевості.
ОСОБА_2 відмовився підписати даний акт, мотивуючи це тим, що він не має проїзду до своєї земельної ділянки.
На звернення до Завадівської сільської ради про утворення комісії для вияснення причин відмови від підписання акту ОСОБА_2 ОСОБА_1 отримувала негативні відповіді, оскільки узгодження меж суміжних землекристувачів виходить за межі компетенції сільської ради, а тому Завадівська сільська рада відмовляється підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки.
Наведені вище обставини підтверджуються:свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 05.04.2007 року, заявами ОСОБА_1 від 03.04.2012 року, 19.09.2012 року та 11.01.2013 року, листами Завадівської сільської ради № 39 від 23.01.2013 року, № 421 від 26.11.2012 року, № 487 від 13.12.2012 року, актами від 08.06.2012 року, 11.11.2011 року, № 166 від 03.06.2013 року, протоколом засідання комісії із земельних пттань від 08.06.2012 року, довідкою Завадівської сільради від 24.01.2013 року, витягом із рішення Завадівської сільради від 17.01.2012 року, копією рішення Турківського районного суду від 31.08.2006 року, витягом із рішення Завадівської сільради № 345 від 05.06.2012 року.
Не довіряти даним доказам у суду підстав немає.
Статтею 186 Земельного кодексу України встановлено порядок розгляду і затвердження землевпорядної документації, яким передбачено, що проекти землеустрою особистих селянських господарств після погодження їх із сільськими радами розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами.
Відповідно до п. 2.1. розділу два Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі(на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена Наказом Держкомзему України № 386 від 18.05.2010 року, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України ( 2768-14 ): штехнічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками; технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок (частини перша та друга статті 56 Закону України "Про землеустрій") ( 858-15 ) або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина третя статті 56 Закону України "Про землеустрій") - при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об'єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною.
Враховуючи наведені вище обставини та вимоги закону, підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 161, 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 186 Земельного кодексу України, Наказом Держкомзему України № 376 від 18.05.2010 року, суд
постановив:
у задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційного скарги через Турківський районний суд Львівської області протягом 10 днів із дня отримання її копії.
Головуюча-