Справа № 344/1001/13- ц
Провадження № 2/344/2348/13
20 червня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.,
секретаря Сивухіної Ю.Ю.,
за участі представника позивача Длугоша І.І, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 10.08.2007 року, посилаючись на те, що відповідач отримав в позивача кредит в розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та зобов'язався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 31.12.2012 року за відповідачем наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 23987 грн. 44 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів наведених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечила. Просили суд до вимог позивача застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Судом встановлено, що 10 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк», назву якого змінено на ПАТ КБ «Приват Банк», та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку. Умовами кредитного договору встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 36% на рік.
Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг Банк відкриває клієнту картковий рахунок, його вид і строк дії визначений в заяві і в пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт і Банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата відкриття рахунку, зазначена в розділі «Відмітки Банку». При порушенні строків платежів позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. і 5% від суми позову. Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк. Строк дії картки зазначений на лицьовій стороні Карти. По закінченню строку дії картки відповідна картка продовжується Банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку її дії) не надійшла письмова заява Держателя про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій з карткового рахунку і при дотриманні інших умов, передбачених договором (п.п.3.1; 3.3; 8.6; 9.3; 9.12; 3.1.3 Умов і правил надання банківських послуг)
Не зважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач ОСОБА_3 систематично порушував строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №б/н від 10.08.2007 року (а.с.4-6).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач, не зважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, систематично порушував строки сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.
Позивачем станом на 31.12.2012 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 10.08.2007 року, відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача ОСОБА_3 за кредитними зобов'язаннями в сумі 23987 грн. 44 коп., а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 7003 грн. 61 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 11707 грн. 96 коп., заборгованість по комісії - 3657 грн. 42 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1118 грн. 45 коп.
Відповідачем у його письмових запереченнях заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на те, що факт звернення Банку за захистом своїх прав був за межами позовної даності, відповідач наполягає на застосуванні позовної давності, у матеріалах справи існують обставини, які є підставою для її застосування виходячи з наступного.
Як зазначено у п.9.12 Умов і правил надання банківських послуг строк дії договору встановлено 12 місяців, а якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про його закінчення, дія договору автоматично продовжується на такий же строк, тобто ще на 12 місяців. Договір укладено 10.08.2007 року і після спливу 12 місяців його дія продовжена ще на такий же строк, тобто до 10.08.2009 року. Кінцевий строк повернення кредиту співпадає зі строком дії кредитної картки. За отриманням нової кредитної картки відповідач до Банку не звертався, ніяких заходів на погашення кредиту після цієї дати не вживав. З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж був здійснений 24.06.2008 року, тому перебіг строку позовної давності не переривався та розпочався з дати закінчення дії кредитної картки.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 23.01.2013 року, тобто після спливу трьохрічного строку позовної давності.
Доводи представника Банку про дотримання ним строків позовної давності при зверненні до суду у зв'язку із тим, що дію договору продовжено на невизначений строк, не відповідають фактичним обставинам справи і умовам кредитування.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Клопотання про поновлення строку позовної давності представником позивача суду не заявлялось.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно з положеннями ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат слід відмовити.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 526, 527 ч. 1, 530, 1054 ч. 1, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Бабій О.М.