Рішення від 18.06.2013 по справі 2-584/11

Справа № 2-584/11

КІРОВСЬКІЙРАЙОННИЙСУД

АВТОНОМНОЇРЕСПУБЛІКИКРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 рік смт. Кіровське АР Крим

Кіровській районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Хачикян А. Х.,

при секретарі - Абкаіровій Е. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кіровське АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що згідно розписок відповідач зобов'язався повернути йому заборгованість в розмірі 25 350 грн. в строк до 1 лютого 2008 року та 126 860 грн. в строк до 1 серпня 2008 року, проте до теперішнього часу грошові кошти не повернув.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, в подальшому в судове засідання не з'явились, представник позивача просив розглянути справу за його відсутністю, про що надіслав до суду заяву.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, заперечували проти їх задоволення, в подальшому в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не відомі.

Вислухавши позивача, відповідача, їх представників, їх доводи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З положень частини 1 статті 625 ЦК України випливає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що згідно розписок від 30.12.2007 року відповідач ОСОБА_2 зобов'язався в строк до 01.02.2008 року повернути грошові кошти в розмірі 25 350 грн. та в строк до 01.08.2008 року повернути грошові кошти в розмірі 126 860 грн. /а. с. 40, 41/.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що грошові кошти, відповідно до зазначених вище розписок, відповідач отримав саме у нього та зобов'язався їх повернути в зазначені строки, проте, до теперішнього часу грошові кошти йому не повернути. Позивач також стверджує, що отримання відповідачем грошових коштів підтверджується матеріалом про відмову у порушенні кримінальної справи за його заявою.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

До доводів відповідача та його представника про те, що грошові кошти, відповідно до розписок від 30.12.2007 року, ОСОБА_2 у ОСОБА_1 не отримував, суд ставиться критично та не приймає їх до уваги, оскільки вони спростовуються дослідженим в судовому засіданні матеріалом № 1242 про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1, а саме, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 26.07.2011 року, згідно яких він пояснив, що дійсно, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, отримав 30.12.2007 року у позивача грошові кошти в розмірі 126 860 грн. та 25 350 грн., які зобов'язався повернути, про що ним написана розписка.

Наведене вище дає суду підстави вважати, що відповідач дійсно отримав у позивача грошові кошти, відповідно до розписок від 30.07.2007 року, які до теперішнього часу останньому не повернути, про що також свідчить відсутність у матеріалах справи доказів повернення суми боргу.

Разом із тим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення боргу в розмірі 25 350 грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з розписки від 30.12.2007 року відповідач зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 25 350 грн. до 01.02.2008 року, позивач звернувся до суду із позовом 25.07.2011 року, тобто після спливу строку, передбаченого статтею 257 ЦК України.

Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки відповідач та його представник в судовому засіданні заявили про застосування спливу позовної давності, про що йдеться у частині 4 статті 267 ЦК України та є підставою для відмови у позові, а позивач та його представник у свою чергу не надали суду жодного належного та допустимого доказу про поважність причин пропущення позовної давності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 25 350 грн. задоволенню не підлягає.

З частини 2 статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання відповідачем, з останнього підлягає стягненню сума в розмірі 184 581 грн. 30 коп., яка складається із суми основного боргу в розмірі 126 860 грн., індексу інфляції за період з 01 серпня 2008 року по вересень 2011 року в розмірі 45 669 грн. 60 коп. та трьох процентів річних в розмірі 12 051 грн. 70 коп. /а. с. 20 - 21/.

Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Згідно статті 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись статями 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 61, 88, 174, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 184 581 грн. 30 коп., судовий збір в розмірі 1 845 грн. 81 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 87 грн. 60 коп., а усього стягнути 186 514 (сто вісімдесят шість тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 71 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Кіровській районний суд АР Крим протягом десяті днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я ОСОБА_3