Справа № 439/232/13 Головуючий у 1 інстанції: Кваша В.О.
Провадження № 22-ц/783/4819/13 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
Категорія: 6
18 червня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Павлишина О.Ф.,
суддів - Гуцала І.П., Мікуш Ю.Р.
при секретарі Мариняк О.І.,
з участю представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області - Лешика І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Підгорецької сільської ради Бродівського району Львівської області, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, про визнання права власності на самочинне будівництво,-
В квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Підгорецької сільської ради Бродівського району Львівської області про визнання права власності. Позивачка посилалась на те, що їй на праві постійного користування належить 0,0500 га землі на території Підгорецької сільскьої ради 449+690 км. автодороги Київ-Чоп, яка призначена для будівництва та обслуговування торгового об»єкту. Зазначала, що на вказаній земельній ділянці нею збудований торговий павільйон, який є самочинним будівництвом, оскільки збудований без належного дозволу та без затвердженого проекту. Просила визнати за нею право власності на торговий павільйон НОМЕР_1, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м.
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на кафе, яке знаходиться на АДРЕСА_1 загальною площею 87,4 кв.м.
Рішення суду оскаржила Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області. В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин справи. На думку апелянта, судом не взято до уваги, що позивачка проводила будівельні роботи на земельній ділянці, що належить Підгорецькій сільській раді та, що така не передана їй у користування чи приватну власність. Посилається на те, що у позивачки немає дозволу на виконання будівельних робіт, а тому вона не мала права їх проводити. Зазначає, що в провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Інспекції до ФОП ОСОБА_3 про демонтаж добудови до тимчасової споруди (кафе) вздовж дороги Київ-Чоп. Посилається на те, що в ході перевірки встановлено, що до тимчасової споруди з навісом без улаштування фундаменту проведено капітальну добудову розміром 1,35-13-1-1,5 і висотою 1,5-2,7 на земельній ділянці, що належить до земель Підгорецької сільської ради і не передана в користування чи приватну власність. Зазначають, що за результатами позапланової перевірки складено акт проведення перевірки, видано припис від 23.11.2009 року про демонтаж добудови, який ОСОБА_3 не виконаний. Крім цього, 11.02.2010 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудування. Стверджує, що при будівництві з добудови до тимчасової споруди є істотне порушення будівельних норм, а саме ДБН А.2.2-3-2004 та ДБН «Організація будівельного виробництва». Посилається на те, що між позивачкою та відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки, оренди міни чи іншого не укладалось. Крім того, зазначає, що хоча позивачка зверталася у Інспекцію із декларацію про готовність об»єкта до експлуатації, однак така була їй повернута на доопрацювання у зв»язку з відсутністю заповнення всіх необхідних граф бланків декларації. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області - Лешика І.П. на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити у зв»язку з наступним.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Матеріалами справи встановлені наступні обставини справи.
Відповідно до державного ату на право постійного користування землею серії 11-ЛВ від 15 вересня 1999 року, ПП ОСОБА_3 надано у постійне користування 0,0500 га на території Підгорецької сільської ради 449+690 км. автодороги Київ-Чоп для будівництва та обслуговування торгівельного об»єкту з буфетом і офісними приміщеннями відповідно до рішення Підгорецької сільської ради від 23 березня 1999 року №13. (а.с.6-10,11)
Рішенням Підгорецької сільської ради №211 від 10 грудня 2009 року погоджено відведення земельної ділянки для передачі у власність ПП ОСОБА_3 за межами населеного пункту с.Підгірці площею 10 кв.м. для розширення торгового павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1». (а.с.12)
Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж бару на АДРЕСА_1, проведеного ФОП ОСОБА_4, об»єкт готовий до експлуатації, дефекти відсутні, технічний стан конструкцій та мереж нормальний. (а.с.28-31)
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на якій самочинно збудоване нерухоме майно, вказаний об»єкт відповідно до висновку про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж готовий до експлуатації, зведення такого не порушує прав інших осіб, а тому за позивачкою слід визнати право власності на самочинно збудоване кафе.
Однак такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ФОП ОСОБА_3 видано припис №1017, відповідно до якого остання повинна демонтувати добудову до тимчасової споруди (кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1») .(а.с.61)
Відповідно до перевірки, проведеної інспекцією, встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 ст.29, 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», п.1,2 р.1, п.1.17 р.1 ДБН «Організація будівельного виробництва».
Актом №10/3 від 11 лютого 2010 року встановлено, що припис від 23 листопада 2009 року ФОП ОСОБА_3 не виконано. (а.с.62-64)
6 лютого 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області повернула ОСОБА_3 на доопрацювання Декларацію про готовність об»єкта до експлуатації «Реконструкція будівлі кафе на АДРЕСА_1». (а.с.65)
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно, у тому числі на будівлі та споруди, виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до екплуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч.1 ст.182 ЦК України право власності на інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до положень ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу право власності за земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст.126 вказаного Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону Укераїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
А відтак, оскільки безспірно встановлено, що позивачка всупереч ст.331 ЦК України, ст. ст.125,126 ЗК України, ст.ст.29, 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.ст.1, 4, 7, 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що належить Підгорецькій сільській раді та не передана останній у користування чи приватну власність, без погодженої у встановленому порядку технічної документації на проведення будівельних робіт та без дозволу компетентних органів, таке будівництво не прийняте у експлуатацію та не здійснена його державна реєстрація, то у позивачки не виникло право власності на кафе, яке знаходиться на автодорозі Київ-Чоп 449 км.+690 м. загальною площею 87,4 кв.м.
Посилання позивачки на рішення Підгорецької сільської ради №211 від 10 грудня 2009 року, яким погоджено відведення земельної ділянки для передачі у власність ПП ОСОБА_3 за межами населеного пункту с.Підгірці площею 10 кв.м. для розширення торгового павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1», колегією суддів не береться до уваги, оскільки останньою не зареєстровано у встановленому законом прядку право власності на вказану земельну ділянку.
Крім цього, колегією суддів приймається до уваги, що Декларація про готовність об»єкта до експлуатації «Реконструкція будівлі кафе на АДРЕСА_1» повернута позивачці для доопрацювання у зв»язку з відсутністю повноти даних, і таке рішення Інспекції позивачкою не оскаржувалося.
А відтак, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову про визнання права власності.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307 , п.4 ч.1 ст.309 , ст.316 ЦПК України , колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задовольнити.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28 березня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на кафе, яке знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Павлишин О.Ф.
Судді: Гуцал І.П.
Мікуш Ю.Р.