Справа № 454/555/13-ц
01 квітня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
та представника відповідача Кіямова П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,
Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання, у позовній заяві вказавши, що 15.02.1982 р. прийнятий підземним учнем гірничого робітника на шахту №5 «Великомостівська». 29.04.1982 р. його переведено підземним гірничим робітником 3-го розряду з повним робочим днем під землею. 26.02.1986 р. його переведено підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 3-го розряду з повним робочим днем під землею. 30.07.1994 р. позивача звільнено з роботи за власним бажанням. 08.08.1994 р. його прийнято гірничим робітником по кріпленню гірничих виробок 4-го розряду на шахту №2 «Великомостівська». 01.06.1997 р. переведено підземним гірничим робітником виробок 3-го розряду з повним робочим днем під землею. 02.09.2002 р. переведено підземним гірником очисного вибою 5-го розряду з повним робочим днем під землею. 10.02.2005 р. з позивачем стався нещасний випадок, про що 14.02.2005 р. було складено акт №3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Відповідно до п.2 акту №3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом нещасний випадок стався на шахті «Бендюзька» ДП «Львіввугілля». Відповідно до акту №3 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом нещасний випадок стався за таких обставин: 10.02.2005 р. в четверту зміну (зміна з 09.02.2005 р. початок зміни о 02.00год., закінчення о 08.00 год.) ланка гірників очисного забою під керівництвом гірничого ОСОБА_4 отримали наряд від заступника начальника дільниці №4 з видобування вугілля ОСОБА_5 на видобуток вугілля в лаві №104 та проведення інших технологічних операцій. Під час видачі наряду з робітниками був проведений інструктаж з безпечного ведення робіт з відміткою в книзі нарядів. Виконуючи наряд, необхідно було встановити тимчасове кріплення сполуки лави №104 з 104 конвеєрним штреком після вирубки та відгону комбайна в лаву, гірники очисного забою( далі по тексту ГРОЗ) ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 здійснювали встановлення, переносили до вибою шпалу тимчасового кріплення. При цьому ГРОЗ ОСОБА_3 підтримував шпалу з переду, ГРОЗ ОСОБА_6 ззаду, а ГРОЗ ОСОБА_7 знімав гідро стійки, після цього шпалу було перенесено до вибою і ОСОБА_3 притримував її опираючись лівою рукою на рештак конвеєра, в цей час ОСОБА_7 здійснював встановлення гідро стійок (розпирання) під цю шпалу. В момент розпирання з покрівлі відколовся кусок породи, який впав ОСОБА_3 на ліву руку травмувавши її.
03.01.2006 р. ОСОБА_3 звільнено з роботи, по переводу на шахту «Степова» ДП «Львіввугілля». 04.01.2006 р. його прийнято по переводу підземним гірником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем на підземних роботах на шахту «Степова».
У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в позивача погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою, що підтверджується записами у медичній карті, витягом з історії хвороби №182 від 23.11.2004 р., витягом з історії №425/320 від 20.07.2007 р., витягом з історії хвороби №943/628 від 21.10.2007 р., витягом-епікризом з історії хвороби №291 від 22.08.2008 р., випискою-епікризом з історії хвороби №737 від 02.12.2008 р.
Відповідно до санітарно гігієнічної характеристики умов праці від 02.12.2008 р. при виконанні технологічного процесу в роботі ОСОБА_3 наявні наступні шкідливі фактори: газ, пил, шум, вібрація, фізнавантаження, несприятливий мікроклімат.
Відповідно до виписки з історії хвороби №1650 від 24.12.2008 р. клініки професійних захворювань Інституту медицини праці Академії медичних наук України ОСОБА_3 встановлено діагноз: хронічна поясничо-хрестова радикулітопатія в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та болевим компонентом; хронічний бронхіт ІІ ст. в стадії затихаючого загострення, прикореневий і нижнєдолевий пневмосклероз, ЛН-І (першої) ст. - захворювання професійні. Супутній діагноз: ІХС: стенокардія напруги ІІ ФК, Дифузна міокардія, артеріальна гіпертензія І ст., периферична ангіодистонія верхніх кінцівок.
24.12.2008 р. клінікою професійних захворювань Інституту медицини праці Академії медичних наук України скеровано повідомлення про професійне захворювання.
26.12.2008 р. позивача звільнено з роботи відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України ( у зв'язку виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи).
08.01.2009 р. складено акт розслідування хронічного професійного захворювання про те, що професійне захворювання виникло за таких обставин: на протязі стажу роботи в шкідливих підземних умовах на підприємстві ДП «Львіввугілля», а саме: шахта №5 «Великомостівська» по професіях: гірник підземний з 15.02.1982 р. по 13.12.1985 р., гірник з ремонту гірничих виробок з 26.02.1986 р. по 30.07.1994 р.; шахта «Бендюзька» по професіях: гірник з ремонту гірничих виробок з 08.08.1994 р. по 02.09.2002 р., підземний гірник очисного забою з 02.09.2002 р. по 03.01.2006 р.; шахта «Степова» по професії: підземний гірник очисного забою з 04.01.2006 р. по 26.12.2008 р.; при перевищені ГДК запиленості повітря робочої зони через неефективність роботи засобів пилеподавлення, несприятливих факторів мікроклімату та перебування у вимушеному положенні тіла.
