Справа № 1319/6689/12 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.
Провадження № 22-ц/783/3520/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
Категорія: 42
17 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Бойко С.М., Гірник Т.А.,
секретаря: Глинського О.А.,
з участю: ОСОБА_2 та її та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради Кузів О.М., представника Львівської міської ради Феник Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи - Львівська міська рада, Львівська виправна колонія № 48 Управління держаної пенітенціарної служби України у Львівській області, відділ у справах дітей Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, про виселення, за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи - Львівська міська рада, Львівська виправна колонія № 48 Управління держаної пенітенціарної служби України у Львівській області, відділ у справах дітей Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання права власності на квартиру, виселення, -
встановила:
рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року у задоволені вказаному вище позові Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради відмовлено. Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10 із зазначеної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_7, просить його скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовів, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт посилається на те, що судом не встановлено, хто є власником будинку АДРЕСА_1 в якому знаходиться спірна квартира № 7; що Львівська міська рада володіла та розпоряджалась цією квартирою безпідставно, право власності на спірну квартиру не оформлене у встановленому законом порядку. Крім того, апелянт зазначає, що суд висиляючи його та членів його сім'ї із спірної квартири без надання іншого житла, порушив гарантовані Конституцією права на отримання житла.
Апелянт ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, представники Львівської виправної колонії № 48 Управління держаної пенітенціарної служби України у Львівській області, відділу у справах дітей Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи.
За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу на заперечення апеляційної скарги, вивчивши обставини та матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Конституцією (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 35 Закону України «Про власність», який втратив чинність на підставі Закону України № 997-У від 27.04.2007 р., було передбачено, що об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.
Відповідно до витягу з протоколу засідання громадської комісії з житлових питань від 22.05.2002 р. комісія вирішила погодити надання сім'ї ОСОБА_2 для відселення двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 без їхньої згоди (а.с.120 справи № 3122/03 Галицького районного суду м. Львова, що долучена до розглядуваної справи).
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.04.2003 р. № 238 «Про виділення квартири та надання її у приватну власність замість квартири АДРЕСА_3» виділено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та передано її у приватну власність замість квартири АДРЕСА_3.
Як вбачається із зазначеного рішення № 238 та встановлено судом, квартира ¹ 2, що складалася з двох кімнат житловою площею 42,0 та загальною площею 53,6 кв. м., кухні, належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Спірна квартира № 74 загальною площею 49,54 кв. м., складається з двох кімнат житловою площею 29,03 кв. м., кухні і комунальних вигод, належала департаменту житлового господарства на підставі угоди на пайову участь у будівництві квартир у житловому будинку на АДРЕСА_1, укладеної між Пустомитівським райагропромбудом та департаментом 26.12.2001 р. (а.с.11, 74 та а.с.101-103 справи № 3122/03 Галицького районного суду м. Львова).
Актом прийому-передачі квартир АДРЕСА_1 від 31 січня 2002 року підтверджується передача спірної квартири Пустомитівським райагропромбудом департаменту житлового господарства Львівської міської ради (а.с.104 справи № 3122/03 Галицького районного суду м. Львова).
Відповідно до ст.128 ЦК Української РСР, що діяв на час виникнення цих правовідносин, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
За таких обставин твердження апелянта про те, що Львівська міська рада володіла та розпоряджалась спірною квартирою безпідставно, є помилковим.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 липня 2003 року позов Управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради до ОСОБА_3 про виселення, вилучення квартири у комунальну власність та передачу, взамін вилученої, іншої квартири у приватну власність задоволено та виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_3 в квартиру АДРЕСА_1, з наданням останньої у приватну власність взамін квартири АДРЕСА_3 яку вилучено у комунальну власність.
Позов ОСОБА_3 задоволено частково та надано їй квартиру АДРЕСА_1, взамін квартири АДРЕСА_3 у приватну власність (а.с.76-80).
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2003 р. рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2003 р. залишено без змін (а.с.165-168 справи № 3122/03 Галицького районного суду м. Львова).
Ухвалою Верховного Суду України від 2 березня 2004 р. у задоволені касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2003 р. та ухвалу апеляційного суду від 27.10.2003 р. відмовлено (а.с.206 справи № 3122/03 Галицького районного суду м. Львова).
Постановою про закінчення виконавчого провадження державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Галицького РУЮ у м. Львові від 16.12.2003 р. стверджується виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в примусовому порядку з квартири № 2 в будинку АДРЕСА_3 в м. Львові в квартиру АДРЕСА_1 та перевезення майна у цю ж квартиру та здача його на зберігання в ЛКП «Бондарівка» (а.с.194-199 справи № 3122/03 Галицького районного суду м. Львова).
Матеріалами справи стверджується неодноразове звернення ОСОБА_3 до управління комунальної власності та ОБК «БТІ та експертної оцінки» про видачу свідоцтва про право власності на спірну квартиру, які не були задоволені з причин неясності цим органам рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2003 р. (а.с.97-100).
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2012 року відмовлено у задоволені заяви адвоката ОСОБА_4, поданої в інтересах ОСОБА_2, про роз'яснення рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 липня 2003 р. (а.с.215, 216, 230, 231 справи № 3122/03 Галицького районного суду м. Львова).
За таких обставин ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (яка на час постановлення рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2003 р. була неповнолітньою) не можуть отримати свідоцтва про право власності на квартиру та таке заперечується відповідачами ОСОБА_9.
Попередженням, актом та листом, які складені Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради, ЛКП «Бондарівка» та Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, на території яких знаходиться будинок в якому знаходиться спірна квартира, стверджується самовільне вселення відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10 у спірну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5, 6, 10).
Будь-яких доказів щодо надання спірного приміщення відповідачам - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10 в справі немає та апелянтом не представлено і таке заперечується Львівською міською радою, Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради.
Апелянт значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13, 95).
Частиною 3 ст.116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Відтак, посилання апелянта на те, що внаслідок виселення його та членів його сім'ї порушуються їх права, є безпідставним.
Згідно зі ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Встановивши, що відповідачі вселилися у квартиру без згоди його власника, чим створили йому перешкоди у користуванні та розпорядженні цією квартирою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виселення відповідачів з належної позивачам квартири.
А тому, враховуючи викладене, рішення районного суду є законним, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, а відтак, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення районного суду немає.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий : Бакус В.Я.
Судді: Бойко С.М.
Гірник Т.А.