83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.06.2013р. Справа № 905/2575/13
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при помічнику судді Гатунок Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк
до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
про стягнення неустойки в сумі 12466,85грн. та зобов'язання відповідача повернути майно.
за участю представників сторін:
від позивача: Тутов Д.С. - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_1 - особисто;
Заявлено позов Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення неустойки в сумі 12466,85грн. та зобов'язання відповідача повернути державне майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за актом приймання-передачі.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між Фондом та відповідачем був укладений договір оренди №972/02 від 09.07.2002р., який було пролонговано до 09.07.2012р. Заявою від 09.08.2012р. позивач повідомив відповідача про те, що строк дії договору закінчився та продовжуватися не буде та одночасно зобов'язав відповідача повернути об'єкт оренди. У зв'язку із тим, що майно до теперішнього часу відповідачем не повернуто, акт приймання-передачі не підписаний, позивач звернувся до суду із відповідним позовом та додатково заявив вимогу про стягнення неустойки в сумі 12466,85грн. на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за користування річчю за час прострочення.
В додаткових поясненнях від 29.04.2013р. позивач зазначає, що він належним чином повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди та про відмову щодо продовження строку дії договору на новий строк. Крім того позивач зазначає, що нормами законодавства не передбачений обов'язок орендаря доводити факт отримання орендарями листів, а передбачений лише обов'язок належного направлення повідомлення, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.04.2013р. проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що лист №20-06-05-07637 від 09.08.2013р., на який посилається позивач як повідомлення про розірвання договору відповідач не отримував. Лист було надіслано в останній день місячного строку, передбаченого законом, тому, якщо б відповідач його і отримав, строку на виконання будь-яких умов у відповідача не було би. Також відповідач зазначає, що позивач крім вказано листа ніяким іншим чином не повідомив про закінчення дії спірного договору. Крім того відповідач зазначив, що частина державного майна була повернута балансоутримувачу, а площа орендованого приміщення зменшилася та складає 106,2кв.м. Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд у позові відмовити у повному обсязі.
В додаткових поясненнях від 24.04.2013р. відповідач зазначив, що рекомендоване повідомлення, яке надано позивачем як доказ вручення листа №20-06-05-07637 від 09.08.2012р. не є належним доказом своєчасного повідомлення відповідача, оскільки на відтиску штемпеля не вбачається конкретного місяця, в якому було його вручено, в графі дата подання зазначено 08.09.2012р., а також відсутній підпис відповідача та опис вкладення до листа.
В додаткових поясненнях від 23.05.2013р. відповідач заперечував проти нарахованої неустойки за період з серпня 2012р. по лютий 2013р. за орендоване приміщення площею 252,2кв.м., оскільки 18.07.2012р. відповідачем було повернуто частину приміщення загальною площею 146,20кв.м.
За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 09 липня 2002р. був укладений договір оренди №972/02.
За умовами укладеного договору (п.1.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розміщене за адресою: м.Донецьк, вул. Крамарчука,8, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Шахта «Петровська».
Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення на площі 54,9кв.м. стоматологічного кабінету, на площі 197,3кв.м. - аптеки та перукарні.
Згідно п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.
Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору( п.2.5. договору).
За приписами п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою КМУ і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2002р. - 229,44грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2002р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень, травень та червень 2002р.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місяць(п.3.2. договору).
Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця.
Цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 09.07.2002р. до 09.07.2007р. включно (п.10.1. договору). Договір підписано обома сторонами.
За приписами п.10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
До укладеного договору 09 липня 2002р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розміщене за адресою: м.Донецьк, вул. Крамарчука, 8, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Шахта «Петровська».
У зв'язку із відсутністю заяви однієї із сторін про припинення договору в порядку ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди був продовжений на той самий термін.
До укладеного договору між сторонами були складені та підписані додаткові угоди, відповідно до яких були внесені зміни до розміру та порядку сплати орендної плати.
18 липня 2012р. між Балансоутримувачем, а саме комісією з ліквідації ДП «Шахта «Петровська» та Орендарем був складений акт прийому-передачі (повернення) нежитлових приміщень до договору оренди №972/02 від 09.07.2002р., відповідно до якого орендар повернув Балансоутриумвачу частину нежитлових приміщень загальною площею 146,2кв.м.
Листом №18/07 від 18.07.2012р. ДП «Шахта «Петровського», повідомила Орендаря, що не заперечує проти продовження договору оренди нежитлових приміщень №972/02 від 09.07.2002р. загальною площею 106,2кв.м.
Заявою від 09.08.2012р. №20-06-05-07637 позивач повідомив відповідача, що 09.07.2012р. закінчився термін дії договору оренди від 09.07.2002р. №972/2002 та що на новий строк зазначений договір продовжуватися не буде. Також відповідно до умов п. 2.4. договору позивач повідомив, що у разі припинення договору оренди майно повертається Орендарем Балансоутримувчу. Як доказ надіслання даного повідомлення позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
24 вересня 2012р. Позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення №20-06-05-09304 про відмову від договору, в якому позивач відмовився від договору оренди №5079/2012 від 20.01.2012р., у зв'язку із не внесенням орендної плати більш ніж 3 місяці підряд. Даним повідомленням позивач також вимагав з відповідача заплатити заборгованість, пеню та повернути державне майно з оренди балансоутримувачу по акту приймання-передачі. Дане повідомлення було отримано відповідачем 28.09.2012р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, доданого до матеріалів позовної заяви.
Листом від 22.10.2012р. №20-06-05-10451 позивач надав відповідь відповідачу на лист №128 від 02.10.2012р. та повідомив, що строк договору оренди закінчився 09.07.2012р. після чого нарахування орендної плати було припинено. Крім того позивач вимагає сплати неустойки, яка станом на 17.10.2012р. складає 2011,67грн.
30 жовтня 2012р. позивачем була надіслана заява №20-06-05-10803 щодо нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Дане повідомлення було отримано відповідачем 31.10.2012р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди позивачем була нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення а саме за серпня 2012р. по лютий 2013р. у розмірі 12466,85грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.
Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).
За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.3. договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.
Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно вимог статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата.
Частиною першою статті 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно вимог передбачених ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється.
Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.
За змістом ч.7 ст.180 Господарського кодексу України та ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в даному випадку - користуватися відповідачем приміщенням на правах оренди.
Умовами п.10.1. Договору оренди №972/02 від 09.07.2002р. сторони дійшли згоди, що зазначений договір діє з 09.07.2002р. по 09.07.2007р.
Відповідно до вимог передбачених ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України, після спливу строку договору, зазначений договір оренди сторонами продовжено, що співпадає з умовами п.10.6 договору оренди №972/02 від 09.07.2002р., з огляду на те, що від сторони договору не було заперечень щодо користування орендованим майном.
Балансоутримувачем державного майна Міністерства енергетики та вугільної промисловості Україні зданого в оренду за договором оренди №972/02 від 09.07.2002р. з матеріалів справи та наданих сторонами доказів є - Державне підприємство «Шахта «Петровська».
Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Приписами ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди, що саме і підтверджується наданими відповідачем доказами, а саме: Звітом об оцінці майна вбудованих приміщень учбового пункту шахти «Петровська», загальною площею 252,2 кв.м розташованих за адресою: м.Донецьк, Петровський район, вул.Крамарчука, буд.8., станом на 30.06.2012р.
Листом №18/07 від 18.07.2011р. за підписом Директора шахти, голови ліквідаційної комісії, відповідача повідомлено, що балонсоутримувач не заперечує проти продовження договору оренди №972/02 від 09.07.2002р. враховуючи те, що відповідачем належним чином виконується договірні зобов'язання.
Відповідно до приписів ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Статтею 764 ЦК України також визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Позивач наполягає на тому, що листом №20-06-05-07637 від 09.08.2012р. він повідомив відповідача про припинення договору оренди №972/02 від 09.07.2002р., а тому він вважає, свої вимоги обґрунтованими.
Аналіз усіх статей Закону України "Про оренду державного та комунального майна" свідчить про те, що у самому Законі України "Про оренду державного та комунального майна" не існує чіткого визначення, саме з якого часу договірні відносини між сторонами припиняються: відразу, коли було направлено повідомлення в терміни визначені законодавчими нормами чи від моменту отримання наймачем повідомлення і саме яким чином наймач повинен отримати повідомлення про відмову від договору оренди, чи в строки визначені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року №1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за №1383/14650 чи в інші строки, значно більші в два або три місяці.
Приписами частини 2 статті 782 ЦК України передбачено, що право наймодавця відмовитись від договору найму може бути реалізоване лише з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, тобто саме у ті строки, які визначено Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року №1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за №1383/14650.
З оригіналу та копії Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу вбачається наступне: датою подання визначено -08.09.2012р., тобто після спливу строку, який визначено у приписах ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України.
Крім того з фіскального чеку від 09.08.2012р. наданого позивачем до матеріалів справи та з оригіналу вбачається, що спірний лист направлено КОМУ: ГАЛИРСКИЙ, тоді як стороною по справі є ОСОБА_1 З самого фіскального чеку вбачається, що лист направлено КУДИ: 83111, ДОНЕЦЬК, тобто не визначено чіткої адреси, як це визначено в приписах п.45 Постанови КМУ від 05.03.2009р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» поштова адреса повинна бути точною та повною, без скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що її не стосуються.
Крім того вимогами п.46 Постанови КМУ від 05.03.2009р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» визначено, що найменування відправника та адресата, їх поштові адреси на поштовому відправленні, бланку супровідної адреси, бланку поштового переказу пишуться розбірливо чорнилом чи кульковою ручкою (крім червоного, жовтого та зеленого кольорів) або друкуються. Дослідивши у судових засіданнях Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу не вбачається, що чітко написано ОСОБА_1, як було зазначено та вбачається з наданих позивачем доказів.
З матеріалів справи та наданих сторонами доказів також не вбачається, що листи від позивача про припинення договору оренди №972/02 від 09.07.2002р. направлено належним чином та відповідачем отримано в строки, які визначено в Законодавчих та нормативно-правових актах України, а тому відповідач продовжував в належним чином виконувати зобов'язання по здійсненню платежів за оренду майна, виходячи саме з того, що договір оренди №972/02 від 09.07.2002р. є продовженим.
Нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів визначені у розділі 4 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року №1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за №1383/14650.
З матеріалів справи не вбачається, що лист №20-06-05-07637 від 09.08.2012р. позивачем направлено, а відповідачем отримано, як це визначено нормативно-правовими актами України.
Лист №20-06-05-12465 від 06.12.2012р. від позивача належним чином отримано відповідачем лише 14.12.2012р., з порушенням строків повідомлення про заперечення щодо продовження договору оренди, які законодавцем чітко визначено у приписах ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України, а тому як наслідок відповідач вважав договірні відносини продовженими на той же строк, та продовжував здійснювати орендні платежі.
Крім того приписами ст.291 ГК України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Отже, враховуючи, що договір оренди розірвано не було суд застосовуючи приписи статей 764, 782 Цивільного кодексу України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійшов ґрунтовного висновку, що даний договір є продовженим, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з урахуванням тих доказів, які безпосередньо надані суду самим позивачем.
Щодо стягнення неустойки у розмірі 12466,85грн, то суд розглянувши матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази залишив ці вимоги також без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягується чи оспорюється.
Позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 12466,85 грн. неустойки на підставі вимог передбачених ст.785 ЦК України, за незавчасне повернення орендованого майна площею 252,2 кв.м., як це визначено в умовах 1.1. Договору оренди №972/02 від 09.07.2002р.
В той же час з Акту від 18.07.2012р. передачі (повернення) майна нежитлових приміщень до договору оренди №972/02 від 09.07.2002р., на якому вбачається підписи та печатки зацікавлених осіб, відповідачем повернено балансоутримувачу - Комісії з ліквідації шахти Державне підприємство «Шахта «Петровська» - орендоване майно загальною площиною 146,2 кв.м, тобто за відповідачем на момент подачі позовної заяви з наданих сторонами доказів у користуванні залишилось лише 106кв.м.
З самої позовної заяви, як це визначено самим же позивачем, до держави не повернуто майно за договором оренди №972/02 від 09.07.2002р., тобто майно загальною площиною 252, 2 кв.м., не враховуючи те, що частка орендованого майна вже повернута, та не використовується відповідачем, а тому позивачем не надано обґрунтованого розрахунку стягнення неустойки саме до якої частки орендованого майно, на ці ж питання суду також не було отримано а ні відповіді, а ні будь-яких доказів від позивача у судових засіданнях.
Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем належним чином не доведено вимоги, які викладено у позовній заяви.
Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене та з'ясувавши всі обставини, дослідивши всі надані сторонами докази суд дійшов ґрунтовного висновку позовні вимоги залишити без задоволення.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року №1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007р. за №1383/14650, пунктів 45, 46 Постанови КМУ від 05.03.2009р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» ст.ст. 2, 3, 11, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 252, 530, 626, 629, 631, 638, 759, 761-764, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 136, 174, 180, 284, 285, 291 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 38, 43, 49, 54, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення неустойки в сумі 12466,85грн. та зобов'язання відповідача повернути державне майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за актом приймання-передачі, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.06.2013р.
Суддя С.В. Тоцький