Причинами професійного захворювання є: вугільно-породний пил в концентрації середньо-змінна - 175,05 мг/м3; несприятливі фактори мікроклімату t0 + 19,8 0С ; швидкість руху повітря - 2,05 м/с; вологість повітря 88%; вимушене положення тіла на колінах, навколішки - 70% робочого часу; перенесення вантажів масою більше 35 кг.
27.01.2009 р., відповідно до довідки серія ЛВА-1 №398068 виданого МСЕК, позивачу вперше та безтерміново встановлено 3-ю групу інвалідності та протипоказано роботу в умовах дії пилу, подразнюючих речовин, статико-динамічних навантажень.
27.01.2009 р., відповідно до довідки серія ЛВА-2 №023985 виданою МСЕК, ОСОБА_3 вперше та безтерміново встановлено 55% втрати працездатності, з них 20% - хронічний бронхіт, 35% - хронічна радикулопатія.
Внаслідок отриманого професійного захворювання ОСОБА_3 було завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, які виражаються у тому, що він втратив працездатність; в нього з'явився кашель, задишка; з'явилися постійні болі у попереку, постійно змушений звертатись за медичною допомогою; стан здоров'я позивача став незадовільним.
У зв'язку з отриманим професійним захворюванням порушено всі нормальні умови його життя, він постійно відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства, стало важко займатись домашніми справами, що потребують навіть невеликих фізичних зусиль, змушений докладати додаткових зусиль для організації життя, вести малорухомий спосіб життя.
Вважає, що в нього наявний факт заподіяння моральної шкоди, оскільки він безстроково на 55 відсотків втратив працездатність внаслідок професійного захворювання, що значно посилює фізичні та моральні страждання (відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі).
Просить суд стягнути з ДП «Львіввугілля» в його користь 30 000 грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
05.03.2013 року представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, в яких вказує, що позовні вимоги відповідач ДП «Львіввугілля» ВП «Шахта «Степова» не визнає з наступних підстав.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 р. № 1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань» професійне ушкодження здоров'я характеризується як таке, що стало результатом систематичного та тривалого впливу на організм людини шкідливих факторів, що є характерним для цього виду професії. В даному випадку стаж роботи позивача в шкідливих умовах становить 26 років 4 місяця, з них на ВП Шахта «Степова» лише З роки.
Згідно п. 16 Акту розслідування хронічного професійного захворювання професійне захворювання виникло на протязі стажу роботи в шкідливих підземних умовах, зокрема: на шахті № 5 «Великомостівська» - з 15.02.1982 р. по 13.12.1985 р. (більше 4-х років);
на шахті «Бендюзька»- з 26.02.1986 р. по 02.09.2002 р. (більше 17-ти років); на шахті «Степова»- з 04.01.2006р. по 26.12.2008р.(три роки).
Зазначає, що більш тривалий вплив шкідливих факторів на організм позивача мав місце під час роботи на шахті «Бендюзька».
Також , згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України від 19.01.2006 р. № 30 було створено державне підприємство «Шахта «Бендюзька», яке є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Львіввугілля», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу Шахта «Бендюзька».
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких конкретно міркувань позивач виходив визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно до п.5 зазначеної Постанови суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань.
Відповідно до п.5.1. Методичних рекомендацій Міністерства юстиції України від 13.05.2004 р. № 35-13/797 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору підлягають: наявність такої шкоди, протиправі діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого позивач виходить при оцінці заподіяної моральної шкоди.
Також, наявність моральної шкоди не визначена прямим наслідком роботи в шкідливих умовах праці. На сьогоднішній день застосування принципу презумції моральної шкоди прямо не випливає з чинного законодавства. Таким чином, позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу вимог та заперечень та довести факт спричинення моральної шкоди.
Вказує, що в даному випадку позивачем не зазначено з чого він виходив при оцінці моральної шкоди, а довідка МСЕК від 27.01.2009 р. не може бути доказом спричинення власником моральної шкоди, оскільки вона встановлює лише факт втрати працездатності та потребу в санаторно-курортному лікуванні, та витрати на ліки.
Висновок про моральні страждання, чи про стрес, якого зазнав потерілий у результаті професійного захворювання, чи його наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого жодним чином не відображено в зазначеній довідці та інших медичних документах, тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Крім цього, пунктом 3.8 Наказу Міністерства охорони здоров'я від 22.11.1995 р. № 212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», діючим законодавством на час встановлення втрати професійної працездатності, передбачено, що підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого.
