Справа №162/555/13-а
Номер провадження 2-а/162/51/2013
03 червня 2013 року смт. Любешів
Любешівський районний суд Волинської області в складі
головуючого суддіТруша В.О.,
за участю
секретаря судового засіданняГичук О.М.,
позивачаОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до інспектора відділу ДАІ УМВС України в Маневицькому районі Волинській області Музичука Андрія Васильовича про скасування постанови серії ВА1 №150140 від 17.05.2013 року в справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_3 звернувся в Любешівський районний суд з позовом до інспектора відділу ДАІ УМВС України в Маневицькому районі Волинській області Музичука А.В. про скасування постанови серії ВА1 №150140 від 17.05.2013 року в справі про адміністративне правопорушення. В позовній заяві вказує, що 17 травня 2013 року інспектором відділу ДАІ УМВС України в Маневицькому районі Волинській області Музичуком А.В. на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 225 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Зазначена обставина підтверджується постановою серії ВА1 №150140 від 17.05.2013 року.
Відповідно до вказаної постанови правопорушення полягає в тому, що17.05.2013 року о 15 год. 05 хв. в смт.Маневичі по вул.Луцькій позивач керував автомобілем марки ”Део Ланос” д.н.з. НОМЕР_2 зі швидкістю 84 км/год., що вимірювалась приладом „Беркут„ №0801133, чим допустив порушення п.12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач вважає дану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки 17.05.2013 року в післяобідню пору він рухався власним автомобілем марки ”Део Ланос” д.н.з. НОМЕР_2 по вул.Луцькій, що в смт.Маневичі. Коли виїжджав з населеного пункту, його зупинив курсант міліції Цьопич А.В. із замірювальним приладом швидкості руху в руках та повідомив, що ніби-то він їхав зі швидкістю руху 84 км/год. Зауваження, що стрілка спідометра автомобіля під час руху знаходилась між позначками 60-80 км/год. той не взяв до уваги і покликав з автомобіля ДАІ, який стояв осторонь, інспектора Музичука А.В. Перевіривши його документи на право водіння і автомобіль, інспектор Музичук А.В. склав відносно позивача адмінпротокол про перевищення швидкості руху, не взявши до уваги його пояснень про те, що він рухався зі швидкістю 70-75 км/год. Крім того, в протоколі зазначив свідком ОСОБА_6, який взагалі був відсутній на місці події. І, як наслідок, виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, наклавши адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Оскільки зазначеного правопорушення ОСОБА_3 не вчиняв, просить скасувати винесену відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення та відшкодувати моральні збитки в сумі 255грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги із зазначених підстав підтримав повністю та дав пояснення аналогічні тим, що викладені в описовій частині постанови, просить постанову скасувати та задовольнити його вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає у випадку порушення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більше як на двадцять кілометрів за годину.
Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Судом встановлено, що 17 травня 2013 року інспектором відділу ДАІ Музичуком А.В., щодо позивача було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВА1 №150140, відповідно до якої ОСОБА_3 цього дня о 15 год. 05 хв. в смт.Маневичі по вул.Луцькій керував автомобілем марки ”Део Ланос” д.н.з. НОМЕР_2 зі швидкістю 84 км/год., що зафіксовано приладом „Беркут„ №0801133, , чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Згідно вказаної постанови на ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Як вбачається з показань допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, вона 17.05.2013 року знаходилась в автомобілі „Део Ланос", державний номер НОМЕР_2 разом з позивачем, який їхав по трасі Маневичі-Любешів. При виїзді з смт.Маневичі їх було зупинено працівниками ДАІ ніби-то за перевищення швидкості руху. Позивач пояснював працівникам ДАІ, що рухався зі швидкістю 70-75км/год. Незважаючи на це, інспектором Музичуком А.В. на позивача було складено адмінпротокол та винесена постанова про накладення штрафу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З доводів позивача вбачається, що він не згоден з тим, що 17 травня 2013 року близько 15 год. 05 хв. в смт.Маневичі по вул.Луцькій керував автомобілем марки ”Део Ланос” д.н.з. НОМЕР_2 зі швидкістю 84 км/год.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з"ясуванню, зокрема, такі обставини: чи було вчинено правопорушення, чи є обставини, що пом"якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Незважаючи на те, що згідно ст.251 КУпАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові, винесеній інспектором ДАІ Музичуком А.В. , не наведено будь-якої оцінки вказаного доказу.
Згідно Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 1111 від 13.11.2006 року слідує, що до використання спеціальних приладів допускаються співробітники, які вивчили специфіку їх роботи і здали відповідні заліки. Тому в постанові має бути вказано, хто і на яких підставах використав прилад «Беркут», оскільки він працював не в автоматичному режимі. Однак і цих вимог закону також не було дотримано.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Інспектором Музичуком А.В. суду не подано належних доказів щодо законності своїх дій при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВА1 №150140 від 17.05.2013 року відносно ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на односторонність і поверховість досліджених обставин у справі про адміністративне правопорушення, постанова серії ВА1 №150140 від 17.05.2013 року, винесена інспектором відділу ДАІ УМВС України в Маневицькому районі Волинській області Музичуком А.В. щодо ОСОБА_3, підлягає скасуванню за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З пункту 4 Постанови ПВСУ №4 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" слідує, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Оскільки по справі не здобуто належних доказів для відшкодування позивачу моральної шкоди, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 6, 17, 70-71, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, ч.1 ст.122 КпАП України суд,-
Позов задовольнити частково.
Постанову інспектора відділу ДАІ УМВС України в Маневицькому районі Волинській області Музичука Андрія Васильовича серії ВА1 №150140 від 17.05.2013 року відносно ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 225 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова не оскаржується.
Головуючий: /підпис/ В.О. Труш
Згідно з оригіналом.
Суддя Любешівського
районного суду В.О. Труш