Справа № 802/890/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
13 червня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.
при секретарі: Копійчук О.В.
за участю представників сторін:
представника відповідача: Непийводи І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
В березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000131503, №0000121503, №0000141503 від 19.02.2013 року.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 22 березня 2013 року позов задовольнив.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в судовому засіданні господарського суду Вінницької області. Разом з тим, до вказаної заяви позивачем не долучено доказів на підтвердження вказаних обставин, а також доказів, що у ТОВ «Барлінек Інвест» є лише один представник, та не має іншої можливості звернутись за правовою допомогою. Враховуючи викладене, колегія суддів відхилила клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи як необґрунтоване.
Представник відповідача в судовому засіданні в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що 11.02.2013 року посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Барлінек Інвест" щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року.
В ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення п.198.1 ст.198, п.200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 11.02.2013 року № 435/15/340004579 (а. с. 10-25).
Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих податкових повідомленнях - рішеннях: форми "В4" №0000131503 від 19.02.2013 року, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 18924,00 грн.; №0000141503 від 19.02.2013 року, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 25839,00 грн.; №0000121503 від 19.02.2013 року, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 25839,00 грн. (а. с.7-9).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність наданих позивачем первинних документів, які є належними та достовірними, спростовує висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, здійснених ТОВ "Барлінек Інвест" та ТОВ "Комфорт - лайф".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Як встановлено Вінницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ "Комфорт - лайф" було укладено договір купівлі - продажу товарів № 23/ЗК від 07.05.2012 року.
Відповідно до вищезазначеного договору розрахунки за товар проводяться у строк 15-ти банківських днів з дати отримання товару на складі покупця. Оплата проводиться на підставі рахунку - фактури, виставленого продавцем.
На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем до матеріалів справи долучено копії додатків до договору (специфікацій), товарно-транспортних накладних, видаткових, податкових накладних (а. с. 29-73).
Як слідує з акту перевірки, органом державної податкової служби досліджувались крім зазначених первинних документів також платіжні доручення, яким підтверджується здійснення оплати за поставлений товар та сплата суми ПДВ в складі ціни товару.
Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Згідно з актом перевірки позивача податковим органом встановлено, що відповідно до звірки бази даних "Система співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів" станом на 21.01.2013 року встановлено розбіжність між сумою податкового кредиту, включеного ТОВ "Барлінек Інвест" до складу податкової декларації за листопад 2012 року та сумою податкових зобов'язань за відповідні звітні періоди контрагента - ТОВ "Комфорт - лайф", а саме: жовтень 2012 року - 25839,00 грн., листопад 2012 року - 18924,00 грн.
В основу висновків податкового органу покладено акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №221/22-4/37635459 від 18.01.13 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання TOB "Комфорт - лайф" щодо підтвердження господарських відносин із TOB "Промбуд -Контракт" та TOB "Мірабуд - Плюс", а також акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 27.11.2012 року № 5140/22-8/337319122 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Промбуд - Контракт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2011 року по 31.10.2012 року", №3972/22-9/37319122 від 27.09.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Промбуд - Контракт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2012 року". №5292/22-4/37319122 від 06.12.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Промбуд - Контракт" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ ТПК "Міленіум Груп" за вересень 2012 року", акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №4047/22-4/37635946 від 01.10.12 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Мірабуд - Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2012 року, лютий 2012 року - червень 2012 року".
З приводу вказаного, колегія суддів зазначає про те, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, судом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Позивач виконав усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, а тому не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000131503, №0000121503, №0000141503 від 19.02.2013 року.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 17 червня 2013 року .
Головуючий Курко О. П.
Судді Матохнюк Д.Б.
Совгира Д. І.