Зазначає, що покликання на Рішення Конституційного Суду від 27.01.2004 р. по справі № 1-9/2004, і відповідно до п.4.1. якого, ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання є безпідставними, оскільки підставою для розгляду справи Конституційним Судом України була наявність неоднозначного застосування ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Дана норма була виключена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Таким чином, оскільки Рішення Конституційного Суду України було винесено за результатами розгляду норми Закону, яка станом на сьогоднішній день втратила чинність і поширювалася на правовідносини, які регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування...» підстав для його застосування не вбачається.
Відповідно до п.3.1. Методичних рекомендацій можливість захисту прав у примусовому порядку обмежується позовною давністю, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У випадку порушення законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від працівника додаткових зусиль для організації свого життя - застосовується тримісячний строк позовної давності (ст.233 КЗпП України).
Вказує, що позивач обґрунтовує відшкодування моральної шкоди ст. 237-1 КЗпП України, тобто пов'язує його з трудовим спором. Однак позивачем не враховано, що ст. 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудових спорів, який починається з дня коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права , і що дана позиція знайшла своє відображення в Рішенні Конституційного суду від 22.02.2012 р. по справі №4-рп/2012, яким підтверджено, що за наявності трудового спору, порядок відшкодування власником моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями ст. 233 КЗпП України.
Крім того, наголошує на тому, що позивачу було відомо про наявність шкідливих факторів, на роботу в яких він дав свою згоду.
Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять задовольнити в повному обсязі, зазначають, що спричинення позивачу значної моральної шкоди є повністю доведеним в ході розгляду справи як наданими поясненнями так і чисельними медичними документами.
Представник відповідача Кіямов П.П. в судовому засіданні позов не визнав, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, надав пояснення аналогічні викладеним у письмовому запереченні.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Із дослідженої в судовому засіданні трудової книжки на ім'я ОСОБА_3, встановлено, що він з 15.02.1982 р. по 30.07.1994 р. працював на шахті №5 «Великомостівська» та виконував роботи підземного гірничого робітника 3-го розряду; з 08.08.1994р. по 03.01.2006 р. він працював на шахті №2 «Великомостівська», підземним гірничим робітником 3-го та 5-го розряду з повним робочим днем під землею. З 04.01.2006 р. по 26.12.2008 р. працював на шахті «Степова», виконував роботу: підземного гірника очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем під землею.
Згідно довідки МСЕК серії ЛВА-І №398068 від 26.01.2009р., ОСОБА_3 призначено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням безтерміново.
В свою чергу, згідно довідки МСЕК серії ЛВА-2 №023985 від 27.01.2009р., ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 у відсотках складає 55%.
У зв'язку зі наявністю вказаного вище захворювання позивач ОСОБА_3 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок історій хвороби.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
П.1 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. власник підприємства, установи і організації або уповноваженого ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілим власником фізичного чи психологічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Відповідно до п.2 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. доказом вини власника можуть бути акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання.
Згідно з п. 2 наказу МОЗ України № 420 від 05.06.2012 року «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 року визнано таким, що втратив чинність наказ МОЗ України від 22.11.1995 року, яким затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», у п. 3.8 якого передбачалося, що на МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Разом з тим, пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
В зв'язку з наведеним, ухвалою судового засідання від 25.03.2013 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи для встановлення факту наявності моральної шкоди ОСОБА_3
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.03.2007 року виключено частину 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка передбачала відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.
Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни внесені Законом України ""Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визнано конституційними, а право громадян на відшкодування шкоди не порушено, оскільки таке право передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (яка набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те, що позивач при укладанні трудового договору був ознайомлений з наявними на робочому місці небезпечними та шкідливими умовами, а також те, що роботодавцем вживались всі заходи для збереження здоров'я і працездатності працівника, оскільки такі факти спростовуються дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема актом розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 від 08.01.2009р., у якому зазначено, що з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням (отруєнням) директору шахти «Степова» Кіху Я.В. пропонується забезпечити ефективне пилеподавлення, забезпечити засобами захисту хребта, забезпечити працівників дільниці санітарно курортним лікуванням.
Таким чином, суд приходить до висновку, що покликання представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України, є помилковим, оскільки згідно із ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Також, судом встановлено, що позивач отримав професійне захворювання, працюючи на підприємствах , які входили в структуру ДХК «Укрзахідвугілля», на базі якого в подальшому було створено ДП «Львіввугілля».
Згідно ч.4 ст.45 Гірничого Закону України питання правонаступництва гірничих підприємств, що ліквідуються або консервуються, вирішуються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства.
Представником відповідача не надано доказів того, що Кабінетом Міністрів України приймалися будь-які акти з приводу правонаступництва шахт "Бендюзька" та "Червоноградська".
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу ОСОБА_3, яка спричинена ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання - на відповідача ДП «Львіввугілля».
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн., суд задовольняє частково в сумі 10000 грн.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.23 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_3 10 000 (десять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь держави 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович