ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 червня 2013 року 15:49 № 826/8782/13-а
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2. Уповноваженого особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Куреного Олександра Вікторовича
прозобов'язання вчинити дії
за участю сторін:
від позивачаОСОБА_3 (договір)
від відповідачів1. Ткаченко Д. В. (довіреність) 2. Ткаченко Д. В. (довіреність)
11.06.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Відповідач-1 або ФГВФО), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Куреного Олександра Вікторовича (надалі - Відповідач-2), в якому просить суд:
1. Визнати неправомірною бездіяльність відповідачів при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом позивача в ПАТ «ЕРДЕ БАНК».
2. Визнати неправомірним рішення відповідачів щодо невключення позивача в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» за рахунок Відповідача-1 за договором банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб) №12/10-11/КлП від 12.10.2012 р.
3. Зобов'язати відповідачів включити позивача в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» за рахунок Відповідача-1 за договором банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб) №12/10-11/КлП від 12.10.2012 р.
4. Присудити на користь позивача всі здійснені документально підтверджені судові витрати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду.
В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в частково, просить задовольнити позовні вимоги викладені в п.2-п.4 прохальної частини позову, із підстав викладених адміністративного позові, зокрема зазначає про порушення відповідачами положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон №4452), а саме протиправно не було включено до Загального реєстру вкладників, яким гарантується виплата вкладів ФГВФО. Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було укладено договір банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку. Зазначає, що виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу на тимчасову адміністрацію. Тимчасова адміністрація проводила виплати за вкладами фізичних осіб, проте, при зверненнях до ПАТ «ЕРДЕ БАНК» з проханням виплатити гарантовану суму Фондом за вкладом, позивачу було відмовлено, оскільки його дані не включено до Реєстру вкладників на отримання коштів за вкладами. Таким чином, позивач, вважаючи, що відповідачами порушено її законне право на отримання гарантованої суми за вкладом, звернулась до суду з даним позовом.
В судове засідання з'явився представник відповідачів, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити, зокрема зазначає про дотримання положень Закону №4452, під час відмови у внесенні до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» за рахунок ФГВФО. Крім того, подано клопотання про розгляд справи за відсутності відповідачів.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 20.06.2013 р.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та ознайомившись із письмовими запереченнями відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
12.10.2012 р. між позивачем та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» укладено договір №12/10-10/КлП банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб), відповідно до якого банк відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок, а позивач вніс на даний рахунок суму в розмірі 190 000,00 грн. Вклад залучався на строк 1 місяць (з 12.10.2012 р. по 12.11.2013 р.), під 22,00 % річних, та підлягав поверненню 12.11.2013 р.
Відповідно до квитанції №1043 від 12.10.2012 р. позивач перерахував кошти на депозитний рахунок згідно угоди №12/10-11/КлП від 12.10.2012 р.
29.10.2012 р. ФГВФО прийняв рішення №25 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу ФГВФО на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» (код за ЄДРПОУ 34817907, МФО 380667, місцезнаходження: м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. А). В даній інформації повідомлено вкладників, що протягом дії тимчасової адміністрації вкладники ПАТ «ЕРДЕ БАНК» можуть отримати свої кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «ЕРДЕ БАНК» з ринку, але не більше 200 000,00 грн.
З метою забезпечення сприятливих умов для отримання вкладниками своїх коштів ФГВФО пропонував вкладникам, строк договорів яких закінчився, закінчиться протягом дії тимчасової адміністрації та вкладникам, які планують звернутися за отриманням своїх коштів за договорами банківського рахунку, звернутися до уповноваженої особи Фонду з відповідною заявою, за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 20 або за адресою відокремлених підрозділів ПАТ «ЕРДЕ БАНК».
09.01.2013 р. постановою Національного банку України №4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» було відкликано банківську ліцензію ПАТ «ЕРДЕ БАНК».
10.01.2013 р. відповідачем було прийнято рішення №2 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «ЕРДЕ БАНК», та рішенням №3 від 10.01.2013 р. «Про уповноваження особи Фонду на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» було призначення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку АТ «ЕРДЕ БАНК».
Як зазначається позивачем, 07.11.2012 р. він звернувся до Уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію Куреного О. В. із заявою (вх. №07/24 від 07.11.2013 р.). в якій просив відшкодувати кошти, що розміщені на вклад за договором, до якої додано копію паспорту та копію документа органів податкової служби про присвоєння ідентифікаційного номеру облікової кратки платника податків.
28.12.2012 р. позивач звернувся до Уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію Куреного О. В. із заявою (вх. №719/1/1 від 29.12.2012 р.) в якій просив в десятиденний термін надати письмову відповідь про причини не включення до Реєстру вкладників на отримання коштів за вкладами.
