Справа № 232/2500/2012 Провадження № 22-ц/772/1487/2013Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г.М.
Категорія: 57Доповідач: Пащенко Л. В.
"17" червня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Пащенко Л.В.
Суддів: Медяного В.М., Жданкіна В.В.
При секретарі: Агеєвій Г.В.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою 3-ї особи - ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року та за апеляційними скаргами Коломійця Євгена Васильовича - представника державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Махової Діани Анатоліївни на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року та на окрему ухвалу цього ж суду від 23 квітня 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_5 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Махової Діани Анатоліївни щодо винесення постанови від 31.10.2012 року про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання до вчинення дій, -
В листопаді 2012 року ОСОБА_5 звернувся в суд з вищевказаною скаргою.
В скарзі зазначав, що згідно постанови від 25.07.2012 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання, виданого 22.03.2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці, виконавчого листа по справі №2-52-2011 про стягнення з ПАТ «Перший Інвестиційний банк» на користь ОСОБА_5 2950661,69 грн. неправомірно списаних коштів, збитків у вигляді не нарахованих відсотків за користування коштами у розмірі 148575,11 грн., в рахунок відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1691,37 грн. та збору на ІТЗ судового розгляду в розмірі 30 грн..
Після відкриття виконавчого провадження та закінчення строку на самостійне виконання боржником судового рішення, держвиконавцем не вчинялось жодної дії, спрямованої на примусове виконання зазначеного виконавчого документу.
31.10.2012 року держвиконавцем, дії якого оскаржуються, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав повного та фактичного виконання судового рішення. В цій постанові зазначено, що підставою для закінчення виконавчого провадження є лист від боржника, в якому банк повідомляє про перерахування всієї суми коштів, зазначеної у виконавчому листі, на відкритий ним на ім'я стягувача особовий банківський рахунок.
Однак він-скаржник даний рахунок не відкривав, а для перерахування стягнутих в ході примусового виконання грошових коштів, він у своїй заяві про відкриття виконавчого провадження зазначив інший особовий рахунок в іншій банківський установі, яка не є боржником за виконавчим провадженням. Крім того, держвиконавцем не виконані вимоги ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 11.09.2012 року по справі № 212/11606/2012, якою частково задоволено його вимоги та зобов'язано державного виконавця вчинити дії, передбачені ст.ст.25,57 ЗУ «Про виконавче провадження» для примусового виконання судового рішення.
Тому ОСОБА_5 просив визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. щодо винесення постанови від 31.10.2012 року про закінчення виконавчого провадження, скасувати цю постанову та зобов'язати виконати ухвалу Вінницького міського суду від 11.09.2012 року, виконати вимоги ст.ст.27,45,57 ЗУ «Про виконавче провадження».
18.04.2013 року судом залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ПАТ «Перший Інвестиційний банк».
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. щодо винесення постанови від 31.10.2012 року про закінчення виконавчого провадження та скасовано дану постанову.
В решті вимог скарги відмовлено.
Стягнуто з держвиконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. на користь ОСОБА_5 в рахунок понесених судових витрат по сплаті судового збору 107,30 грн..
Окремою ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року повідомлено начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві про виявлені порушення під час проведення виконавчих дій державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. з метою перевірки її відповідності займаній посаді та вжиття відповідних заходів реагування. Зобов'язано про результати проведеної перевірки повідомити Вінницький міський суд Вінницької області протягом місяця з дня отримання окремої ухвали суду.
В апеляційних скаргах представник державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Махової Д. А. - Коломієць Є.В. просить ухвалу та окрему ухвалу суду, як постановлені з порушенням вимог закону, скасувати.
В своїй апеляційній скарзі 3-я особа - ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» просить ухвалу суду, як необґрунтовану та незаконну, скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ОСОБА_5 відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Махової Д.А.- Коломійця Є.В., представника ПАТ «Перший Інвестиційний Банк»-Курінного В.П. та представника ОСОБА_5- ОСОБА_8, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги на ухвалу суду не підлягають до задоволення, а апеляційна скарга на окрему ухвалу суду підлягає до задоволення частково по слідуючих підставах.
Судом встановлено, що 17.07.2012 року Ленінським райсудом м. Вінниці було видано виконавчий лист по справі №2-52-2011, яким стягнуто з ПАТ «Перший Інвестиційний банк» на користь ОСОБА_5 2950661,69 грн. неправомірно списаних коштів, збитки у вигляді ненарахованих відсотків за користування коштами у розмірі 148575,11 грн., у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1691,37 грн. та 30 грн. на ІТЗ забезпечення судового розгляду (а.с.5).