Листом №61 від 04.01.2013 р. Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію Куренним О. В. було повідомлено позивача, що гарантії Фонду не поширюються а відшкодування коштів за вкладами, у випадках не передбачених Законом №4452.
29.01.2013 р. позивач звернувся до Уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію Куреного О. В. із заявою (вх. №402 від 30.01.2013 р.) в якій просив включити його до Реєстру виплат та виплатити гарантовану Фондом суму відшкодування коштів за його вкладом, або надати письмову відповідь на дану заяву із зазначенням причин про не включення його до Реєстру вкладників на отримання коштів за вкладами.
Уповноваженою особою ФГВФО було направлено позивачу лист №1259/4 від 25.02.2013 р., в якому зазначалось, що ФГВФО не відшкодовує кошти, що розміщені на вклад особи за договором, умовами якого передбачено отримання від банку процентів на більш сприятливих умовах, ніж ті, що передбачені умовами договору банківського вкладу (депозиту) відповідного типу (банківського продукту та/або акційної програми).
19.03.2013 р. позивач звернувся до Голови Адміністратвиної ради ФГВФО із заявою (вх. №б/н від 20.03.2013 р.) в якій просив посприяти у виплаті гарантованої Фондом суми відшкодування за його вкладом.
30.04.2013 р. листом №02-036-3246/13 ФГВФО повідомив позивача, що ФГВФО не відшкодовує кошти, що розміщені на вклад особи за договором, умовами якого передбачено отримання від банку процентів на більш сприятливих умовах, ніж ті, що передбачені умовами договору банківського вкладу (депозиту) відповідного типу (банківського продукту та/або акційної програми).
Позивач вважає що відповідачі допустили протиправні дії щодо не включення його до Загального реєстру вкладників, чим порушили його права та охоронювані законом інтереси.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між ФГВФО, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон №4452. Метою Закону №4452 є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Порядок відшкодування ФГВФО коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, визначено в Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням №14 Виконавчої дирекції ФГВФО (надалі - Положення №14).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.4 Закону №4452 основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої п.4 ч.1 ст.52 цього Закону.
В ч.2 ст.26 Закону №4452 та п.8 р.1 Положення №14 визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований в ст.27 Закону №4452, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. При цьому, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 цього Закону.
В той же час, р.3 Положення №14 регулює діяльність уповноваженої особи Фонду при здійсненні відшкодувань коштів за вкладами, зокрема п.3 р.3 Положення №14 визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду: повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 6), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 Закону.
Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п.4 р.3 Положення №14).
Як вбачається із наданих документів до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивача внесено не було.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи та відповідно до пояснень відповідачів, позивача не було включено до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» за рахунок ФГВФО, оскільки Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку (п.7 ч.4 ст.26 Закону №4452).
Відповідно до диспозиції п.7 ч.4 ст.26 Закону №4456, мають бути наявні одночасно дві складові, за наявності яких ФГВФО на здійснює відшкодування вкладів: вклад повинен бути розміщений на індивідуальній основі, та проценти повинні отримуватись на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні.
Свою позицію відповідачі обґрунтували тим, що Протоколом №140 засідання комітету управління активами та пасивами (КУАП) АТ «ЕРЕД БАНК» від 31.07.2012 р. передбачено, що при розміщенні фізичними особами - вкладниками грошових коштів в іноземній валюті (долари США) на депозит «Класичний Плюс» строком на 1 місяць процентна ставка складала 18,00 % процентів річних в національній валюті. Водночас, за умовами надано позивачем Договору банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб) процентна ставка за вкладом в національній валюті складала 22,00 % процентів річних.
Проте, суд критично ставиться до посилання представника відповідачів, що позивачем було укладено договір із індивідуальною процентною ставкою, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.1058 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст.633 цього Кодексу).
При цьому, в ч.1 та ч.2 ст.633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними (ч.6 ст.633 ЦК України).
З наведених норм слідує, що умови договору банківського вкладу повинні бути однаковими для всіх вкладників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно, до осіб, які мають надані законом пільги, банк може застосувати більш сприятливі договірні умови, аніж до інших вкладників, і особа має усвідомлювати, що при наявності таких пільг, банком до неї застосовані саме такі (більш сприятливі) умови.
За своїм змістом та правовою природою, індивідуальні умови - це умови, які визначені для окремого суб'єкта та які відрізняються від інших певними ознаками. В даному випадку, індивідуальними умовами є погоджені між банком та конкретним вкладником і відмінні від умов, застосованих до інших вкладників банку. Тобто особі (вкладнику) банк надав (при наявності певних обставин, про які відомо і вкладнику, і банку) фінансові привілеї, які не надав іншим вкладникам.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача вказав, що будь-яких пільг позивач не мав і не повідомляв банк про обставини, які б надавали їй можливість отримати від банку фінансові привілеї. Інформація про депозитні ставки була розміщена на стенді банку, та будь-яка особа мала можливість укласти договори на аналогічних умовах.