Далі, 19.07.2012 року представник ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_9 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві з заявою про прийняття до виконання вищевказаного виконавчого листа, в якій стягувач-ОСОБА_5 зазначив свої реквізити для перерахування коштів, стягнутих в ході виконання, зокрема: картковий рахунок, відкритий на його ім'я у ПАТ «КБ Хрещатик» (а.с.6,52).
Постановою від 25.07.2012 року головним держвиконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа № 2-52-2011, виданого 17.07.2012 року Ленінським райсудом м. Вінниці про стягнення з ПАТ «Перший Інвестиційний банк» на користь ОСОБА_5 грошових коштів. Виконавчому провадженню присвоєно №33504559 (а.с.7-8).
Як видно, згідно п.2 даної постанови, боржнику-ПАТ «Перший Інвестиційний банк» було надано термін для добровільного виконання рішення суду протягом семи днів з моменту винесення постанови, тобто до 01.08.2012 року включно. Відповідно до п.3 цієї ж постанови держвиконавець ухвалив при невиконанні в наданий для добровільного виконання строк рішення суду виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій (а.с.8). Постанова сторонами виконавчого провадження оскаржена не була і набула законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що вже в серпні 2012 року ОСОБА_5 звернувся в суд зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві, яка була частково задоволена ухвалою Ленінського райсуду м. Вінниці від 11.09.2012 року, зокрема: визнано неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві щодо невиконання вимог ст.ст.25,57 Закону України «Про виконавче провадження» в ході примусового виконання виконавчого листа №2-52-2011, виданого 17.07.2012 року Ленінським райсудом м. Вінниці; зобов'язано відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві виконати вимоги ст.ст.25,57 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо накладення арешту на майно боржника-ПАТ «Перший Інвестиційний банк» (а.с.9-11). Дана ухвала суду оскаржена ніким не була, набула законної сили та 11.10.2012 року разом з супровідним листом надійшла на адресу відповідного підрозділу ДВС та була приєднана до матеріалів виконавчого провадження № 33504559 (а.с.57-60).
Суд встановив, що 12.10.2012 року на адресу відділу ДВС надійшла заява представника стягувача за довіреністю ОСОБА_9, згідно якої він просив приєднати до матеріалів виконавчого провадження ухвалу Ленінського райсуду м. Вінниці від 11.09.2012 року, виконати вимоги цієї ухвали щодо накладення арешту на майно боржника та повідомляти його про всі виконавчі дії за вказаними номерами факсу та електронної пошти (а.с.61-62).
Також встановлено, що 30.10.2012 року на адресу підрозділу ДВС від боржника-ПАТ «Перший Інвестиційний банк» надійшла заява про закінчення виконавчого провадження на підставі фактичного і повного виконання рішення суду. Дана заява приєднана до матеріалів виконавчого провадження із усіма додатками. З цієї заяви та з доданих боржником до неї довідки і копій меморіальних ордерів від 25.10.2012 року вбачається, що 25.10.2012 року в ПАТ «Перший Інвестиційний банк» відкрито поточний рахунок на ім'я стягувача-ОСОБА_5 за НОМЕР_3, на який проведено перерахування всієї суми заборгованості за судовим рішенням (а.с.26-31,67-72).
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. 31.10.2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржником повідомлено держвиконавця про виконання ним судового рішення у повному обсязі.
З наданих суду 3-ю особою-ПАТ «Перший Інвестиційний банк» документів вбачається, що 02.11.2007 року між ОСОБА_5 та ВАТ «Перший Інвестиційний Банк» в особі керуючого філією банку у м. Вінниці укладено договір №1861-ПР про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи. Згідно відміток банку на заяві клієнта про відкриття карткового поточного рахунку, реквізити рахунку наступні: № балансового рахунку НОМЕР_2, № особового рахунку НОМЕР_1.
Згідно наказу №247/5-08-0 по ВАТ «Перший Інвестиційний Банк» від 21.10.2008року припинено діяльність філії ВАТ «Перший Інвестиційний Банк» в м. Вінниці шляхом реорганізації. У зв'язку з чим ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» лише 25.10.2012 року змінив поточний рахунок НОМЕР_4, відкритий 02.11.2007 року на ім'я ОСОБА_5, на рахунок НОМЕР_3 і в цей же день 25.10.2012 року, на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2012 року, перерахував на змінений рахунок стягувача кошти в загальному розмірі 3100958,17 грн., тобто грошові кошти були перераховані на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_5, але який знаходиться в самого боржника (а.с.3,72), хоча стягувач ОСОБА_5 заявою від 17.07.2012 року повідомив виконавчій службі свої реквізити для перерахування коштів, стягнутих в ході виконання, а саме: картковий рахунок, відкритий на його ім'я в ПАТ «КБ Хрещатик» (а.с.6,52).
Крім того, як видно з матеріалів справи, вже 29.10.2012 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва було задоволено заяву ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» про забезпечення позову до ОСОБА_5, ОСОБА_10 про вилучення майна і стягнення коштів та накладено арешт на грошові кошти в сумі 2950661,69 грн., що знаходяться на рахунку НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_5 в ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» (а.с.41,42,140-141), а після цього 30.10.2012 року боржник ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» заявою повідомив державного виконавця про виконання ним рішення суду (а.с.26-28,67-69).
Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частинами 1,2 ст.45 цього ж Закону визначено, що грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 даного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно ч.ч.1,2 ст.57 названого Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Таким чином, суд встановив, що в термін, наданий держвиконавцем боржнику для добровільного виконання рішення суду, останній рішення суду не виконав, тому, починаючи з 02.08.2012 року, розпочалось примусове виконання рішення суду.
Разом з тим встановлено, що до 31.10.2012 року державним виконавцем не було вчинено жодної дії, спрямованої саме на примусове виконання судового рішення, про що свідчить факт звернення ОСОБА_5 до суду зі скаргою на бездіяльність ДВС і ухвала суду від 11.09.2012 року, постановлена з цього приводу. І тільки 31.10.2012 року, після отримання відповідної заяви від боржника, державний виконавець не перевіривши достовірність викладених у заяві даних, не пересвідчившись у тому, що рахунок, на який перераховано кошти, дійсно належить стягувачу та чи це той рахунок, який був вказаний стягувачем в заяві від 17.07.2012 року, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому держвиконавцем було порушено вимоги чинного законодавства, оскільки ним не виконано вимоги ухвали суду від 11.09.2012 року, якою його було зобов'язано до вчинення конкретних процесуальних дій (накладення арешту на майно боржника-ПАТ «Перший Інвестиційний банк»), спрямованих на примусове виконання рішення суду.
Врахувавши вищевказані обставини та вимоги закону, суд дійшов вірного висновку, що така бездіяльність державного виконавця призвела до порушення прав скаржника-стягувача по виконавчому провадженню і дає підстави вважати, що державний виконавець ухиляється від належного виконання рішення суду, а тому обґрунтовано задоволив скаргу ОСОБА_5 в частині визнання неправомірними дій держвиконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. щодо винесення постанови від 31.10.2012 року про закінчення виконавчого провадження та скасування даної постанови.
Відмовляючи в задоволенні вимог скаржника про зобов'язання державного виконавця виконати вимоги ухвали суду від 11.09.2012 року та про зобов'язання державного виконавця вчинити дії, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», суд правильно виходив з того, що вказана ухвала суду, як судове рішення, яке вже набрало законної сили, саме по собі вже є обов'язковим для виконання на всій території України і для всіх посадових осіб, в тому числі і для державного виконавця, а друга вимога вже була розглянута судом за його скаргою і вже вирішена ухвалою суду від 11.09.2012 року.
Ухвала суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційних скарг безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжитті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.
Встановивши під час розгляду справи обставини, які свідчать про порушення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. вимог чинного законодавства, невиконання нею вимог ухвали суду, нехтування своїми посадовими обов'язками, що призвело до порушення прав сторони виконавчого провадження, суд прийшов до правильного висновку про необхідність відреагувати на це окремою ухвалою, яка є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення закону, а також на причини та умови, що цьому сприяли.
Проте, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції, визначивши в окремій ухвалі конкретні заходи, які слід вжити для усунення причин та умов, що сприяли порушенню.
За змістом ст.211 ЦПК України передбачено, що суд може направити окрему ухвалу відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов порушення, тобто ці органи повинні вжити такі заходи для усунення причин та умов порушення, які будуть вважати доцільними.
З огляду на вказане, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу на окрему ухвалу слід задоволити частково та виключити з резолютивної частини окремої ухвали суду від 23.04.2013 року слова «перевірки її відповідності займаній посаді та».
Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Коломійця Євгена Васильовича - представника державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Махової Діани Анатоліївни та 3-ї особи - ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» на ухвалу суду відхилити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Коломійця Євгена Васильовича - представника державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Махової Діани Анатоліївни на окрему ухвалу суду задоволити частково.
Виключити з резолютивної частини окремої ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року слова «перевірки її відповідності займаній посаді та».
В решті окрему ухвалу залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Судді:
З оригіналом вірно: /підпис/