Більше того, Протоколом №143 засідання комітету управління активами та пасивами ПАТ «ЕРДЕ БАНК» від 03.09.2012 р. передбачена спеціальна пропозиція, зокрема при розміщенні коштів вкладниками на депозит «Класичний плюс» строком на 1, 3 та 6 місяців в національній валюті за рішенням начальників відділень мають додавати з виплатою процентів в кінці строку до 26,00%.
Таким чином, суд дійшов висновку, що підтверджується поясненнями позивача, та не спростовано поясненнями відповідача, не може вважатись договір банківського вкладу із індивідуальними умовами, якщо на аналогічних умовах були укладені та/або могли бути укладені і аналогічні інші договори.
Крім того, банк визначив ставку 22,00 % річних одноособово, без з'ясування з вкладником обставин про наявність чи відсутність умов для застосування фінансових привілеїв. В такому випадку і ризик має нести банк, а не вкладник.
Слід зазначити, що згідно п.3.1.3. Договору №12/10-11/КлП банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб) від 12.10.2012 р., укладеного між позивачем та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» передбачено право банку ініціювати зміну розміру процентної ставки за вкладом, у разі зміни облікової ставки Національного банку України або вартості кредитних ресурсів. Сторони досягли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при визначенні розміру процентної ставки при укладанні цього договору. У цьому випадку Сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якого додаткового договору до цього Договору встановити наступний порядок змін умов цього Договору щодо процентної ставки: письмово повідомити вкладника, шляхом направлення листа з повідомленням про вручення поштового відправлення, не пізніше, ніж за десять календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення поштового відправлення. У разі, коли Вкладник особисто звернувся в Банк і не погоджується з розміром зміненої процентної ставки, Вкладник має право достроково витребувати вклад, а Банк достроково повертає такий вклад разом з процентами, нарахованими у відповідності з умовами Договору не пізніше наступного робочого дня з моменту пред'явлення Вкладником вимоги про дострокове повернення. Якщо повідомлення Банку про зміну процентної ставки залишається без відповіді, Банк нараховує проценти у розмірі, визначеному в п.1.3 цього Договору лише до дати, що вказана в повідомленні. Після дати, зазначеної у повідомленні, подальше нарахування процентів по вкладу здійснюється виходячи із зміненої процентної ставки, вказаної в повідомленні.
Пунктом 3.1.4. зазначеного Договору передбачено право Банку оприлюднити зміни до умов вкладу шляхом розміщення відповідної інформації в установі Банку в загальнодоступному для клієнтів місці. Ця інформація може додатково розміщуватися Банком у засобах масової інформації.
Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що вказаний Договір 12/10-11/КлП банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб) від 12.10.2012 р. укладений з позивачем на звичайних умовах, а тому позивач має право на отримання гарантованої суми відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Суд також приймає до уваги, що відповідачами не надано, відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України, належних доказів, які б підтверджували укладення договору позивачем на індивідуальних умовах. Більше того, суд приймає до уваги, що відповідачами не надано жодного нормативного визначення поняття індивідуального вкладу, при цьому, трактує вказане поняття із суб'єктивного погляду уповноважених осіб ФГВФО на ліквідацію банку.
З наведеного випливає, що умови договору банківського вкладу повинні бути однаковими для всіх вкладників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно, до осіб, які мають надані законом пільги, банк може застосувати більш сприятливі договірні умови, аніж до інших вкладників, і особа має усвідомлювати, що при наявності таких пільг, банком до неї застосовані саме такі (більш сприятливі) умови.
З урахуванням всього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем укладався договір банківського вкладу на звичайних умовах, що були передбачені спеціальною пропозицією банку щодо процентних ставок за вкладом «Класичний Плюс» та відповідали умовам договору банківського вкладу відповідного виду.
За таких обставин, відповідачами необґрунтовано не включено позивача до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» за рахунок ФГВФО.
З приводу твердження представника відповідачів про дискреційну природу повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» щодо включення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Загальний реєстр вкладників, суд зазначає наступне.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Оскільки, в даному випадку підстави та порядок прийняття рішень про включення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, в Загальний реєстр вкладників чітко врегульовано вищевказаними нормативними актами, суд вважає такі посилання представника відповідачів необґрунтованими.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
В п.1 та п.8 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується частково.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Куреного Олександра Вікторовича задовольнити частково.
2. Визнати неправомірним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Куреного Олександра Вікторовича щодо не включення ОСОБА_1 в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб) №12/10-11/КлП від 12.10.2012 р.
3. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Куреного Олександра Вікторовича включити ОСОБА_1 до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб) №12/10-11/КлП від 12.10.2012 р.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Присудити ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 30 (тридцять) грн. 41 коп. в рівних частинах із видатків направлених на асигнування діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Куреного Олександра Вікторовича.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін